Бо "великий ящур".
"Велрибою" праслов'яни звали китів. "Вельблуд" як "великий блукач" завжди звали верблюдів (саме "верблюд" це слово російське).
Від давньоруського «коркодилъ».
http://oldrusdict.ru/dict.html
Від давньоруського «коркодилъ», з повноголоссям.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Від давньоруського «коркодилъ».
http://oldrusdict.ru/dict.html
Yaco uéste u <кор-> e *o, a ne *u (*ъ). Silnuy *u bé cẽsto pisano <o>. Hen, ou Srezneüscoho e pwd <коркодилъ>: "коркъіга – см. къркъіга". Bacite?
Тоді киркодил?
Так, підождіть. А звідки Ви взяли, що там мало бути ъ, якщо в літописах стоїть о? Це ж не слов'янське слово, тож чому мало мать слов'янський звук ъ?
Бо "великий ящур".
"Велрибою" праслов'яни звали китів. "Вельблуд" як "великий блукач" завжди звали верблюдів (саме "верблюд" це слово російське).
[лйа] є руській несвойито.
Не розумію, чому несвоїто, але дав й иншу форму.
Бо зілля ← *зельіє.
У Вашому прикладі така комбінація букв у кінці слова, а тут між складами. Не думаю, що "веллящур" буде більш по-вкраїнськи.
Се стайе будь де в слові: *сьіати → *[ссяти] → [сяти] ("сяяти"; сяяти з "яя" пізній твар, неправильный). Також у памятках є ззісти "з’їсти", що є фонетично правильний твар від *съѣсти, а твар з’їсти є морфологічно вирівнений новотвір. Ще: лляти, ллє ← *льіати, *льіє.
Я́ЩУР
Гостра інфекційна хвороба парнокопитих тварин і людини, спричинювана фільтрівним вірусом.
А вел'ящур – велика гостра інф. хвороба 🤦♂️