Від слова яструб
Їм таки стрїчав се слово, воно має бути рівнобїжно до ‹ıастрѫб›. Через утір луна индоїврупского *m̥ як словїнскі *im~um (уторинно втрачений доставковий, що досить незвично): астрѧ̍б<*ıастрѧб< *jastrębъ<*ōstrimbos. Ин утір тим часом є від раннего праслов. *ōstrumbos. У ранній праслов. *-m̥bos мїни́ ся почепом, тому, є льга гадати що рус. ‹ıастєр› є луно прасловїнского новотвору з відкиненим почепом +ōstru, та йно навманя; от Викцийонар дає 'ястер' як пізний руский(украйинский) новотвір від повного слова.
Так, теж стрічав ‹я́стряб›, але тут така форма, ніби зі ст.-сл. з початковим /a/ без йотації 😃
До речі, ЕССЯ гадає, що 'ястер' то таки первісний нерозширений твар проти суфігованих 'ястряб/яструб' 🤔
...але тут така форма, ніби зі ст.-сл. з початковим /a/ без йотації 😃
__
Так, справди, сумнїв посилює ще то що й нема певен ин приклад відпаданя доставкого.
Рупить, чи можуть бути котрі говірні земи де се стає правильно...
До речі, ЕССЯ гадає, що 'ястер' то таки первісний нерозширений твар проти суфігованих 'ястряб/яструб' 🤔
__
Оце так, не читав 😲 Значить, може исно бути первїсним.
Шуліка - «великий хижий птах родини яструбових, Milvus» (орн.).
пов’язується з укр. [шу́лькати, шу́лькнути] «кидатися (кинутися) в швидкому польоті», з р. шуля́та «testiculi» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 180) або розглядається як табуїстичне слово (Зеленин II 51) чи запозичення (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 226, без докладніших пояснень);
шулек, шулека - «шуліка чорний, Milvus migrans Bodd.» (орн.)
латинської;
лат. grӯps (grӯp(h)is),«гриф, грифон» походить від гр. γρῡψ «тс.», утвореного з γύψ «шуліка» під впливом γρῡπός «кривоносий; скривлений»;
форма [грип] запозичена, очевидно, через посередництво польської мови з середньоверхньонімецької, в якій форма grīf(e) походить від двн. grīf(o) «хижий птах», що зводиться до того самого лат. grӯp;
инѡг, иног-
Въімо҅лва: /ɪ'nyɣ̞/ [ɪˈnyɣ̞ ~ ɪˈnʉɣ̞ ~ ɪˈnʏɣ̞ ~ ɪˈnʊ̯͡oɣ̞ ~ ɪˈnʊ̯͡œɣ̞ ~ ɪˈnʊɣ̞ ~ ɘˈnyɣ̞ ~ ɘˈnʉɣ̞ ~ ɘˈnʏɣ̞ ~ ɘˈnʊ̯͡oɣ̞ ~ ɘˈnʊ̯͡œɣ̞ ~ ɘˈnʊɣ̞] — послѣ приго҅лосноꙅо, [jɪˈnyɣ̞ ~ jɪˈnʉɣ̞ ~ jɪˈnʏɣ̞ ~ jɪˈnʊ̯͡oɣ̞ ~ jɘˈnyɣ̞ ~ jɘˈnʉɣ̞ ~ jɘˈnʏɣ̞ ~ jɘˈnʊ̯͡oɣ̞ ~ jnyɣ̞ ~ jnʉɣ̞ ~ jnʏɣ̞ ~ jnʊ̯͡oɣ̞ ~ nyɣ̞ ~ nʉɣ̞ ~ nʏɣ̞ ~ nʊ̯͡oɣ̞] — послѣдь го҅лосноꙅо.
Ѡд ин- "один; пзд. иншии" + ѡг- (ꙗко въ словах: пир-ѡг-ъ, остр-ѡг-ъ, рар-ѡг-ъ, бьрл-ѡг-ъ) → "одинокъіи (звѣрь)".
Рѡвн. зъ лѧд. nóg; чєш. noh.
СИСМ (VIII т.; 231 ст.): *jьnogъ
+
https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/jьnogъ
+
+