В праслов'янській мові китів ("кит" це церковнослов'янізм) називали словом"велриба" — від праслов'янського *velьrybъ (що можна й перекласти як "велетенська риба", хоч рибами кити й не є).
Пор. сучасні слов'янські мови:
сербохорватською: велриба
чеською: velryba
польською: wieloryb
словацькою: veľryba
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/velьrybъ

Щодо слова "гад", то вважати це лишень матюком це наслідок зросійщення українців, адже давні українці це слово вживали як звичне, в нього не ховаючи бажання образити чи зневажити когось (r2u.org.ua: гад), слово ж-бо має куди прадавнішу історію: праслов'янське *gadъ означало "огидна, страшна тварина" (пор. з лит. gė́da і дав.-пруськ. gīdan "сором", сер.-веріх.-нм. qua^t і нідерл. kwaad "злий").
І, що найцікавіше, давньогрецьке "δεινός" (у слові "δεινόςσαῦρος") буквально перекладається як "гігантський, страшний, страшно жахливий, небезпечний, страшно великий". Див. також: -завр

За аналогією можна створити форму "велгад" (r2u.org.ua: гад), що значитиме "гігантський страшний ящур", і це є практично прямим перекладом ориґінального "δεινόςσαῦρος" (динозавр).