"Прикра калька з російської"? Навпаки це російське слово "чудовіщє" є точною калькою з українського "чудовище" (видовище, вогнище, згарище, городище) . Чудо- це старослав'янське слово, якого не треба цуратись, пан Alexandr Chaika.
Воно не калька, але його штучно просували за радянського зближення мов, бо звучить найподібніше до російського «чудовище». Серед класиків його вжиток не спостерігається, зате слово «страхіття» разом з радянськими авторами вони широко використовували. Та утім від «чудовиська» відмовлятися не треба, просто усталеніші синоніми вжиті серед класиків мусять бути першорядними.
Джерело: https://maysterni.com/p1.htm#part_1, розділ XI
Поділяю Вашу думку.
Чому?
Бо одміна "-сько" чепеня "-ще" прикметна для західноукраїнських говірок і для польської мови ("-sko"). У зразцевій мові має панувати якийсь один узір, а не в одному слові - один, а в другому - другий.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/48660-prizvysko.html#show_point
Джерела в Грінченка свідчать не тільки про західновкраїнський ужиток цього чепеня.
Таки навпаки. У прикладах, де "прізвище", серед джерел згадано Чернігівську губернію та Лубенський повіт Полтавської губернії, а де "прізвисько", то там і в самому тексті сказано "зі Львова".
Ваша правда. Невбачно подивився.
И що?
Філологи подають "-сько" полонізмом, а "-ще" розвитком руської мови. Навіть на сторінці вікіпедії про полонізми це вказано.
Я звісно тепер обережніше читаю подібні тези, але поки офіційна філологія стоїть на нерідності части "-сько".
Єлисію, я вже написав передніше, що. То навіщо товкти воду в ступі?
Написали, та ще б релевантно.
<Навіть на сторінці вікіпедії>
Смішно.
Вважаєте питомим українським суфіксом?
Які підстави не вважати? Бо поширено на південно-західних землях? Є чи мало рис, які творять меджу між первісною південно-західною та т.зв. київсько-поліською зонами. І ті, й ті суть руські.
Добре, визнаю, що дарма довірився неперевіреним джерелам. Якщо питоме, більше не буду сварити слова "прізвисько" та "чудовисько", як досі чинив.
Приклади їнших питомих фонологично паралельних форм між умовнима "галицькою" та "київсько-поліською" зонама:
gena : gœna
xestuy : xœstuy
semuy : sœmuy
led : lœud
mœud : med
ucera : ucœra
celo : cœlo
...
"Написали, та ще б релевантно".
Видно, що Ваше розуміння доречності не однакове з моїм. Тож годі нам далі про це й розмовляти.
"Вважаєте питомим українським суфіксом?"
Та хоч би й питомим - не годиться одночасно вживати мовних явищ різних говірок у мовному зразці. Бо буде мова як начиння в олігархових хоромах.
А ну та, нам же лише підходять суфікси з тереторій східніше Хмельницької області. А все інше, то певно не вкраїнське.
"Чудовище" також українське слово, нема чого його боятися. Але й нема чого боятися "чудовисько".
Схоже слово є й у сербській мові (čudovište).
https://www.dict.com/englesko-srpski/čudovište
https://en.wiktionary.org/wiki/čudovište
Саме так. Це буде найпитоміший відповідник:
СТРАХО́ВИЩЕ, а, сер., розм.
1. Фантастична істота незвичайного, страшного вигляду; страхіття. Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волосатих (Степан Васильченко, I, 1959, 310); Розмова про страхіття нагнала трохи страху на паннів [панн] і паній.. Пані Високій здавалось, що от-от якесь страховище з рогами просуне руку через виноград (Нечуй-Левицький, I, 1956, 461); Співають, сміються, а я не сміюсь, А я ще примар і страховищ боюсь... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 283); Раптом виросло перед нею страховище — звір не звір, людина не людина, хоча й на двох ногах, та голова кругла, як куля (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 64); * У порівняннях. Перед нею проносилося все те, що вона бачила по шляху, все те ставало перед її очима, як страховище яке з тисячами голів (Панас Мирний, I, 1954, 65);
// Тварина або людина незвичайного вигляду, ненормальних розмірів, ваги і т. ін. Страшно було дивитися, як таке страховище [бугай], наставивши роги, неслось.. за невеличким хлопчиком (Панас Мирний, I, 1949, 212); На городі показався чорний кудлатий собака. Це було справжнє страховище. Висолопивши язика і важко дихаючи від спеки, він наблизився до грядки, на якій працював Знайда (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 29);
// Те, що вселяє кому-небудь почуття страху, лякає когось своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. Це були вільні, степові коні, і мотоциклетний мотор був для них найбільшим страховищем (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 679).
2. перев. мн. Розповіді, описи і т. ін. про страшні явища, випадки, ситуації тощо. Йому пригадалися ті розбійники в темнім, величезнім лісі, про котрих він малим іще тілько страховищ наслухався в бабусиних казках (Іван Франко, III, 1950, 150).
3. перев. мн. Згубні, небезпечні своїми наслідками події, факти, які наводять страх. — Одну легеню я віддав війні. А вам віддав і серце, й мозок свій, І злість свою, й легеню ту останню, І сивий сум свій, і красу любові, Яку зберіг в страховищі війни (Іван Драч, Поезії, 1967, 126).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 756.
