Це прямий і точний переклад англійського слова. Не конче творити саме іменник, бо й прикметник можна всюди вживати замість нього.
"Успіх" українською буде "до́спі́х", а "спіх" це "поспішність", може в якихось говорах инакше, але якщо й так, то в говорах таких локальних, що їхні слова навіть Словник Грінченка не свідчить:
r2u.org.ua: успех
Словник Грінченка не є вся руська мова. Й у його є повно московських, цсл., лѧдських і прочих неруських слів. Яко й у Желехівського з Недільським, і в інших. Ставити Грінченків словник над усіми йиншими словниками я не бачу жадних підстав.
Значення "успіх, успішність" у безпрефіксальної форми слова спіх/спѣх є в руській мові засвідчено – байдуже, з якої частини Руси; крім того засвідчено й у памятках друс. доби. Форми префіксальні з таким же значенням (у-спіх, до-спіх) суть скоріше від перфективних форм дієслів (доконаного виду: до-спіти, у-спіти), а функція перфективності не є значеннєтвірна(!), та й тими ж таки префігованими перфективними формами є на практиці дуже часто надуживано. Аксийома є: мога коротше є ліпше. Між іншим, порівняння форм безафіксальних з афігованими (тобто з префіксами й суфіксами) з тими же значеннями найчастіше каже (показує) на більшу дрівність перших. Інша річ, коли би за безпрефіксальним спѣти, спѣх не було засвідчено значення "успіх" чи близьких сьому значень, тоді префіксація була би потрібна. Напр., у франц. suc-cès "успіх" є префікс suc-, але він там є потрібен, бо саме -cès, від лат. ced- "іти, крочити, стѫпати" само по собі не містить натяк на щось повязане з тямою "успіх", а словянський корінь *спѣ- вже значить "успіх, успішність, богатство, здобуток, результат (добрий), накопичення, ріст" і под.
Видається імовірним, що "спіх" перетворили українці в процесі розвитку української мови у "доспіх" для уникнення омонімії – щоб не плутати спіх (удача) та спіх (поспішання).
В будь-якому разі "книгспіх" мені здається трохи задовгою, загроміздкою спорудою (я це пишу щиро, а не з якихось образ, просто думки про бажання бачити стисліший твар).
Зверніть ще Ваший взір, що бестселерами уже давно звуть не лишень книги, але й кіна, пісні, навіть картини.
"... для уникнення омонімії – щоб не плутати спіх (удача) та спіх (поспішання)."
І се могла бути одна з причин. Проте й се свідчить деякою мірою про деградацію мови. З мого спостереження й порівняння різних мов, "страх" перед полісемією (то є вона тут, а не омонімія) є скоріше в тих мовах, мовці яких у певний час утратять міцний звязок зо своєю мовою (напр., втрученням іншої мови), а се є випадок суч. укр. мови. Мови з тяглим ужитком як правило є суцільно й наскрізь "ткано" з ідіом, де само по собі слово часто мало що значить, але конкретизують його інші слова з ним укупі. Се зумовлює цілісність, цупкість мови (і крім того більший імунітет проти руйнуванню з боку інших мов, оскільки ідіоми є значно тяже перекласти дослівно). Як ідіоматичні є стереотипно згадувано мови германські й романські, проте не менш’ ідіоматична була й мова давньоруська (що більше памяток з неї читати, то більше се переконає). А коли мовці передають думки "низанням" окремих слівець одного по другім, де кожне окреме слово є сприймано ізольовано, то в свідомості може виникати потреба ще більшої його конкретизації, а то часто засобом модифікації самої форфології слова – зокрема нашаруванням афіксів. В оскільки засоби морфем суть обмежені, то се неминуче веде до їх вичерпання й експонованості мови до запозичень.
Та й узагалі, в руській суть інші чудові слова до тями "спішності-нагальності, швидкості дії для досягнення результата" – квап, квапити, галити, турати/турити й похідні, і інші.
"Удатне" - успішне. Удатна книга, удатне видання, роман-удатник
В ЕСУМ є іменник «продáй» (=продаж). Най-, бо найбільший/найкращий (тобто best). Вирішив, що наголос на третьому складі, бо здалося, так бу…
над- краще за най-, тому що бестселлером може бути не лише найбільш продавана книжка, а й друга-третя після неї також.
—