Бо це закарпатське слово, й воно собі питоме

Тобто русинське (карпато-русинське), тому й не вкраїнське

Це українські говірки

@Римидолов Вертислово

Чому Ви звете русинську мову ""українською говіркою"" ?
Не дуркуйте

Чи це окрема мова це ще питання, але я більше про те, що в словнику *української* мови означає "Галиц." і "Угор."

Звісно, за часів написання словника Б. Грінченка (~100+ років тому) розмежування української та русинської мов було менш помітне, тому це слово й позначалося як говіркове

Що змінилося за сто років, вони стандарт зробили? Тут як з Балканами, політично визнавати це одне, а лінгвістично треба досліджувати
Але головне — в Галичині окремої мови точно нема. Ну й в Закарпатті українська є, якщо вже починаємо

«Чи це окрема мова це ще питання»

Впевнений на всі 💯, що окрема

А які доводи про окремість, якщо вже зачепили?

1. [ы], [ъ], що позначаються на письмі;
2. Недовершений ікавізм;

Доречі, в пряшівському стандарті письмена "ъ" є розділовим знаком

Тобто наш ікавізм, хай з трохи іншим результатом? Так і Полісся окремим буде

От у Шевельова на цілу книжку стало пунктів, чому українська окрема мова тільки фонологічно, а тут два, з якими ще можна сперечатися

Ы не тільки на Закарпатті, а й у сусідніх бойківських і надсянських говірках збереглося

Ъ? Це не звук там, а як у нас апостроф чи ще деяка твердість

Тобто [Ы] пристунє в більшості русинських говірок, з Ваших же слів

Так, Ъ

Дописав про ъ, це не звук там, а твердість

укр. городина (овочі) – рус. зеленина;
укр. взуття – рус. обув;
укр. обличчя – рус. тварь;
укр. уг (повітря) – рус. вітор

Хіба ж це українська?

Твар поширене в говорах української слово, зеленина як городина є в РУАСі, обути судячи з ЕСУМ і r2u теж є в говірках. І знову таки, в різних говірках є багато різних слів, невже всі треба відділити?

>
укр. городина (овочі) – рус. зеленина;
укр. взуття – рус. обув;
укр. обличчя – рус. тварь;
укр. повітря – рус. вітор

Хіба ж це українська?

Ого, ну тоді на Харківщині своя слобожанська мова, а в селі Шепетівка своя.

Тоді виходить, що вкраїнська мова й не мова зовсім, а ціла мовна сім'я, ге чинська.

Карпаторуські говори поділяють з іншими західноукраїнськими карпатськими говірками (і не тільки з їми, вони мають спільноукраїнський набір ізоглос, що й усі інші українські говірки) всі свої головні прикмети та ізоглоси, тому лінгвістично вони одного й того самого контмнуума з бойківськими та лемківськими говірками.

Коли маємо бойківську говірку за українську, то тоді й карпаторуську маємо так само записувати в українські говірки. А як ні, то й бойківські говори слід писати в говірки "русинської" мови — не українські, бо поділяють головні ознаки з карпаторуською.

@Євген Ковтуненко

«А як ні, то й бойківські говори слід писати в говірки "русинської" мови — не українські, бо поділяють головні ознаки з карпаторуською.»

+
Поділяю Вашу думку, Євгене!

Як на мою думку, ці говірки тягнуть до всеукраїнського говіркового массиву. Нема приводу записувать карпатські говірки в опрічну "русинську" (це, до речі, коване слово), бо вони поділяють усі найголовніші й найдавніші ізоглоси саме з іншими українськими говірками, навить із надніпрянською.

Колись я вже змагався був через це з одним русином, і був подав йому списки ізоглос, спільних для всіх українських говірок.

Можу й Вам її дати, щоб Ви запевнились

《укр. городина (овочі) – рус. зеленина;
укр. взуття – рус. обув;
укр. обличчя – рус. тварь;
укр. повітря – рус. вітор》
"Твар(ь)" зо значінням "лице" є й у класиків з колишньої підмосковської України. На "повітря" Нечуй-Левицький писав, що воно галицьке, з ляського "powietrze". Та й про два інші слова теж не надібно довго гадать, що вони значать.

《Хіба ж це українська?》
А чим доведете, що ні? Бо мова складається з говірок і взірцевої мови.

@Євген Ковтуненко

«Можу й Вам її дати, щоб Ви запевнились»

Добро

>На "повітря" Нечуй-Левицький писав, що воно галицьке, з ляського "powietrze".

Правда! повітря

Я ж не заперечував польськості «повітря», просто дав для порівняння з русинською. Зміню, якщо хочете

»укр. городина (овочі) – рус. зеленина«;

»1. [ы], [ъ], що позначаються на письмі; 2. Недовершений ікавізм. Доречі, в пряшівському стандарті письмена "ъ" є розділовим знаком«

@Богдан Лабунський

Nou i neviegolósstvo u coupie iz ounovitœisttyõ.

