Журять себе - журять ся.
<geurlif> e wd <geuriti (coho – ne sebe)>.
Журливець бачить причину своєї нудьги не там, де слід, він гадає, ніби сохне за тією, яка все не приходить.
(У пошуках утраченого часу).
Буду йти і зоріти - без цілі,
Недотяга, журливець, злидар.
Проминати сади нерозцвілі,
Що притихли під звалою хмар. (Сучасність 1976 №12 Мюнхен стор. 4)
Єлисій ремстував, що "-ець" це той, хто щось робить стосовно когось, но не себе.
Тому даю суфікс "-ень" як у слові учень – бо учень це той, хто себе вчить, а не когось вчить. Тому розумію, що і журливень буде тим, хто себе журить, а не когось.
Приклад, як на мене, невдатний. Учень - це той, що його вчать, а не той, хто сам себе вчить. І суфікс "-ень", як на мене, має чуже йому значіння, на одміну од слова "ученик" (
r2u.org.ua: ученик), що в йому суфікс "-ен-" указує на пасивну дію.
Пан Єлисій тут явно помиляється, тому що співець, гравець, курець, знавець, мудрець, це якраз ті, що роблять стосовно себе, а слово журливець я знайшов у газеті "Рада" за 1908 р. № 30, тож воно не є новотвором.
Визнаю, що мій висновок таки міг бути крив. Й омінка моя, хоча й крива, віді, була не до чепене -eç самого, а до вихідної основи. Тоді, в своїм висновку я виходив із того, що дієслово geuriti (журити) є кавзативне, тобто значить дію спричинення стану в кім, не збагнувши, що вихідна основа, мотиваційна є там таки не само дієслово geuriti, але прикметник geurliu (журлив[ий]) "який [сам у собі] несе журбу". Сам чепінь -eç мені не вадив і тоді.
Хотів хоч якось скоротити
якщо когось ще цікавить це слово, то отут є багато варіантів для цього й інших https://chtyvo.org.ua/authors/Nechai_Stanislav/Rosiisko_-_ukrainskyi_medychnyi_slovnyk_z_inshomovnymy_nazvamy_2003/. Я випадково помітив поки інше шукав, але не маю сильно бажання перечитати, зважити й запропонувати сам
Tô sõty leubovœulni pèrecladi. Slovam ‹geurba›, ‹tõga›, ‹ismõtoc›, ‹tsca›, ‹noudyga› teacnõty u grecyscé suoya slova, na pr. ‹λύπη›, ‹θλίψη›, ‹οδύνη›, a ne slovo μελαγχολία. Ne vœulno e mésiti u coupõ pœimui "melancholia", "nostalgia", "tõga, tsca", "gély, geur, geurba", "gore", "pecély". I odino réxyeinïe e pèreclasti prosto: μελαγχολία <= "μέλας χόλος" = "ceorna zóucy". Cerpanomy pèrecladomy grecyscoho ‹μελαγχολία› e tuoryeno i:
latinscê ‹atra bilis› "temna zóucy", œdcui eaghelscê ‹atrabilious, atrabiliousness› "1. having excess of black bile; 2. characterised by melancholy; 3. ill-natured, malevolent",
nizozeimscê ‹zwartgallig› "melancholic" ← *zwarte gal "ceorna zóucy",
œurmeinscê ‹սևամաղձ› [sevɑˈmɑʁd͡z, sevɑˈmɑχt͡sʰ] ← ‹սև› [sew] "ceoren/ceorna/ceorno", ‹մաղձ› [mɑʁd͡z, mɑχt͡sʰ] "zóucy",
i eaghelscê ‹black bile› "melancholy" (https://en.m.wiktionary.org/wiki/black_bile).
Bay dougye na cœulko zóucy e œdpovédna za nòrôu mõgya. Znacynéixye e u tõ dobõ, coli poem uinice, véryeno bé "ceorna zóucy" u télé mõgya upluivaieity na nòrôu. Pèrecladxi prosto — *"ceorna zóucy — melancholia", méstimo rousscõ móuvõ u daunyõ dobõ — daunyorousscõ, coli pèrecladeno bé i ci malo grecyscoho pisemstua na sloveanscui móuvui. A pèrecladxi slovami ‹geurba›, ‹tõga›, ‹tsca› tuorimo novomóuvõ.
ceornozóuceç
/ˌt͡ʃornoˈzowt͡ʃət͡ɕ/
__
← "ceorna zóucy" + ‹-eç› (← prasl. *-ykos), porœunaite: "black bile", "atra bilis*, "μέλας χόλος", "zwarte gal"
У транскрипції /ˌt͡ʃornoˈzowt͡ʃət͡ɕ/ не має бути /-ʒow-/ місто /-zow-/?
«У транскрипції /ˌt͡ʃornoˈzowt͡ʃət͡ɕ/ не має бути /-ʒow-/ місто /-zow-/?»
Peruotuar e is /z/, /ʒ/ e pozdéixe; ya'smi dau peruœstnuy tuar is /z/ daliti œd znacyeinïa "gyóucy" is /ʒ/.
Иносе
Так, як написав на сторінці холерика, тепер вважаю назви темпераментів справді треба скалькувати. А ці хіба що згодяться якщо ви не про саме темперамент
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27691-markitnyj.html#show_point