це слово придумала моя донька, коли їй було 3 роки, щоб назвати монстрів з комп'ютерної гри, яку я собі якось включив
З чого то взяли?
Це означає "потвора" в українській мові:
goroh.pp.ua: творити
ЕСУМ ІІ, 64: див; http://oldrusdict.ru/dict.html#: дивъ.
Ви поставили "-" через значеннєву невідповідність цього слова до слова "монстр", чи через нетвердий зрій? Мені просто рупить. 😅
Через знакову невідповідність.
Одине, що непокоїть, то це частка "-ер", тому нетвердо висуваю це слово як "цілковито питоме".
Проте маємо нині таке слово в значінні "чудовисько" (щонайменше в словниках) та відповідний рідний українській мові корінь.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/65151-chuderstvo.html#show_point
—
Страшидло — не українською.
Суф. -дл(о) — зах.-слов.
Порівн. повидло, бидло, простирадло тощо
Ну і чим же це зрештою погано? Ви що, не вживаєте слово простирадло чи повидло лише тому, що вони здається вам не українськими, а зах-слов.? Чи не спатимете на простирадлі або не їстиме повидла? Мені здається оце -ло - якраз прерасне доповнення до колориту української мови, і бе -ло вона виглядала б набагато сухіше, хоч і більш українськіш, мабуть.
Животіє питома форма простирало. Просто приберіть Д зі слова.
" Варіант «простирало» є питомо український, уживаніша форма «простирадло» — адаптоване до української фонетики запозичення з польської мови (prześcieradɫo)."
Правду кажучи,простирадло мені помітно більше подобається, це "д" вносить якийсь додатковий відтінок у зміст, ніби щось підкреслює, ніби змушує на чомусь непомітно зупинити внутрішній погляд, а слова просирало та страшило - вони не гальмують, а безпечують рух читацької уваги ніби на веслах, дуже плавно. Отож якщо треба плисти - "д" можна прибрати, якщо треба маленька внутрішня таємниця, схожа на похибку - тоді якраз пасує "д". Такі в мене відчуття як у автора, якщо б я писав книжки, то я б ураховував такі важливі нюанси. Словник це ж не протос дуовий набір чогось правильного і дуже точного з точки зору менталітету упослідженого українця
Це означає "потвора" в українській мові:
goroh.pp.ua: творити
не знаю точної етимології слова, вдома використовується в побуті (житомирський діалект) можливо від «вирячені очі» але не точно
Надихнуло слово "страшенець" але гадаю без наростка "ець" буде краще.
поти́р – «знівечена істота, потворна й неприродно народжена дитина»
goroh.pp.ua: теряти#22086
Пуд – Страх, испуг.
"Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду". (Словарь Грінченка)
r2u.org.ua: пуд
Слово ще з праслов'янських часів, більше про нього в Етимологічному Словнику Української Мови:
goroh.pp.ua: пуд
Пуд – Страх, испуг.
"Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду". (Словарь Грінченка)
r2u.org.ua: пуд
Слово ще з праслов'янських часів, більше про нього в Етимологічному Словнику Української Мови:
goroh.pp.ua: пуд
Пуд – Страх, испуг.
"Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду". (Словарь Грінченка)
r2u.org.ua: пуд
Слово ще з праслов'янських часів, більше про нього в Етимологічному Словнику Української Мови:
goroh.pp.ua: пуд
Це означає "потвора" в українській мові:
goroh.pp.ua: творити
sum.in.ua: pochvara
Гоже!
Полонізм.
Джерело?
У поляків potwór, слово потвора з'являється лиш за панування польської мови, а ще українці кажуть потворний а не потвірний. Не 100%, але придумав не сам для себе, польське походження відстоюють деякі мовознавці, прошу у Вас пробачити мене, що зараз не вкажу книги, де саме вони цю думку ведуть.
Щойно переглянув і в Уманця знайшов "по́твір". Тепер уже не даю гарантії, що полонізм. Щонайменше форма українська.
"Є в цьому альманахові позичені польські слова, котрі не ввійшли в мою переднішу перелічку: ... потвора — дивовище, страхіття..." (І. Нечуй-Левицький. "Сьогочасна часописна мова на Украіні").
А російське "потвор" також полонізм? А чеське чи словацьке "potvora"? Не завжди я довіряю Нечую-Левицькому. Мені здається, він деколи міркував десь так: слово є на західній Україні + слово є в польській мові = полонізм. Також ЕСУМ подає "потвар" де "творити" під значенням "карикатура". Я не знайшов такого значення в польського "potwor", чи "potwora", хоча розвиток такого значення є дуже очевидним і можливо є й у польській.
Шодо того, шо є "потворний", а не "потвірний", то не треба також забувати слова "твор" (твір), "витвор" (витвір), "витворник" (а не "витвірник"), "творба" (а не "твірба"), "творчий" (а не "твірчий").
https://en.wiktionary.org/wiki/потвор
https://ru.wiktionary.org/wiki/потвор
Московське слово "потвор" має инше значіння. Щодо чеського й словацького слів я не знаю, та дарма. Бо ми через історичні приводи черпали слова передусім у поляків. Щодо Нечуя-Левицького неправда Ваша. Він писав, які слова в галичан свої, а які польські.
Лядщина.