Дурня. Це черпане слово

«Дурня. Це черпане слово»

...

«Це черпане слово»

Nie, ouge dauno docazano.

Слово "корабель" має давнє походження, запозичене слов'янськими мовами з грецької, ймовірно, через старослов'янську, від грец. κάραβος (καράβιον), що означало "вид легкого судна" (спочатку "краб"), і пов'язано з народно-латинським carabus та іншими мовами (іспанська carabela, італійська caravella)

@Ярослав Мудров
А як же "звичне, всталене; хай буде й судно, й корабель, кому то вадить?"

Bo Yaroslau, pèuno, e authoritétnieychimy gerélomy neigy usie na svietie slœunicui.

'authoritétnieychuimy / autoritétnieychimy' iz 'ch' u nepreamuich padejax, coli cyto 😉

Tobto bez ch u nazovnœmy, a u nepreamuix ono tam vuinicaié?

Tac, use vierno! 👍
Na priclad:

imen. p. - boliy / scoriey
rod. p. - bœilchoho / scorieychoho

Zaymavo. Sé taco bie u dauniorousscœy?

Tac, cielcomy, ale moglo bouti i u imenœunœmy padejou -ш-. Na priclad ‹старѣишии›. Ale tó u tvarax mõjscoho ta serédneoho rodou, a u tvarax ge geinscoho rodou, na priclad, -ш- boulo usiõdui

imen. p. - bœilchaia / scorieychaia?

Так, треба всерйоз порушувати питання закриття Словотвору на карантин. Цей жах поширюється

Який такий карантин? Який жах?

Tac — bœilcha(ia) / scorieycha(ia) 👍

Різні страхописи. Я на Толоці й не тільки вже не раз пояснив, чому це неприйнятно.
Вас двох яристий (радіоактивний) добродій Єлисій покусав, схоже

Що більше ви будете жалітися, то більше буде ширитися це письмо.

Нам вкрай не вистачає прихильників правопису Гатцука
А якщо серйозно то я колись свій дороблю й подам на суд спільноти

Dobrodieyou Volódimiere, tacui vamy radiõ yzprobouati Olisieyevõ pravopisy, ne taca ona ouge e teagyca, a œdbivaié usie phonémui novorousscœi, œd Cérnigœuscinui do Zacarpattia

От би його правила десь звели
Ну й фонеми, я так розумію, тяма відносна, якщо в нього ж, ч, ш тощо пишуться за словородом, а не звучанням (я розумію чому, та все ж, або так, або так)

> Volódimir
Друге и мабуть інше, там ять колись був

Perévagyno 'my prosto cèsl Olisieyevui miencui, yacosi iz ciesomy i sam emy yzvuicl.

@Володимир XIX Подолянин Часодармотрат

Нова українська абетка

Ya tacui ouvajaiõ cyto Olisieyeuca tacui do voli peréobteagena samie ceréz poziçiynœsty pisyma, osœblivo u œdbivagnou xipleachuix — tout pichemo 'ç', tamo 'c', onamo 'tch';
tamo 'g', inde 'j',
tout 'x', inde 'si-', onamo 'sch', inde 'ch'.

Jódna romanscaia ci niemeçscaia móuva, na perédagna cotruix gospodary Porouch opiraiéty sea u svoyeimy pravopisie, tacogo ne znaié — xuiba eaghelscaia, cde iz tuimy póunuy bezlad.

Xotcha Olisieyeuca tacui na œdmienõ œd eaghelscoho pravopisou imaié yasnœ pravila 'cde pichemo tac, a cde inac', ta use g’ gadaiõ cyto mœgylivo obuiti sea het’ bez peréobteageigna ougivaiõtchi cuiriliçõ, ta ne na osnovie Petrœuscoyui grajdancui, ale na osnovie cuiriliçui Dopetrœuscoyui.

Tac mœgylivo bui boulo i œdbiti usie golosnœ diaphonemui rousscoyui móuvui (za dopomogoiõ velicoho obseagou boucòu na golosnœ zvõcui: ѡ, ѵ, ѫ, ѧ, оу, є, е, о, ь, ъ, ꙑ, и), i ne peréobteajouati napisagne xipleachuix.

Na cœneç vuixodity tac, cyto boucòu u tacœmy cuirilicynœmy pravopisie bõdé bœilche, a neigy u Olisieyouœy latinicie, ale pravil napisagna 'cde pisati cyto zaleijno œd stanouisca' bõdé znacyno menche.

