Місце, що напряму пов'язане зі спостереженням та пізнанням, а також із дивами — унікальними та незвичайними речима.
Дякую за зрозумілий ясунок слова.
Виходить такий розвій слова:
див(-о) → *див-ар → *див-ар-ня
І тут питання — що таке «дивар»?
Наче якийсь ~«фокусник».
Побудова починається від слова "див", тому і написання дієслів "див-ити" та "див-увати" є різним, і ніхто не вважає "дивити" чимось, що пов'язане із дивом.
Тому, найпевніше, було би "дивувар".
Бо "бавар" - це той, хто бавиться, а не житель південно-східних земель Федеративної Республіки Німеччина
Слова "дивувар" не може бути в українській мові)
Все, що вигадують і промовляють українці, вже є українською мовою.
збѡр
izbœr
Глѧд сємантикѫ ту:
https://www.etymonline.com/word/museum
лат. museum( "дѡм Муз" → " збѡр (чого)" → "книгѡвнꙗ" → "музєи")
Пор. пєрєклад од’ноѣ из нєбогатєх молв что имаѭть свѡи ѡдповѣдник: снѣж. (исл.) safn "музєи" ← samna "збирати".
Рідко: зборище - велике скупчення чого-небудь в одному місці.
Приклад: Над усім цим зборищем поставлених в ряди машин виділялися своїми дебелими формами зернові комбайни. (Д. Бедзик)
збірня:
1. іст. Будинок, приміщення, в якому збирався сход.
Ген-ген, на вигоні, колишня стара зборня. (Я. Качура)
Приїхав начволміліції й зайшов до зборні. Збори ще не починались. (Ю. Яновський)
1.2. Сільська управа.
Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти, щоб оплатитись. (Грицько Григоренко)
Приміщення, де зберігається старовина, плоди витвірництва(мистецтва) тощо
Старості вити ,як гніздо виють ,збирають до купи .
Стар + вити, ясно.
Це вже ваша противність чи дійсно не здогадалися ?
"Старе глянути"
В українській нема слова 
r2u.org.ua: гляр* і бути не може. Тому й питаю, бо може це якесь рідкісне слово, що Ви його десь одіськали. Якби ж Ви творили щось шибу *старо-гляд-ня, оно було би зрозуміле.
У цих словах стоїть суфикс -ар. Якщо додати цей суфикс до кореня гляд-, то вийде *глядар. Не можна просто довільно рвати слово й ліпити покручі з розних кусків, ми же не в совку.
Гледіти ,глянути походять від одного кореня і це "гл" .
Тут є лиш один корінь ględ-.
'е' в "гледіти" є північний рехлекс 'ę'. Це є те саме "глядіти", тілки вимова їнша.
Див. Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови. С. 185
У слові "глянути" той самий корінь "ględ-", але 'д' фонетично випало. Пор. кидати : кинути, блеск : блеснути, двигати : двинути, вертати : вернути, гортати : горнути, глитати : глинути, холод : холонути, свист : свиснути, тиск : стиснути, бризкати : бризнути, тріск : тріснути, лускати : луснути (сюди можна додати срібло : срібний, масло : масний, ремесло : ремісник, горнило : гончар?). Утім це не є родове правило спрощення групи приголосних перед суфиксом "-ну-", пор. худіти : худнути, стукати / стучати : стукнути, мигати : мигнути (пов'язане з минути?), кричати : крикнути, кляк : кликнути.
Див. Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови. С. 431
піє. *men- «мислити» + *dʰeh₁- «діти» → *men(s)dʰh₁- «умодіт, діти (класти) в мисль»
Одна з верстей іздрою слова Μοῦσᾰ шле саме на такий розвій, що є фонетично спірно й непевно. Але в українській мові воно добре сидить, не виджу суперек такому розвію. Коли перекладати саме слово Μοῦσᾰ й прийняти саме вищезазначену версть, то вийде *Муда. Але тут це ни до чого.
«був-» - те що було; минуле
«-виз-/-виц-/-вид-» - видіти; бачити
«-ня» - на позначення місця
// «-виток» - видіти; бачити + «витоки» - першоначала. польське «przybYTEK» - важлива для культури і державності будівля, часом святиня
асоціації з «-ця»: скарбниця, світлиця
краєзнавча оглядня, історична оглядня, оглядня живопису і т.п.
Музеолог — огляднезнавець? 🙄🧐