Viedomo e ógy siedalo t. z. "rousinscoie" móuvui pri Priachœuscomou useouciliscie, tscieuxi cnigóuniti t. z. "rousinscõ móuvõ" e reimstotvœrno zavodilo slovaçscœi slova u "rousinscõ móuvõ", ógy yz yix jaden móuveç carpatscuix govorœu nicda ne corista. Cto volódieié slovaçscoiõ ta znaié carpatscœi rousscœi govorui, potverdity ógy, na pr., tcholóncui pisanœi "rousinscoiõ" móuvoiõ na Wikipiediie, sõty yna reimstvotvorena miechanca yz oucrayinscoie (aino, ne starieychoie pd.-zx. rousscoie, a novoie!) iz veatscoiõ (aino) ta slovaçscoie, i lédve ci cyto yz pitimo carpatscuix govorœu. Tó slovo "zelénina" e preamo yz slvç. ‹zelenina›.

Я говорів не знаю, а от те, що там купа словацьких слів, потвердюю.

Московці так само колись казали про "малорусский язык", пригнічуючи нашу мову, називаючи її "великорусским диалектом". Чим тоді ми кращі, якщо не визнаємо русинів?

»Московці так само колись казали про "малорусский язык", пригнічуючи нашу мову, називаючи її "великорусским диалектом". Чим тоді ми кращі, якщо не визнаємо русинів?«
@Богдан Лабунський
Roussca e yna ocrema samostœyna móuva ne tomou cyto yna pèuna ceasty lioudou si prosto riexi tó, i ne siloiõ goródjanscui (of politics), a tomou cyto yeie œdrõbnœsty e protimeitno (objectively) docazano móusciçscui (linguistically): a tó, golóune, yeie viedgeyscuy ròzvitoc zveagoslœuya e boü yacœstno i cœilcœstno œdmienen œd veatscoho. Ròzvitoc zveagoslœya carpatorousscuix govorœu e toyge he i procou rousscuix govorœu.
Rœzna vuimóuva u carpatscuix govoriex œd rousscuix govorœu inde? Aino, tomou tó i cliciõty "govorui". I po inchix crayiex e vuimóuva rœzna. Ta zemla, cœneç cœnçemy, ne e mala. Tó cyto pac, cyto selo iz svoyeiõ pitimoiõ vuimóuvoiõ, tó ogolósiti ocremoiõ móuvoiõ?
T. z. "rousinscõ" ne e ogolósiéno ynoiõ ocremoiõ móuvoiõ neigy pro goródjanscõ. Carpatscà Rousy boüxi sutolieittya pœd Õgorscinoiõ (ta tó bie i bœilcha ceasty Slovaçscinui, a inchi ceasti Rousi tacoge bea sutolieittya pœd toiõ ci inchoiõ verxnœisttyõ), i pozdieye œd inchix ceastey sta ceasttyõ nezavisloie derjavui, a tó ouge po dobie cnigóuneigna "oucrayinscoie" móuvui na tiex govoriex Uzxodou. Vinoiõ e ta goródjansca Oucrayinui nacladati tó stoielo (the standard) na pœzdnix govoriex Uzxodou na usiõ tõ derjavõ, ta pisymo bóugariçeiõ. Ne divo pac, na Carpattie, ta i inde na Zaxodie bie dauno vuiròbleno svoye cnigóune perédaigne, starieyche za novõ roussco-veatscõ miechancõ Uzxodou zvanõ "oucrayinsca" móuva. I pisymo bóugariçeiõ, cineatchi prïazeny (favoritizing) u pravopisi "oucrayinscœy" miechançie i lixiuxi bez dóugynoho œdguibaigna pitimostey carpatscuix ci inchix govorœu Zaxodou ci Pœunoci, ociecouano, ne moglo e strietiti pœdpœr ou móuvçœu Zaxodou razomy iz Carpaittièmy. Ceréz tõ pravopisy i samo bóugairscue pisymo bez vuiznaigne cœncea (outside of recognition ended up, found themselves) ne ino carpatscœi a i bœilcheist inchix rousscuix govorœu.
Yz incheoho bocou, i tégy tacui cnigóuneigne t. z. "rousinscoie" móuvui e liçemierno. Ti tvœrçi "rousinscoie móuvui", zamiesty dieystvno daunix pitomostey carpatscuix govorœu, cde blizycœist bie nebagiano zavelica (pro yix) iz "oucrayinscoiõ" móuvoiõ, remitvœrno nanesli sõty coupõ slœu yz veatscoie, i, a bui toho ne boulo malo, na ouge na Slovaçscinie, cde yac tvar bie nadto blizoc iz slovaçscuimy, seagli sõty po ynie tvarie ... (!) yz "oucrayinscoho stoiela".