Cyto comou lioubieyche, toy nexay toe i obiraié

Gydiemo, cyto yzcazié pan Olisiey

І це неподобство перекладете, будь ласка?

Кому це кажете?

Вам, добродію Є. Ковтуненко. Наче щось і потрібне пишете тут із добродієм Богданом, а розбирати...

> І це неподобство перекладете, будь ласка?

"Я таки вважаю що Олисієвка таки доволі переобтяжлива саме через позиційність письма...

Жодна романськая чи німецькая мова, на передання котрих господар Поруш опирається у своїм правописі, такого не знає..."

> І це неподобство перекладете, будь ласка?

> Наче щось і потрібне пишете тут із добродієм Богданом, а розбирати...

Чести (to read) навчіться, ністе же мала дитина

"Хоча Олисіївка таки на відміну від ягельського правопису має ясні правила де пишемо так, а де йнак, та все ж гадаю що можливо обійтися без переобтяження уживаючи кирилицю..."

Спасибі.
""Хоча Олисіївка таки на відміну від ягельського правопису має ясні правила де пишемо так, а де йнак, та все ж гадаю що можливо обійтися без переобтяження уживаючи кирилицю...""
Справді?
А нічого що навпаки це, схоже, не діє?

Cyto xotchete simy récti? Oge ne ymé Olisieyeuca pràvil? Prosto ona neupinno yzmieneaty sea, ot i e usia yiey tayna.

Будь ласка, пишіть мені по-людськи!

І про це. Я добродієві Єлисієві вже казав: чи не хоче він якось повідомляти нас про зміни в його страхописі?

"Cyto xotchete simy récti? "
...
Ну, десь добродій Є. Ковтуненко наводив корені. наприклад, здається, cied, що мають одне написання, та різні прочитання (цід і чад).

çied (цід) i cied (чад, чід - діал.)

Господар Поруш писав, що тепер знову пише c/g/x + ie за /tsʲi(e)/, /zʲi(e)/, /sʲi(e)/ віднопідвно, щонайменш у флексіях, як-от: rõcie, nogie, mõcie тощо.

Певно й у коренях так само: ciediti "цідити" : ciediti "чадити" (або tchaditi вже скоріше).

Коли в коренях буде інакше, наприклад: çiediti : ciediti; то доведеться мінити й правило для флексій, інакше буде каша — в корені пишемо так, а в флексії сяк

Короче, особисто про мене виходить забагато правил що на написання голосних, що на написання пригодосних і ті можуть з собою конфліктувати, тому аж такі правила позиційного вибору графеми видається мені переобтяженням

бөг, мѵд, сѫд, рѧд, сꙋм, бєз, речь, коло, пь̥нь, пьнємь, съ̥н, сънꙋ, дꙑм, вид, рѣка

Та все ж мені більше до душі позиційне письмо. Тяжке, та елегантне.

Розумію 😃👍

»Tac, cielcomy, ale moglo bouti i u imenœunœmy padejou -ш-. Na priclad ‹старѣишии›. Ale tó u tvarax mõjscoho ta serédneoho rodou, a u tvarax ge geinscoho rodou, na priclad, -ш- boulo usiõdui«

Rœzniça meidj ‹boliy› ta ‹bœilchiy› ci ‹scoriey / scoriy› ta ‹scorieysciy› e m. r. nevuituicen tvar proti m. r. vuituicyna tvara: ‹boliy› ‘bigger (tacoge: better)’, ‹bœilchiy› ‘the bigger’. Tóge i u n. r.: ‹scorieye, nizje, bolye, vuisje, molódje ...› = ‘(a) sooner/faster, lower, more/better, higher, younger ...’ — nevuituicynui tvarui u niyaçie rodie, ta: ‹scorieyche, nizjche, bœilche, vuisjche, molódjche ...› = ‘(the) sooner/faster, lower, more/better, higher, younger ...’ — vuituicynui tvarui u n. r.

@Володимир XIX Подолянин Часодармотрат

»От би його правила десь звели«

Na Tolóçie, xay ceasty, ta ouge e, i dauno.

»Ну й фонеми, я так розумію, тяма відносна«

Cyto sé i znacity? (What does it even mean?)

