Найдавніші викопні рештки пеліканів знайдені в ранньоолігоценових відкладеннях Франції (вік — 30 млн років). Вже в цей час у них форма та будова дзьоба не відрізнялася від дзьоба сучасних пеліканів. Ймовірно, що родина виникла в еоцен, близько 40 млн років тому. З ранньоміоценових відкладень Франції описаний пелікан Miopelecanus gracilis, проте, найімовірніше, вид потрібно віднести до роду Pelecanus. З пізньоеоценових відкладень описано Protopelicanus, який спершу віднесли до пеліканових.

лат. pelicānus, pelecānus (› фр. pélican, н. Pélikan) «тс.» походить від гр. πελεκάν, -α̃νος «тс.», утвореного від πέλεκυς «сокира» (за подібністю дзьоба цього птаха до сокири), спорідненого з дінд. paraśúḥ, párśuḥ «колун, сікач», ос. færæt «сокира»

схв. пелѝкāн