1. Сьогодні ж із вирію вийде чубата Чайка, а з нею прилине і шпак. Та путній хазяїн на них не турає... (І. Манжура)
2. На те вона й була дітвора, щоб не потурати ні на що, тому її зупиняли... (Панас Мирний)
може бути пов’язане з ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати»);
щодо розвитку значення пор. п. biec, biegać «бігти, бігати» – zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66);
зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 78) з р. потво́рство «потурання», пов’язаним з твори́ть «творити»;
можна припустити й давній зв’язок з лит. turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)»;
р. [потура́ть] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [turać] «турбуватися, піклуватися»;
goroh.pp.ua: потурати
goroh.pp.ua: турати#23664
1. Добре, добре сказала, – вдоволено відзначив Цимбал. (О. Гончар)
2. Леся Українка відзначала, що Василь Стефаник уже після виходу першої своєї збірки “став знаменитістю”. (з публіц. літ.)
"Незчулася, як минули Літа молодії..." (Т. Шевченко)
"Федір незчувся, коли .. клунок вислизнув з рук ..." (Панас Мирний)
2. Правильно орієнтуючись у яких-небудь обставинах, здогадуватися наперед про щось.
– Товариші судді! Я все це завбачав, до того воно йшлося. Страшний гріх учинила ця дівчина, страшну мусить прийняти й кару. (В. Підмогильний)
r2u.org.ua: дбати
– Дивись, що воно? – почула вона і ззаду і спереду себе, і сотні цікавих очей уставилися на неї. Христя, не примічаючи нічого, пройшла прямо у церкву. (Панас Мирний)
– Дядю Йосипе. Я й не примітила, куди ви мене водили. (А. Хижняк)
– За гроші не стійте: я грошей дам. – Ну, спасибі, брате! – кажу я. – Щирий ти козак, як я бачу! – Та й торкнув свого молодого: примічай ніби. (Марко Вовчок)
+