»якщо в нього ж, ч, ш тощо пишуться за словородом, а не звучанням (я розумію чому, та все ж, або так, або так)«

Abo yac ‘abo tac, abo tac’? Vui, viedie, ne ròzoumieiéte cyto ‘za zvõciegnemy’ znacity. Yna pravopisy e oumóuvna, xotcha i vuixodity yz rodui móuvui. Cimy e, na pr., citagne i pisane za pràvilomy: ‹c› peréd ‹e, i, y› he /t͡ʃ/ ne ‘za zvõciegnemy’?

Prote, he’my ouge pisau ranieye ne raz, e cœilco ròveniy ynui pravopisi: 1) zveagymeinna/golósmeinna (phonemic), 2) tvaroslœuna (morphological), 3) postayna (positional), 4) golósova (phonetic) ta pisno-golósova (graphico-phonetic), 5) ròzrœznialna (differential), 6) viedgiysca (historical), ta 7) istoslœuna (etymological). I cògynie e svoye miesto u ynie pravopisi.
Razomy iz tuimy, medja meidj toiõ ci onoiõ pravopissiõ ceasto yznicaié. Na pr., /t͡ʃ/ u ‹cin› e i postayna — bo za pràvilomy ‹c› peréd ‹i› e /t͡ʃ/, i pisno-golósova, bo perédatcha zvõciegna /t͡ʃ/ e vuivedeno yz pitimosti oge *k peréd *i e /t͡ʃ/, i istoslœuna, bo /t͡ʃ/ peréd /ɪ/ e istoslœuno œd *k+*i. A ose priclad tvaroslœuia u pravopisi: /t͡ʃ/ u ‹mõcén› “tortured”, ta /t͡ʃ/ u ‹mõtién› “confused, made muddy”, odino œd ‹mõciti› /ˈmʊt͡ʃɪtɪ/, drougoe œd ‹mõtiti› /mʊˈtɪti/, i tam i tam odina vuimóuva (crœmy nagolósou), ta na pisymie e vidco corein — ‹mõc•› ta ‹mõt•›; i sé e razomy iz tuimy priclad ròzrœznialnui pravopisi, dasty bo ròzrœzniti slova iz dvoma rœznoma coreinma.

Pravopisy ‘cisto za zvõciegnemy’ e i nedielna (impractical). P. n., e radjche pisati ‹ou•› u ‹ouciti› i pro vuimóuvõ [uˈt͡ʃɪtɪ] i pro vuimóuvõ [u̯ˈt͡ʃɪtɪ], neigy raz ‹учити› a raz ‹вчити›, rœzniça bo vuimóuvui tout zalegity œd postaya toho slova, otge e perédvidgena postayemy'ho.

@Володимир XIX Подолянин Часодармотрат

»Нам вкрай не вистачає прихильників правопису Гатцука
А якщо серйозно то я колись свій дороблю й подам на суд спільноти«

I u ceimy e yeoho perédneisty? Byrati znacui he: ‹ĭ›, ‹ȧ›, ‹ŷ›, ‹ε̆› tc. — ne usiõdui tó i bõdé vidco poprauno.

@Bœgdan Youxyco

»Perévagyno 'my prosto cèsl (*‹cèu›) Olisieyevui miencui, yacosi iz ciesomy i sam emy yzvuicl.«

Otóge.

@Є. Ковтуненко

»Ya tacui ouvajaiõ cyto Olisieyeuca tacui do voli peréobteagena samie ceréz poziçiynœsty pisyma, osœblivo u œdbivagnou xipleachuix — tout pichemo 'ç', tamo 'c', onamo 'tch';
tamo 'g', inde 'j',
tout 'x', inde 'si-', onamo 'sch', inde 'ch'.

Jódna romanscaia ci niemeçscaia móuva, na perédagna cotruix gospodary Porouch opiraiéty sea u svoyeimy pravopisie, tacogo ne znaié — xuiba eaghelscaia, cde iz tuimy póunuy bezlad.«

Ne ino eaghelsca. Ta i eaghelsca pravopisy ne e ‘bezladna’, prosto tam e miesiano pràvilnœsty rœznuix perédagn vuimóuvui, a golóuno pœudenno-eaghelscoï, ta pœunœcyno-eaghelscoï. A crœmy eaghelscui, e tó i u dœnscie, i u sviedscie, i u nizozeimscie, i u œuceostrœuscie, i u portogalscie, i u praneçscie. I samo porœunagne e ne dougje eamo, yac u cògynie móuvie e rœzna sõstava zveagymén/golósmén: p. n., e legche pisati soumscõ ci italscõ ci ispanscõ, neigy œuceostrœuscõ, portougalscõ tc., bo u pervchix e prosto mèicha cœilcœsty golósmén.

