Значення слова

Білка — невеличкий лісовий гризун, що живе на деревах.

Приклад вживання

Білка стрибає з гілки на гілку.

Походження

від рус. білиця → рос. белка

Приклади в інших мовах

біл. вавёрка
рум. veveriţă
англ. squirrel
рос. векша (заст.слово)
рос. белка

Слово додав

Перекладаємо слово білка

Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад.
вивірка
12
Ні те, ні се 15 листопада 2019
15 січня 2020

Так і є

17 березня 2020

В "Українському стилістичному словникові" І. Огієнка згадано, що слово "вивірка" часте в Галичині, та невідоме в решті України. Більшість українців уживає тільки слова "білка": https://archive.org/details/stylistychnyi/stylistychnyi/page/n27/mode/2up?q=вивірка.

30 липня 2021

У білорусів теж вивірка, тому впевнений, що це слово не лише на Галичині знають, а й щонайменше у прикордонних з Білоруссю регіонах України. Навіть у словнику Грінченка є, який ніякого відношення до галичан не мав

30 липня 2021

Огієнко ясно пише, що слово невідоме в підросійській Україні. Та ще й згадує, що "білка" пішла з давньоруського слова "бѣлка". Инакше кажучи, це слово не прийшло з московської, і цієї статті взагалі не має буть на Словотворі.

30 липня 2021

Котре слово є на "підросійській Україні" невідоме — "білка" або "вівериця"? Коли "вівериця", то й не дивно — Вятщина же його не знає (крім яко за вдиницю міни Давньої Руси).

Давня же руська мова зна й слово "білка" й слово "вівериця". И речення в Пов.врм.л. (за Йпат.сп.):

«Козаре имахѫ [дань] на Поліанех; имахѫ по бѣлѣ и вѣверицѣ тако ѡт дъіма.»

— тякне "білка" та "вівериця" знача два різних вида.

А ймена сеї звіри від того же корене що рус. "вівериця" в инших ївропейських мовах, з одного боку, й, навпаки, присутність слова "білка" йно в слов'янських (крім рус., вят., ище в бовг.), та явна міченість за цвітом имене "білка", з другого, тякнуть "білка" не може бути родове ймя.

А вже, в руській слово "білка" не є з вятської, себо не є в руській мові чудже. Й усе ж, є вум лишити його ту для правлення на тякліше слово з коренем *uēuer-, слово же "білка" медживши на ймя виду.

1 серпня 2021

Ні, він пише, що в підросійській Україні не знають слова "вивірка". Я навів його слова нижче, на розгляді статті про це слово.

1 серпня 2021

Грінченко збирав у "Словарі..." слова з усіх куточків українських земель, од Лемківщини до Кубанщини. Тому наявність якогось слова в його словниці ні про що не свідчить. От що, доречі, пише про це І. Огієнко в "Українському стилістичному словникові": "Наші загально-вживані Словники української мови, — »Київської Старини« (під редакцією Б. Грінченка) на Вкраїні Великій та Є. Желехівського в Галичині й Буковині, — це Словники живої народньої української мови, а тому для довідок на вивчення мови літературної вони не завсіди можуть бути корисними.

Так, Б. Грінченко до свого Словника вносив усе, що мав під рукою, бо дивився на нього, як на Словника живої народньої мови всіх її говірок, — тому в Словнику цім знайдете дуже багато форм, що їх в літературній мові ми ніколи не вживаємо, починаючи з слів типу однорал (генерал), патрет (портрет) і кінчаючи силою форм, вживаних тільки в західних говорах (напр.: жегнати, запукати, же, жеби і сотні інших). Форм західно-українських взагалі, галицьких зокрема, Грінченко подає надзвичайно багато, але подає їх так, що звичайний читач ніколи не знає, чи ж в літературній мові українській їх можна вживати, чи вживати їх не принято (напр. блават, де ви йдете і сотні інших). Цитуючи збірні джерела, такі як »Труди« Чубинського чи »Приказки« Номиса, Грінченко ніколи не зазначає теї місцевости, де автор джерела записав собі те чи інше слово, — і цим уводить читача в блуд, ніби такої форми в літературній мові можна вільно вживати. Крім цього, дуже багато взяв Б. Грінченко із Словника Є. Желехівського таких слів, що їх на Великій Україні ніколи не вживають.

