Ну де вона занепала?
Волость, прикрість, вість, сіль, любов и ще верета їнших слів.

Я й не писав, що занепала. Якби вона була занепала, то не було б цієї розмови. Вона занепадає. "Кість" стала "кістка", "скатерть" – "скатертина" чи "скатерка" – потрапили до 1 одміни, "біль" набрав чоловічого роду й перейшов до 2 одміни, "запись", "Хотинь" позбулись м'якості кінцевого приголосного та теж набрали чоловічого роду й перейшли до 2 одміни. Ваша "вість" у говірках мало вживана, а частіше кажуть "(з)вістка". І так далі.

Боретесь з вітряками.

На жаль, Ви беретесь творить нові слова, не беручи до відома прикмет новожитньої мови. Так чинили радянські мовознавці, що паскудили українську мову. Почитайте "Так нас навчали правільних проізношеній" Ю. Шевельова: https://r2u.org.ua/node/111 . У нашому разі особливо важить витяг, що починається словами:
"У морфології разючий приклад" і далі аж до цифри 4.

Esmi proti tuoriti slofa, yacœ na fid bõdõty "nofœ", bo todé to bõde "mowfa stala pozaucœra".

А мене таки примусило замислитись. Якщо давнє "тварь" перетворилося на "тварина", то хто ми, щоб супротивитися цій зміні?
Не будемо ж за "скатертини" називати якусь річ "скатертю", а маючи "кістку" називати невідому річ "костю"?

Найбільший успіх укоріниться в мовній канві мають ті слова, що творені по зразцях новочасної мови більшості українців. Їхнє значіння можна легко вгадать, і їх можна легко запам'ятать. Через це ж таки нерозумно бездумно пхать до зразцевої мови давньоруські й инші давні мовні явища та мовні явища меншості. Ми не пам'ятника споруджаємо. Головна мета спільної мови для всіх українців – зручність – як не для всіх, то хоча б для більшості. Того ж таки й письмова мова не повинна дуже різниться од розмовної мови більшості. Це вже було колись, і од такої мови довелось одмовиться та творить нову, на основі живої народної. Тож нема чого ходить по колу й робить раз у раз ту саму помилку.

Доволі далека відстань значення "creature, живий організм" від первісного значення кореня *is-t- "той таки, справжній, истий, истній, правий; реальний" турить ("suggests, сугерує, наводить на думку про") непитомість сього слова в такім його значенні (само слово могло й бути в руській, та в иншім значенні), й є, віді, суто лядський розвій значення. Для доказу питомого розвою такого значення сього слова в руській мові мало би бути від корене *is-t- инше яке слово зо значенням близьким до значення "живий організм". Крім того, й твар <істóт> родового множини – з <ó> прозраджує чуджу для руської мови фонологію; те саме й з <істÓтний>.

Не кажу, що не полонізм, але що до "істот", то лиш скажу, що "сова" теж дає у родовому відмінку "сов", не "сів". Та все ж "сова" слово питоме

Ne ino u slové "sova" cinno pisiemo <o> cuiriliçeiõ u ròdové mnoginui, isce, na pr., u "voda", ta mogeity tô bouti déya tuaroslwfïa (morphology), ne zuõcoslwfïa (phonology):
1) ròdwf pad mnoginui boul bui ino odin zu <w> iz useyui pritcyui (paradigm) u six slovax ("sova" ta "voda"), to inxyi vyxi padi mogõ gluinõti od toy odin ròdwf pad mnoginui (rwfnîte opac loucéy, de vyxi padui zu <w> gluinõ odin pad zu <o> u slové "cwneç");
2) xiryeinïou ina tuara priaie i cẽstota coristanïa iz ta tuara; muislimo e oge iz mnoginui ròdova tuara slova "sova" ta "voda" coristaiõ dougye rédco — sova e déva u noci, coli bwlxeisty leudou spity, i, nad tô, sova e odinwc ptax, a vodõ ne scoréixye ne lécimo neigy lécimo, tomou, moge, cèrêz rédcwsty tuarwf +<swf>, +<fwd> ne truaiõ.
U slova <istota> ge yoho znacyeinïe "creature" stoyity dougye daleco wd yoho peruésnui znacẽtnui *"to sam, toy tacui", cœmoi i sõmnéuen e spolen ròzüitoc *iz-t-ot-a u znacyeinïe "creature" i u lẽdscé i u rousscé nezavislo.

Nou, na zagalne ponẽttie »gittie« imemo ge slofo <gittie>, ni?

Спасибі за підпору! Мені теж дуже це слово сподобалося.

Нащо махаєте перед мною російською вікіпедією? Ви б ще уругвайською помахали.

И неживе йснує.