То є дуже спірно; ба, більше доказів є проти такого твердження. Та й хай там яко, в ягельського (та нїмецького, дінського, швїдського, норвїзького, йслядського, фарїрського, вгорського, сумського) /h/ є кілько алофонів з різною (без чітких мїж переходу) мїрою глухости-дзвінкости, що залежить и від мїста слова в речїннї, й від самого мовця, й від швидкости мовлення, й від гучности мовлення, то би від цїлойи низки парафонетських факторів. Стійку дзвінкість можемо, серед германських мов, спостерїгати хиба в низозїмській (голандській) мовї; там /h/ є [ɦ]. Правда, ягельська Википїдия пише:
"Some speakers pronounce /ɦ/ as a voiceless [h].",
але нема там джерела підперти се тверджїннє, а я низозїмською мовлю й никда'м доси не чув од роджених мовців "глуху" вимову /ɦ/ (ачей десь вона й є).

Мовлячи про англійську, місце артикуляції /h/ часто різниться в алофонах перед різними голосними. На приклад, [ç~x] ( [x] — рідше) перед /iː/, як у "heat", чи "heal", чи [x] перед деякими передніми голосними. На жаль, точно не скажу, й артикуляцій різниться між говірками.

Загалом, така поведінка доволі схожа до нашого /ɦ/, котре також отримує переднішу артикуляцію перед передніми голосними (чи приголосними). Проте, найважливіше в цьому питання, як на мене, дзвінкість. Українська має фонологію з чітким поділом приголосок за двінкістю-глухістю, тому й не дивно шо багатьом кортить передавати англійське /h/ українським /x/, хоч ізольований та загальний алофон /h/ за місцем артикулювання таки ближчий до найчаслішого алофону /ɦ/. Інше питання, яке, мабуть, дослідити ледве можливо, це якою мірою московська, чи яка інша мова, повпливала на сприйняття англійського /h/ українцями.

<хоч ізольований та загальний алофон /h/ за місцем артикулювання таки ближчий до найчаслішого алофону /ɦ/.>

Tô e o eaghelscé, meagco caziõtyi, neprauda.

<Загалом, така поведінка доволі схожа до нашого /ɦ/, котре також отримує переднішу артикуляцію перед передніми голосними (чи приголосними).>

1. "Pèrêdnyi" prigòlôsni ne istnouiõty.

2. Peruo e yasniti oge tô, cyto Ui znacite /ɦ/, e u rousscé /ɣ̞/; ono mogeity bouti móuvleno i yaco [ɦ] (na pr., i u deyacéx rœuznovidéx u nizozeimscé /ɣ/ mogeity bouti móuvleno yaco [ɦ], i. o. u Breugax, na Belgéx), ta phonima e /ɣ̞/ u rousscé.

I pèrêd isto ("real, really") pèrêdnyuimi gòlôsnui /ɣ̞/ bouti u rousscé ne mogeity — tô bui boul zuõc /ʒ/, ci [ʑ] (‹nogé› /noˈʑi͡e/). Meagcœusty pèrêd /ɣ̞/ u rousscé mogeity bouti lixe pèrêd pèregòlosyenomy *o ("o-Umlaut, apophonic *o", "ladyên *o"), ta toy zuõc ôd /ɣ̞/ e radxe znaciti [ʝ], na pr. ‹gœurko› /ˈɣ̞yr(ʲ)ko/ → [ˈʝyr[ʲ]ko].

"Tô e o eaghelscé, meagco caziõtyi, neprauda."

Обгрунтуйте, будь ласка.

Голоний та ізольований алофон фонеми /h/ ув англ. («house», «home», «hope», «hall», «help») — [h]. Ніколи не чув шоби ізольовано мовці англійської вимовляли [ç], чи [x].

Для багатьох мовців головний алофон укр. /ɦ/ («гора», «галка», «»)— [ɦ]. Також багато джерел пишуть [ʕ], проте мені те треба ше вивчити, бо принаймні, ізольоване [ʕ], котре чув у джерелах МФА, звучить мені чужо. Хіба може як апроксимант [ʕ̞]. Для мене, що правда, таки [ɣ̞] то ізольований алофон. Саме так я сприймаю цю фонему.

[h] та [ɦ] обидва гортанні.

«"Pèrêdnyi" prigòlôsni ne istnouiõty.»

Не писав «передні приголосні». Я просто написав «чи приголосними». Укр. /ɦ/ перед приголосками здійснюється як [ɣ̞] (чи [ɣ̥˕~x] при вподібнивому оглушенні).

«…ta phonima e /ɣ̞/ u rousscé.»

Запис тієї фонеми як /ɦ/ користають у багатьох мовознавчих джерелах. Також тут: en.wikipedia.org: Ukrainian phonology

«I pèrêd isto ("real, really") pèrêdnyuimi gòlôsnui /ɣ̞/ bouti u rousscé ne mogeity — tô bui boul zuõc /ʒ/»

Може: злите /*y/ (*ū; хай як, але в більшості сучасних говірок це нині передня голосна), в звуконаслідувальних словах ("гепати"), та в зиченнях («гирло», «гель», «гитара/гітара», «гимн/гімн»).

«ta toy zuõc ôd /ɣ̞/ e radxe znaciti [ʝ]»

Так. Здійснення перед згалодженим «o» коливається між піднебінним [ʝ] та велярним [ɣ̞]. У себе в словах «гіркий», «гідний» я чую шось ближче до [ɣ̟˕], тобто не по-справжньому палатальний [ʝ]. Хоча й вимова з [ʝ] не звучить неправльно. На те й схожість у мінливості місця артикуляції з англійським /h/, котре, як писав раніше, може здійснюватися як [ç], чи [x].

<Голоний та ізольований алофон фонеми /h/ ув англ. («house», «home», «hope», «hall», «help») — [h]. Ніколи не чув шоби ізольовано мовці англійської вимовляли [ç], чи [x].>

A ya i ne ménix [ç / x], a [h]. Ya ménix glouxœusty eaghelsca /h/, a [h] e gloux.

<Також багато джерел пишуть [ʕ]>

Ta nou, mnogo gèrêl pisieity /ɦ/, ta /ʕ/ ne vémy.

<але в більшості сучасних говірок це нині передня голосна>

Pisax ge: "ISTO pèrêdnyui". I u phareirscé sõty nuiné ‹ø›, ‹í› pèrêdnyi gòlôsni, ta peruésno ne pèrêdnyi, tomou pèrêd yima ‹g, k› ne staiõty meagcui.

<На те й схожість у мінливості місця артикуляції з англійським /h/, котре, як писав раніше, може здійснюватися як [ç], чи [x].>

Tac, ta u rousscé /ɣ̞/ ne bouaieity glouxosti.

<Запис тієї фонеми як /ɦ/ користають у багатьох мовознавчих джерелах>

Crivo.