Те саме, але ще в більшій мірі треба сказати й про Словника Є. Желехівського, — це теж Словник не літературної української мови, а Словник західно-української, зокрема галицької живої народньої мови, куди внесено сотні слів, яких не можна порадити вживати в літературній нашій мові. Так, в Словнику Желехівського знаходимо надзвичайно багато полонизмів
і слів чисто місцевих, часто знаходимо дві формі — свою й чужу — без зазначення, якої ж уживати (напр.
встид і стид)".

2 серпня 2021

Якийсь упереджений погляд: Грінченко збирав слова по усіх куточках України й зібрані на сході слова, незнані в Галичині, вживати в літературній мові можна, тоді як зібрані на заході й невживані в підмосковській Україні, — зась.

Також Ви згадали про наявність багатьох полонізмів у словнику Желехівського, але чомусь і словом не обмовились про наявність московизмів.

2 серпня 2021

<упереджений погляд>

+

2 серпня 2021

Іване, Ви пак неуважно читаєте, а далі перебріхуєте мої дописи. Покажіть мені лишень, де я писав про слово "шукати", що воно польсько-галицьке. Я міг тільки згадать, що воно німецького роду та прийшло до руської мови через польську. Польсько-галицьке мовне явище - це таке, що трапляється в мові польській та в одміні руської мови, що побутує (переважно) в Галичині чи колишній підавстрійській Україні. Слово "майстер" не одповідає такому визначенню, бо його вживають у живій розмовній мові всієї України.
P. S. Слова "знання" не годиться вживать у множині. Це московський ужиток.

2 серпня 2021

Єлисію, це Ви пак Огієнка звинувачуєте, що він упереджений? Як не хочете зажить слави пустобріха, то наведіть бодай якого манюсінького довода.

2 серпня 2021

Вам не треба пояснювать мені "про форму множини абстрактних іменників і відповідний морфологічний розвиток у європейських мовах" (до чого вони тут узагалі? Ми ж розглядаємо українську мову). Наведіть мені лучче бодай миршавеньку цитатку з творів класиків чи народної творчості, щоб там слово "знання" чи "знаття" було в множині. А ще я просив вас давніше показать місце, де я, на вашу думку, казав був польсько-галицьке на слово "шукать", та так того од Вас і не діждав. Як не хочете того робить, то бувайте здорові. Як не вмієте поважно вести розмову, то брешіть на свою матір, що вміла вилупить, та не вміла виховать.

2 серпня 2021

Добродій Крутько либонь не зрозумів, що я тільки навів слова з Огієнкового "Українського стилістичного словника". Тому питання, чого там згадано про польщини, та нічого не згадано про московщини в Желехівського - не до мене. Утім, добродій Крутько вже не раз давав привід спокійнісінько нехтувать його визначенням московщин в українській мові, бо його єдиний довід - це наслинений палець.

Замість писать добродієві Крутькові простирало щодо його докору про впередженість (чию, доречі? Огієнкову?), спитаю в його, що він знає про те, де, як та чому постав новожитній український мовний узір. Зрештою, це із шкільної програми з української літератури.

3 серпня 2021

Коли ми говоримо про історію української мови, то ми говоримо про минуле. Мантра про те, що сучасна літературна українська мова постала на ґрунті «середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя», жоднісінькою мірою не означає, що й надалі розвиватися вона має на ґрунті того мовного занепаду, якого українська мова зазнала в підмосковській Україні.

Сучасна українська мова існує й досі побутує на теренах нашої країни цілковито завдяки тій частині України, якій Ви з дива дивного (й збоченого) відмовляєте в праві на участь в формуванні спільних норм. Маленька Галичина таки врятувала Велику Україну, бо без неї стан української мови був би таким, яким є сучасний стан білоруської.

Олекса Москаль з такою щирою зневагою ставиться до мене, бо вважає науково узасадненим своє збочене захоплення руйнуванням нашої мови.

Направду смішно слухати, як Ви наполегливо повторюєте оту приказку про щось «невживане й незнане більшістю українців», коли йдеться про лексику, без якої сучасну українську мову годі уявити, й водночас пропонуєте щось таке, що ніколи у вжитку не було чи зникло з нього понад сто років тому.