Руська — це одна окрема самостійна мова не тому, що вона є повною частиною людей, а просто через те, що її повна частина людей так називає, і не силою громадянської (політичної) думки, а тому, що її окремішність є доведеною об’єктивно, мовознавчо: а те, головне, її відвічний розвиток загалом і в цілому відмінний від польського. Розвиток загальноруських карпатських говорів і той же, що й розвиток руських говорів.
Різна вимова в карпатських говорах від руських говорів — інша? Авжеж, тому-то й кличуть «говір». І по інших краях вимова різна. Та земля, кінець кінцем, не є мала. То що пак, що село із своєю питомою вимовою, то оголосити окремою мовою?
Так звана «русинська» не є оголошена іншою окремою мовою ніби через громадянську [політичну]… Карпатська Русь більш як сім століть під Угорщиною (та то були й більша частина Словаччини, а інші частини Русі також безпосередньо під тією чи іншою верховністю), і пізніше від інших частин стала частиною незалежної держави, а то вже по добі книголюбства «української» мови на тих говорах Ужгорода. Виною є та громадянська Україна: накладати те, що стало стандартом, на пізні говори Ужгорода на усю ту державу, та письмо болгаричею. Не диво пак, на Карпатті, та й інде, було давно вироблено своє книголюбне передання, старіше за нову русько-угорську мішанку Ужгорода, звану «українською» мовою. І письмо болгаричею, щонайменше прихильне (фаворизуюче) у правописі «української» мішанці і лексиконі без довгого відкидання питомостей карпатських чи інших говорів Заходу чи Півночі, очевидно, не могло стріти підтримку мовців Заходу разом із Карпаттям. Через той правопис і саме болгарське письмо без визнання кінця опинилися не тільки карпатські, а й більшість інших руських говорів.
З іншого боку, і те книжне значення так званої «русинської» мови є лицемірним. Ті творці «русинської мови», замість дійсно даних питомостей карпатських говорів, де близькість була небагато завелика (про них) із «українською» мовою, ремстворно нанесли сотні слів із угорської, і, аби того не було мало, на дуже на Словаччині, де як тварь була надто близька із словацькими, зібрали сотні по інший формі… (!) із «українського стандарту

Згода

Того голосуймо за чистилище/вилучіння (сам я не можу)

Я знаю, що це мішанка з різних руських говорів, але щоб твердити, що це мішанка з московською...

Пан אלישע פרוש уже не вперво пише такі немовознавчі дурниці. Своєю ідеологією галицької вищості й нижчості "пов'ятчених" південно-східних говірок, що з їх постав теперішній мовний зразок, він знецінює й свої мовознавчі доводи, на додаток до чудних значків, що їх прочитать сам чорт ногу зломить.

Схоже на те

У тих говорах тих бідолашних перейманнів із московської, як у дурня розуму

Не всі південно-східні говірки постали змішуванням старих північних та південно-західних говірок. Декотрі (середньонадніпрянські) побутують здавна в купі з близькими до їх поліськими говірками

Я якось читав – здається, в Шевельова, що в давньоруські мові було дві говірки – північна й західна, шо тепер зветься південно-західна, одколи з мішанини північної і західної постала південно-східна говірка.

Як я пам'ятаю з усяких жерел, середньонадніпрянський говір звичайно записують у архаїчні говірки.

Та й узагалі середньонадніпрянські та поліські говірки ділять дуже багато спільних з'явищ, а лексику фонологію й синтактику й поготів. Гадаю, білшість и не одрізнить ті говірки на вухо (хоч у декоторих поліських говірках вимова голосних таки дуже одрізняється — дифтонги та таке, але АУМ, наприклад, засвідчує дифтонгичну вимову й у надніпрянських говірках).

А от саме щодо степових та слобожанських говірок и кажуть, що ті постали через мішанину всякових говорів за козацьких часів, коли на козацькі землі переселялися з усяких руських місцин

Ось що я знайшов у "Історичні фонології української мови" Ю. Шевельова: "Найбільший терен охоплює південно-східне наріччя, яке є водночас і найновішим: у його північно-західній частині (тобто, кажучи приблизно, в Черкаській і Полтавській областях) говірки південно-східного типу сформувалися у XVI ст.; у північно-східній частині (тобто в Харківській, Сумській і в західних районах Воронізької області) — у XVII ст.; далі на південь — головно у XVIII ст." (http://litopys.org.ua/shevelov/s).
Я ще не знаю певно, чи це та сама робота, де я видів колись карту давньоукраїнських говірок, поділених на північні й західні. Одначе й тут згадано, що й черкаські та полтавські говірки (тобто найдавніші з південно-східних) молодші од північних і західних.