Cyto do »xipleachuix — tout pichemo 'ç', tamo 'c', onamo 'tch'«, to ‹ç› nicda ne znacity ‘xipleatchi’ — tó e use |t͡ɕ|. A cyto do ‹c› abo ‹t(i/y)› za /t͡ʃ/, to tó e tvaroslœuié, i yeoho e legco perédvidieti, na pr., ‹mõcén› œd ‹mõciti, mõca›, a ‹mõtién› œd ‹mõtiti, mõty›.

Tac, tó mieniu eimy ne xipleatchi, a zagalomy zvõcui postalui nasliedcomy meacceigna 👍

Hm.. cestno nicde ocrœmy eaghelscoho pravopisou ne pomietiau eimy pomieschagna rœznuix pravopisnuix perédagn u tacuy cin, yac tó e tam

@Є. Ковтуненко

»Господар Поруш писав, що тепер знову пише c/g/x + ie за /tsʲi(e)/, /zʲi(e)/, /sʲi(e)/ віднопідвно, щонайменш у флексіях, як-от: rõcie, nogie, mõcie тощо.«

Este pèuen? Ni, ne pisax seoho. Gadaiõ, tó Vui pisaste mi na Tolóçie oge pisati ‹tcha› za /t͡ʃa, t͡ʃe/ yz *kē ne licity, yac zorovo goubity corein (na pr., *kes- ‹cesati› : *kēs- ‹tchas›). To mienix vernõuchi pravopisy ‹cie› za /t͡ʃa, t͡ʃe/, a /t͡ɕi͡e/ yz *koy pac pisiémo iz ‹ç› — ‹çie›.

I za pèuno ne ‹nogie›. Aino, pisau biex tac daunieye, ta ne bolye. Mrity mi, pisau eimy o tœmy na Tolóçie ouge, oge vidovito pro tvar /druzɪ/, ‹дроузи› bóulgariçeiõ, u ser.-rous., ne mogemo zaxovati ‹g› u douxéuleniex tvariex mõjscinui mnoginui, ni u miestnie ci datnie padie eidninui, ale iméno mieniti ‹g› na ‹z›, otge: ‹noga : nozie›, ‹droug : drouzi›. Tóge i iz ‹•c› /•k/ → ‹•çi› /•t͡sɪ/ u douxéulenax mõjscinui: ‹vóuc : vóuçi›, ta ‹•x› /•x/ → ‹•si› /•sɪ/: ‹Volóx : Volósi›.

»Певно й у коренях так само: ciediti "цідити" : ciediti "чадити" (або tchaditi вже скоріше).«

Otge ni, pisiémo: ‹ciediti› za /t͡ʃaˈdɪtɪ, t͡ʃeˈdɪtɪ/, ta ‹çiediti› za /t͡ɕi͡eˈdɪtɪ/.

»Коли в коренях буде інакше, наприклад: çiediti : ciediti; то доведеться мінити й правило для флексій, інакше буде каша — в корені пишемо так, а в флексії сяк«

Seitno, pisiõ ‹•çie› i u ‹roçie : rœc› ci ‹rõçie : rõca›, i u ‹sõniça : sõniçie›. Otge, ‹çie› za /t͡ɕi͡e/ ← *koy, ta ‹cie› za /t͡ʃa/ ← *kē e tacui usiõdui inotvarno. I dobrie tac. Prote, ne inotvarnœsty bie golóuna tou pro mene, ale tvarui 2. i 3. os. eid. min. iz *-kē na cœnçie, otge ‹•cie›, he otó u: ‹cricie› /krɪˈt͡ʃa, krɪˈt͡ʃe/, ‹móucie› /mowˈt͡ʃa, mowˈt͡ʃe/, a tomou xuibity pisati ‹•çie› za /•t͡ɕi͡e/. Oge e inotvarno, tó e bolye, ta ne golóuno pro mene — ya use tacui gadaiõ oge lõceigna ta coreni e tóuc zyrieti ocremo u pravopisi.