3 серпня 2021

Мені незмога й неохота читать словесний пронос створіння, що замість обмірковувать мовознавчі справи зачіпає мою особу. Ідіть, сучин вилупку, до крутькової матері.

3 серпня 2021

Вам очі повилазили?
Я завжди обговорював з Вами лише суто мовознавчі питання й стратегії, а саме Ви всякчас і щораз переходите на особистості, намагаючись мене образити. Завелике его.

3 серпня 2021

<Як не хочете зажить слави пустобріха>

Axaxaxa

31 березня 2020

Полонізм

12 квітня 2020

Такий полонізм, що слово "вівериця" існувла у всіх слов'ян ще тоді, коли слово "білка" й не існувало!

3 серпня 2021

У московитів і підлабузників усі українські слова, яких нема у московській мові є "полонізмами", навіть якщо їх у польській мові нема

18 листопада 2021

Вже давно у використанні

білка
5
Ні те, ні се 15 листопада 2019
6 листопада 2020

Хто взагалі вирішив що "білка" це запозичення з російської? Слово давньоруського походження від слова "бѣла"

30 липня 2021

Лишень чомусь вона геть не біла

30 липня 2021

І таки нічого не вивіряє.

2 серпня 2021

А до чого тут вивіряти? Є багато схожих слів і навіть однакових за звучанням, але різних за значенням

2 серпня 2021

А Ви хиба можете довести, що назвище "білка" спільне із словом "білий"?
P. S. "Однакових за звучанням, але різних за значенням" - це приклад криворуської, а насправді більше московської граматики. Це спроба перекласти кожне слово з московського "одинаковых по звучанию, но разным по значению". По-українському годилось би сказать: "з однаковою вимовою, та з різним значінням".

2 серпня 2021

Можу звісно, якщо ви уважно читаєте, то мали-би прочитати, що слово "білка" походить від слова "бѣла", а в цьому слові є цікава, але вже не вживана літера "ѣ", яка в українській мові читається "І", а у російській "Є". Загалом, якщо ви поцікавитеся питанням, то відкриєте, що початково були саме вивірки, а білками називалися лише білі вивірки. І не плутайте слово "звучання" зі словом "вимова", та й стосовно "значіння" погляньте у правила правопису. Я не проти вашого варіанту, але навіть тлумачний словник подає слово так, як написав я sum.in.ua: znachennja Хоча ваш варіант стосовно вивіряння, можливо проти вашої волі й правильний, бо як ми знаємо мисливці стріляли вивіркам в око, щоб не пошкодити хутро, отже на них вони могли вивіряти свій зір

28 грудня 2021

Звичайнісіньке дуркування. Автор сам додав дурну статтю, а потім сам і "переклав" цим же словом.

вівериця
4
Ні те, ні се 14 січня 2020
15 січня 2020
12 квітня 2020

Архаїзм від новішого "вивірка" (не галичанізм, не полонізм, я перевіряв, слово питоме).

мись
0

"Растєкашеся мисью по дрєву" -- це як раз про білку. Крім того, "мисливець" дослівно означає "ловець білок".

Євген Шульга 30 липня 2021
30 липня 2021

Хоча, звичайно, я за те, щоб білку називати білкою -- і не вигадувати.

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
22 вересня 2020

Прочитав, і схоже, що "вивірка" це більш загальна тяма, а "білка" це один конкретний вид вивірки.

22 вересня 2020

"Ні те, ні се" дав слово до перекладу й сам же тим самим словом и перекладає.
А взагалі відки ви взяли те, що се з московської?

30 липня 2021

"'Вивірка' а[рхаїчне] г[алицьке] п[ольське], давнє 'вѣвєрица', часте в Г[аличині]: "Звинна, як вивірка", Фр[анко] "3[ахар] Б[еркут]" 26. На В[еликій] У[країні] не відоме, тут тільки 'білка', давнє 'бѣлка'" (І. Огієнко. "Український стилістичний словник": https://archive.org/details/stylistychnyi/stylistychnyi/page/n27/mode/2up?q=вивірка).

28 грудня 2021

Голосуймо, щоб це слово внесли до Чистилища

Поділитись з друзями