Журливець бачить причину своєї нудьги не там, де слід, він гадає, ніби сохне за тією, яка все не приходить.
(У пошуках утраченого часу).
Буду йти і зоріти - без цілі,
Недотяга, журливець, злидар.
Проминати сади нерозцвілі,
Що притихли під звалою хмар. (Сучасність 1976 №12 Мюнхен стор. 4)
Єлисій ремстував, що "-ець" це той, хто щось робить стосовно когось, но не себе.
Тому даю суфікс "-ень" як у слові учень – бо учень це той, хто себе вчить, а не когось вчить. Тому розумію, що і журливень буде тим, хто себе журить, а не когось.
Приклад, як на мене, невдатний. Учень - це той, що його вчать, а не той, хто сам себе вчить. І суфікс "-ень", як на мене, має чуже йому значіння, на одміну од слова "ученик" (r2u.org.ua: ученик), що в йому суфікс "-ен-" указує на пасивну дію.
Пан Єлисій тут явно помиляється, тому що співець, гравець, курець, знавець, мудрець, це якраз ті, що роблять стосовно себе, а слово журливець я знайшов у газеті "Рада" за 1908 р. № 30, тож воно не є новотвором.
Визнаю, що мій висновок таки міг бути крив. Й омінка моя, хоча й крива, віді, була не до чепене -eç самого, а до вихідної основи. Тоді, в своїм висновку я виходив із того, що дієслово geuriti (журити) є кавзативне, тобто значить дію спричинення стану в кім, не збагнувши, що вихідна основа, мотиваційна є там таки не само дієслово geuriti, але прикметник geurliu (журлив[ий]) "який [сам у собі] несе журбу". Сам чепінь -eç мені не вадив і тоді.
Меланхолік — темперамент в класифікації Гіппократа.
Люди з таким типом нервової системи характеризуються боязкістю, замкненістю, надмірною чутливістю, схильні перебільшувати труднощі.
грец. μέλαινα χολή, мелена холе, «чорна жовч».
Ісляндська: depurð.
Перекладаємо слово меланхолік
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27691-markitnyj.html#show_point
+
Кого меланхоліки журять?
Журять себе - журять ся.
<geurlif> e wd <geuriti (coho – ne sebe)>.
Журливець бачить причину своєї нудьги не там, де слід, він гадає, ніби сохне за тією, яка все не приходить.
(У пошуках утраченого часу).
Буду йти і зоріти - без цілі,
Недотяга, журливець, злидар.
Проминати сади нерозцвілі,
Що притихли під звалою хмар. (Сучасність 1976 №12 Мюнхен стор. 4)
Єлисій ремстував, що "-ець" це той, хто щось робить стосовно когось, но не себе.
Тому даю суфікс "-ень" як у слові учень – бо учень це той, хто себе вчить, а не когось вчить. Тому розумію, що і журливень буде тим, хто себе журить, а не когось.
Приклад, як на мене, невдатний. Учень - це той, що його вчать, а не той, хто сам себе вчить. І суфікс "-ень", як на мене, має чуже йому значіння, на одміну од слова "ученик" (r2u.org.ua: ученик), що в йому суфікс "-ен-" указує на пасивну дію.
Пан Єлисій тут явно помиляється, тому що співець, гравець, курець, знавець, мудрець, це якраз ті, що роблять стосовно себе, а слово журливець я знайшов у газеті "Рада" за 1908 р. № 30, тож воно не є новотвором.
Визнаю, що мій висновок таки міг бути крив. Й омінка моя, хоча й крива, віді, була не до чепене -eç самого, а до вихідної основи. Тоді, в своїм висновку я виходив із того, що дієслово geuriti (журити) є кавзативне, тобто значить дію спричинення стану в кім, не збагнувши, що вихідна основа, мотиваційна є там таки не само дієслово geuriti, але прикметник geurliu (журлив[ий]) "який [сам у собі] несе журбу". Сам чепінь -eç мені не вадив і тоді.