Ну де вона занепала?
Волость, прикрість, вість, сіль, любов и ще верета їнших слів.

Я й не писав, що занепала. Якби вона була занепала, то не було б цієї розмови. Вона занепадає. "Кість" стала "кістка", "скатерть" – "скатертина" чи "скатерка", "миш" – "миша" й потрапили до 1 одміни, "біль" набрав чоловічого роду й перейшов до 2 одміни, "запись", "Хотинь" позбулись м'якості кінцевого приголосного та теж набрали чоловічого роду й перейшли до 2 одміни. Ваша "вість" у говірках мало вживана, а частіше кажуть "(з)вістка". І так далі.

Боретесь з вітряками.

На жаль, Ви беретесь творить нові слова, не беручи до відома прикмет новожитньої мови. Так чинили радянські мовознавці, що паскудили українську мову. Почитайте "Так нас навчали правільних проізношеній" Ю. Шевельова: https://r2u.org.ua/node/111 . У нашому разі особливо важить витяг, що починається словами:
"У морфології разючий приклад" і далі аж до цифри 4.

Esmi proti tuoriti slofa, yacœ na fid bõdõty "nofœ", bo todé to bõde "mowfa stala pozaucœra".

А мене таки примусило замислитись. Якщо давнє "тварь" перетворилося на "тварина", то хто ми, щоб супротивитися цій зміні?
Не будемо ж за "скатертини" називати якусь річ "скатертю", а маючи "кістку" називати невідому річ "костю"?

Найбільший успіх укоріниться в мовній канві мають ті слова, що творені по зразцях новочасної мови більшості українців. Їхнє значіння можна легко вгадать, і їх можна легко запам'ятать. Через це ж таки нерозумно бездумно пхать до зразцевої мови давньоруські й инші давні мовні явища та мовні явища меншості. Ми не пам'ятника споруджаємо. Головна мета спільної мови для всіх українців – зручність – як не для всіх, то хоча б для більшості. Того ж таки й письмова мова не повинна дуже різниться од розмовної мови більшості. Це вже було колись, і од такої мови довелось одмовиться та творить нову, на основі живої народної. Тож нема чого ходить по колу й робить раз у раз ту саму помилку.

Ого, розумні слова. От тільки діла з словами якось не завсіди ладнаються

Мені було цікаво дізнаться од вас про мову бойків, одначе я кажу щоразу про живу народну мову більшості.

На жаль, мова більшости постає з телевізора та шкіл. Нині же й південно-східні говори, на йіх же основі, віді, постала літ. норма, не є мова більшости.

В моїм селі (Кіровоградська обл.), наприклад, тільки від моєї бабці чую живу вкраїнську мову. Йинші балакають російською.

В місті же всі балакають тільки російською. Коли українською, то, каженою російською, канцелярською літ. нормою.

Цього, ни східняки, ни галичани нині не є більшість.

Теперішня мова телевізора та шкіл – московсько-галицький (більше польський, ніж справді галицький) суржик із московською вимовою. Це плід УССР, помножений на погану освіту. Коли це тепер називається українська мова, то лучче її не треба взагалі.

Того й не називаю мову телевізора і шкіл українською, але літ. нормою.

А зараз же про занепад ІІІ-ї відміни. Й в південно-східних говорах ця відміна не занепадає.

Тварина, кістка, скатертина, вістка, миша проти твари, кости, скатерти, вісти, миші в літературнім стандарті є, віді, тяг до нагромадження безличі суфіксів, аби різнитися з російською.
Звичайно, се є мої думи, та є застави, аби сяк гадати.

літ. укр. 'звістка' проти рос. 'весть';
літ. укр. 'тварина' проти рос. 'тварь';
літ. укр. 'скатертина' проти рос. 'скатерть';
літ. укр. 'кістка' проти рос. 'кость';
літ. укр. 'миша' проти рос. 'мышь';
літ. укр. 'знайти' проти рос. 'найти';
літ. укр. 'вдома' проти рос. 'дома';
літ. укр. 'вирішувати' проти рос. 'решать';
літ. укр. 'закінчувати' проти рос. 'кончать'. Абощо.

Хоча й у словниках живої мови є усі ті слова 'тварь', 'найти', 'дома', 'рішати', 'кінчати', 'запись' й ледь не більшість сяк каже, та в літ. стандарті першість є за 'знайти', 'вдома', 'вирішувати', 'закінчювати'.

Цього, мисель, про занепад цієї відміни є правильна, віді, тільки дотично літ. стандарта, а не живої мови.

Не можу цілком погодитися. Незабаром надам докази

Ждатиму

"Цього, мисель, про занепад цієї відміни є правильна, віді, тільки дотично літ. стандарта, а не живої мови."

Щобільше дивлюся про українське мовознавство, то більше в цьому переконуюся. Скільки в нас кажуть "не скатерть, а скатертина", та вживають у живій мові і те й те. Але це існує лише для того, щоб відрізнитися від російської, як ви й написали.

П.С. чому ви написали "закінчювати" через Ю? Через сьогоденну вимову?)

《Цього, мисель, про занепад цієї відміни є правильна, віді, тільки дотично літ. стандарта, а не живої мови.》
Це чиста вигадка. Цьому явищу, що його описав Ю. Шевельов, уже сотні років. Воно навіть трохи заторкнуло московську мову ("песня", "земля" були колись у 3-й одміні), та в українській розвинулось багато ширше.
Слово "віді" ви явно перейняли з заходу. На Кіровоградщині його певно не знають.

"Це чиста вигадка. Цьому явищу, що його описав Ю. Шевельов, уже сотні років. Воно навіть трохи заторкнуло московську мову ("песня", "земля" були колись у 3-й одміні), та в українській розвинулось багато ширше."

Звідки Ви знаєте, що йому 100 років?

Максе Мелетню, помилився)

Олексо Русине, 'ле ж по Вкраїні таки живі обі відміні. Й звично у живій мові мого кола слова ІІІ-ї відміни тварь, скатерть не мають жодної конотацці, а слова тварина, скатертина підсилені, чи мають які йинші віддтінки. Хоча буває й навпак.

А 'земля', до слова, звіку належала до відміни основи на *-а-.

'Віді' я читавши добродія Поруша підхопив)

‹читая› ??

*читавши

А як щодо "путь"? Чи не мало б це слово набути чоловічого роду: цей путь?