Aha, yasno! Izpasibœ’ 🤝

@Є. Ковтуненко

»Hm.. cestno nicde ocrœmy eaghelscoho pravopisou ne pomietiau eimy pomieschagna rœznuix pravopisnuix perédagn u tacuy cin, yac tó e tam«

Acéi ne do tacoï mierui he eaghelsca, ta, pervçui, uzeati yõ i porœunati iz sviedscoiõ ci dœnscoiõ — eaghelsca e cde strocatieycha slœunicomy rœzna verstyvodou, i, arçiemo, slova latinsca e lieple pisati za gerélomy, eaghelsca e i cde reasnieycha na zvõcui, a za drougoe, iz cde ‘rœdnieychemy’ slœunicomy, i u sviedscie i dœnscie e ci malo nastœy rœznopisany na odino golósmea, por., na pr., u sv.: /ɧ ~ ʃ/ he ‹sk› peréd ‘meaccui’ golósnui, he ‹sj›, he ‹tion› yz lat., ‹ch› u greçscax ci praneçscax slovax, ‹sch› u niemeçscax, ‹sh› u eaghelscax, ba i he ‹xj› u imeni ostrova ‹Växjo› — i tó, tó’ste dvie slova: ‹väg› ‘way, põty, doroga’ ta ‹sjö› ‘ostrœu’, otge *Vägsjö›, a pisati bie riexeno iz ‹x› ino tomou cyto ‘garnieye’, tacoge: /ʝ/ he ‹g› peréd meaccui golósnui, he ‹j›, he ‹dj›, he ‹lj›, /ɕ/ he ‹k› peréd meaccui golósnui, he ‹tj›, /j/ he ‹g› u ‹•ig› /•ɛj/ u derjaunax zaiménax (‹meg› /mɛj/, ‹dig› /dɛj/, ‹sig› /sɛj/), xotcha po inchix golósniex e ‹g› /g/ (‹väg› /vɛːg/), i tacoge cis cde oge pisati ‹•ig› za /•ɛj/ bie riexeno, bõdy simy, ‘crasje’ bo e. A u dœn., na pr., za [w] (he pràvilo, po ynie golósnie), mogé bouti i ‹g› (po tverdiex golósniex, na pr.: ‹tog› /tɔː(ˀ)ɣ/, vuimóuva: [ˈtˢɔˀw] — po meaccax e ‹g› /j/, na pr.: ‹løg› /løj/, vuimóuva: [lʌjˀ] ; ba, ‹a› peréd ‹g› e ‘meacco’ bez pocépa, ale ‘tverdo’ iz ynomy pocépomy, por.: ‹fag› vuimóuva e [ˈfæˀj], [ˈfæˀ] proti ‹faglig› iz vuimóuvoiõ [ˈfawli]), i ‹v› — otge [w] bõdé i u slovie ‹tog› i u slovie ‹tov›, /j/ mogé bouti pisano i he ‹g› i he ‹j›, i he ‹hj› (poceatoc slova), /v/ [ʋ] he ‹v› i he ‹hv› (poceatoc slova), /t/ i he ‹t› i he ‹dt›, i ‹tt›, /n/ i he ‹n› i he ‹nd› i he ‹nn›. O œuceostrœuscie i godie cazati.
A za tretye, ceomou porœunagne moyeï pravopisi iz eaghelscoiõ? Moya e tacui neporœunano pràvilnieycha.

Ne znaiõ pravopisœu scandinauscuix móuv, otog’ eimy porœuniouau iz cimys’ znaiomuimy — iz eaghelscuimy pravopisomy 🤓

A porœuniouau eimy samo yz pogleadou na rœznopisagne odinacovuix prigolósnuix phoném:
u Vacheimy pravopisie
'cE' : 'tch' : 'tiA' pro /t͡ʃ/
'gE' : 'j' : 'ziA' pro /ʒ/
'ch' : 'xE' : 'siA' pro /ʃ/
t.c.

ta u eghelscœmy
'ch' : 'tch' : 'tu' : tiA' : 'ce' (n.p. 'cello') pro /t͡ʃ/
'j' : 'gE' : 'dg' : 'gg' : 'du' : 'diA' pro /d͡ʒ/
'sh' : 'tiA' : 'ciA' : 'seA' : 'ch' : 'su' : 'ssiA' pro /ʃ/

Puitagna pràvilnosti g’eimy ne ciepau 😉

@Є. Ковтуненко

»Ne znaiõ pravopisœu scandinauscuix móuv, otog’ eimy porœuniouau iz cimys’ znaiomuimy — iz eaghelscuimy pravopisomy«

