{kɐʃɑ̝ˈɫæt͡ɕ ~ kɐʃɑ̝ˈwæt͡ɕ ~ kɐʃɑ̝ˈlæt͡s ~ kɐʃɑ̝ˈɫæt͡ɕ ~ kɐʃɑ̝ˈwæt͡ɕ ~ kɐʃɑ̝ˈlæt͡s ~ kɐʃeˈɫæt͡ɕ ~ kɐʃeˈwæt͡ɕ ~ kɐʃeˈlæt͡s ~ ...}.
ЕСУМ ІІ, 410: кашаве́ць, такоже: каше́вка, кашє́лка, кашє́лок, кешелько́, кашево́к; Желехівський І, 338: кишаве́ць (віді, криво писане *кашаве́ць); такоже: кашаво́к, каше́вка.
З огляду на форми й з <в> и з <л>, припускаю вихідну форму з *l, де <в> відбиває рефлекс т.зв. "дебукалізації", засвідчений у руській мові в інтервокальній позиції зокрема в говірці лемківській: <ковотка> ← *colodca, <ківок> ← *cwloc тощо. Тому даю написання, яке обіймає й вимову дебукалізованого /l/, й латеральну. Про всяк випадок даю й написання через <u>.
Чинне слово зі словників української мови (а російське "точка" українською буде "цятка", "крапка" – 
точка
То́чка – Полёвка, Hypodaues.
r2u.org.ua: точка
Слово сильно вкорінене в українській мові пов'язано з дрібними істотами:
Прото́чина – дірка, прогризена мишами чи черв’яками,
Нато́ка – горіхи, нанесені мишами на зиму,
Наточи́тись – наїстися,
Точли́вий – гризучий.
goroh.pp.ua: точка
Даю за напорудую Єлисія форму з "і" у закритому складі.
Чинне слово зі словників української мови (а російське "точка" українською буде "цятка", "крапка" –
точка
r2u.org.ua: точка
goroh.pp.ua: точка
То́чка – Полёвка, Hypodaues.
Слово сильно вкорінене в українській мові пов'язано з дрібними істотами:
Прото́чина – дірка, прогризена мишами чи черв’яками,
Нато́ка – горіхи, нанесені мишами на зиму,
Наточи́тись – наїстися,
Точли́вий – гризучий.
Цікаво)
То є неправильна вторинна форма, й явно дуже пізня. Слово походить від кореня *tok- у дієслові *tok-i-t-i- "точити=рити/стругати <= крутити <= змушувати бігти [по колу]". Не має нич спільного зо словом <точка=крапка>, друге бо походить від *tuk- у <ткати, ткнути>. Правильна форма назви звіри має бути тѡчька, за чинним правописом <тічка>, в родовім множини: <точок> (*точьк-). У формі <точлúвий> є <о> сподіване, бо хоча й має там бути закономірно "/ѡ/" (в критім складі), воно є в ненаголошеній позиції, <о> тут очевидно відбиває спрощення первісного дифтонга типу {uo} в ненаголошеній позиції з говірок "києво-поліського" типу. Але в <тóчка> (звір) є <ó> під наголосом, тому приводити за доказ правильності <о> форму <точлúвий> тут не можна.
А з чого ви взяли, що воно все саме так а не інак?
Що є яснити тому, хто не тямить річ?