Словник української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Ове́чка — Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Лем. 441.
r2u.org.ua: Oniscus
Словник української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Стоні́г — Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Пч. І. 7.
r2u.org.ua: Oniscus
Матеріали давньоруської мови
Сътонога — мокрица.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Тобто це слово, яке дійшло до нас прямо від давньоруської мови!
Що цікаво, російського «мокрица» у давньоруській мові зовсім не засвідчено.
Словник української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Стоні́г — Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Пч. І. 7.
r2u.org.ua: Oniscus
Матеріали давньоруської мови
Сътонога — мокрица.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Тобто це слово, яке дійшло до нас прямо від давньоруської мови!
Що цікаво, російського «мокрица» у давньоруській мові зовсім не засвідчено.
–
Калька з мскв. Стоног.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Стоно́гъ, ком. Oniscus asellus = стопо́га, мокри́ця.
Тобто ви українське викидаєте, а москвинське тулите? 🧐🤦♂️
Ну ви глупе. А чому воно має бути чуже? Якщо є в українських словниках і в давньоруській мові?! Все ясно з вами - ви тільки за ті давні слова, які зближують нас з москвою, а якщо якесь слово було в давньоруській, а москаль не має, то вам воно чуже.
Слово наше. Можливо, москвини у нас запозичили, а не навпаки.
Ну аякже, усі слова, яких не було в давньоруській мові, нема в сусідніх слов'янських країн полюбе насправді були наші, але в нас вкрали, а ми їх забули.
Навiщо ви знову пишете дурню?
Та подивiться хоч у словнику Желеxiвського.
Малоруско-німецький словар. Т.1, Львiв, 1886
А також у Кримського, Нiковського тощо
Кримського та Ніковсього написані вже в період радянщини.
А Желехівського треба буде мені якось добряче перевірити на наявність різних болгаризмів та слів язичія, неодмінно сим займусь.
Трохи почитайте про Вашого желехівського:
uk.wikipedia.org: Українсько-німецький словник
Може Ви і слова вдохновенє, барин, алтин, дневник, лицедій, совість в українські запишите?
Щодо болгаризмiв. Вам дадуть мiльярд $, якщо ви знайдете хоч один словник без болгаризмiв 🤦♂️😂😂
Якщо одна словниця таких слів знає двадцять, а инша двісті, то я довірюся першій. Це ж ясно як божий день.
Спочатку треба порахувати 😁
Р. . мокрица, накинуте в період СРСР за політики так званого «зближення братських мов»
Повна дурня, бо слово знали нашi предки до СРСР
- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Мокри́ца, мокри́чка = 1. ком. Onisсus asellus = стоно́га, мокри́ця. 2. рос. Stellaria media Smith. = мокре́ць, мокри́ця. С. Ан.
Стоно́гъ, ком. Oniscus asellus = стопо́га, мокри́ця
Це той самий словник, де така московщина як союз, достойний, совість, розполог, лицедій, постійний та инші слова язичія пхали.
Не пишiть дурнi?
Розберiться спочатку, що таке московщина, що таке старослов'янщина, що таке язичiє.
Знайдiть хоч один словник, де б не було слiв: союз, совiсть. Вам дай волю, всi слова повикидаєте й напридумуєте слiв, яких нiхто не буде нi розумiти, нi вживати
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл.
1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705.
2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153.
3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295.
4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Драгу́нський, -а, -е. Драгунскій. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.
Со́вість, -сти, ж. = Сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170.
ДОСТО́ЙНИЙ
пов’язане з псл. dostojati, dostati «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»;
пор. др. достоино есть «годиться», п. ст. dostojno (jest) «тс.», ч. ст. dostati «бути гідним, заслужити».
"Союза" немає в вільних од язичия словницях Б. Грінченка й П. Білецького-Носенка.
Ярославе, та ви зовсім глуп і слів, якщо думаєте, що слово "дастойний" побутувало в українській мові без впливу Москви!
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
О́вощ, -щу, м. Плодъ. Принесіть же овощ, достойний покаяння. Єв. М. III. 8.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Вогну́ть, -ся – увігну́ти, -ся, угну́ти, -ся.
• -тый – уві́гну́тий, угну́тий. [Ніс уві́гну́тий].
• -то – уві́гнуто, угну́то. [Кле́пки́ стру́жа́ть з зо́внішнього бо́ку ви́гнуто, а з сере́дини вгну́то].
• Во́гнуто-выпуклый – увігну́то-опу́клий, (геол.) казанува́то-вгну́тий. [Казанува́то-вгну́тий розполо́г (ша́рів землі́) (Тутк.)].
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Раскла́дка = ро́зклад, ро́зкла́дка, розполо́г.
Расположе́ніе = 1. розполо́г, розпоря́док. — Розполог байок по алфавіту. Б. Г. 2. охо́та, хіть. — Не маю до того нїякої охоти. 3. прихи́льність, прихи́лля (до кого), ла́ска; схи́льність (до чого), по́хіп. — Маючи до тебе прихильність. Кн. — Расположе́ніе ду́ха = на́стрій. — Въ хоро́шемъ расположе́ніи ду́ха = в до́брому настро́ї.
Распредѣле́ніе = розполо́г (С. Л.); розрахува́ння.
Що не так з цим словом? 🧐
Чиста ж калька. Поясните як творено слово й чому відповідно до словотвору має таке значіння?
Од моск. "постоянный".
Забудьте. Цьому добродію і очкі і достойний і совість рідні слова.
Це ви вже брешете 😁
Совicть чуже.
СО́ВІСТЬ
запозичене в давньоруську мову зі старослов’янської;
Не зрозумiв, що з достойним не так?
ДОСТО́ЙНИЙ
пов’язане з псл. dostojati, dostati «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»;
пор. др. достоино есть «годиться», п. п. ст. dostojno (jest) «тс.», ч. ст. dostati «бути гідним, заслужити», схв. достòjати «виявитися гідним»;
р. досто́йный, бр. досто́йны, др. достоиныи, п. вл. нл. dostojny, ч. důstojný, слц. dôstojný, болг. досто́ен, м. достоен, схв. дòстōjан, слн. dostójen, стсл. достоинъ;
Слово знаходимо в давньоруcькій, старочеській, старопольській мовах
Укр. Око - мскв. глаз.
Укр.? - мскв. очки.
Так хто у кого слово поцупив?
Див. Словник староукраїнської мови, стор. 321.
Слово "достоиныи".
Ото здивуєтесь 😁
Там точно Москвою у Львовi в 1436 р. геть і не пахло
<Не зрозумiв, що з достойним не так?>
Те, що, будь воно питоме, *о в нім підлягло би "гармонизації".
Авжеж, а розум "од моск." разум 😁🤦♂️
Див. скiльки слів з коренем стій:
goroh.pp.ua: постійний
"Гармонизації"?
Мабуть тоді: мікрий, а не мокрий, мікриця, гістрий, а не гострий, мівний, а не мовний, і бімба в вагіні, авжеж 🙈😂
А можна джерела, де було б сказано, що воно черпане? Не якiсь там умозаключєнiя, а джерела, посилання на джерела.
Бо я вже дурiю. Тут якусь псевдо-/лжеукраїнську мову творять - таку, щоб мало кому була зрозуміла.
Якщо ви не розумієте, чому слово "достойний" не українське, то говоріть уже "кот" та "вол".
Карли надуркували свого часу 🤦♂️
До Чистилища!
Це наше слово!
Словник української мови 1909р. (Б. Грінченко)
r2u.org.ua: Oniscus
Мухавка — Насек. мокрица. Oniscus murarius. Вх. Уг. 253.