»Jódna romanscaia ci niemeçscaia móuva, na perédagna cotruix gospodary Porouch opiraiéty sea u svoyeimy pravopisie, tacogo ne znaié — xuiba eaghelscaia, cde iz tuimy póunuy bezlad.«

»Hm.. cestno(!) nicde ocrœmy eaghelscoho pravopisou ne pomietiau eimy pomieschagna rœznuix pravopisnuix perédagn u tacuy cin, yac tó e tam«

___

»A porœuniouau eimy samo yz pogleadou na rœznopisagne odinacovuix prigolósnuix phoném:
u Vacheimy pravopisie
'cE' : 'tch' : 'tiA' pro /t͡ʃ/
'gE' : 'j' : 'ziA' pro /ʒ/
'ch' : 'xE' : 'siA' pro /ʃ/
t.c.«

Ose, tociõ yz svoyixge izmienoc vuisje, tamge:
»... e cœilco ròveniy ynui pravopisi: ... 2) tvaroslœuna ..., 5) ròzrœznialna.«, ta: »... ya use tacui gadaiõ oge lõceigna ta coreni e tóuc zyrieti ocremo u pravopisi.«

He pràvilo, cògen louciey e criepleno za ynomy vidovitomy miestomy u ynie slovie: corein abo lõcyba ci tvaroslœuna medja, poceatoc abo seredina abo cœneç yna slova. U corenex, na poceatcou slova, /t͡ʃa, t͡ʃe/ yz *kē pisiémo, he pisau eimy ouge, ‹cie› — tacoge inde cde *kē e. Na medjie corene ta yna lõcenia, he otó, yz ocrema, u réclax, pisiémo /t͡ʃa/ he ‹tia› u slovax iz corenemy na ‹•t•›, ta he ‹cia› u slovax iz corenemy na ‹•c•›; tóge pro /•ʃa•/ — ‹•sia•› ta ‹•xia•›, ta pro /•ʒa•/ — ‹•gia•› ta ‹•zia•›, otge use za perviesnomy sõgolósnomy corene. Acéi mogoste i sam vidieti oge triebouax pisati i pisno-golósovo usiõdui odino ‹ch› za /ʃ/, ci ‹j› za /ʒ/, ci ‹tch› za /t͡ʃ/, bezuzgleadno na tvaroslœuié ci istoslœuié. Ta pac eimy riexiu oge, iz ouscorbomy ‘prostotui / inotvatnosti’, goubleno bie coristnõ nagodõ ròzrœzniti tèzogolósnui coreni.

»ta u eghelscœmy
'ch' : 'tch' : 'tu' : tiA' : 'ce' (n.p. 'cello') pro /t͡ʃ/
'j' : 'gE' : 'dg' : 'gg' : 'du' : 'diA' pro /d͡ʒ/
'sh' : 'tiA' : 'ciA' : 'seA' : 'ch' : 'su' : 'ssiA' pro /ʃ/«

Nou, sam vidite oge ou mene pro rousscõ mèinchõ cœilcœsty pràvil, i tó sõty pràvila.

»Puitagna pràvilnosti g’eimy ne ciepau«

A darma. U pràvilnosti i e sõty.

»A darma. U pràvilnosti i e sõty«

Tó tac, prosto izmienca boula pro.. inche/inxe? Yac nuinie pisiete? 🙂

»Nou, sam vidite oge ou mene pro rousscõ mèinchõ cœilcœsty pràvil, i tó sõty pràvila.«

Tac eimy i cazau gorie 😉

Tacui

Не таки

Не є таки, а таки

Кораб(ель), судно

Бо тут чуже, а там ні

А там коване, невідоме в білшості говірок до 20 ст. й незасвідчене в Грінченковому словарі. Цього годі казать про "корабель".

Чому Ви так певен, що це запозичене слово?
Новіші джерела товкують його, як слов'янське, що вже згодом було запозичено в грецьку, або ж грецьке слово було запозичено з якогось іншого джерела, та слов'янській етимології слова ‹корабель› то не перечить.

Більше о тім читайте тут:
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/korabľь

https://archive.org/details/ESSJa/ESSJa_11/page/45/mode/1up

"Чому Ви так певен, що це запозичене слово?"
А того. Див. таке ж під "прострочений"