Ти – дивна істота, Богдане.
лат. organismus, рос. существо
Не даю 100%, що радянський словник не бреше, але дає істоту як полонізм.
goroh.pp.ua: істота
Доволі далека відстань значення "creature, живий організм" від первісного значення кореня *is-t- "той таки, справжній, истий, истній, правий; реальний" турить ("suggests, сугерує, наводить на думку про") непитомість сього слова в такім його значенні (само слово могло й бути в руській, та в иншім значенні), й є, віді, суто лядський розвій значення. Для доказу питомого розвою такого значення сього слова в руській мові мало би бути від корене *is-t- инше яке слово зо значенням близьким до значення "живий організм". Крім того, й твар <істóт> родового множини – з <ó> прозраджує чуджу для руської мови фонологію; те саме й з <істÓтний>.
Не кажу, що не полонізм, але що до "істот", то лиш скажу, що "сова" теж дає у родовому відмінку "сов", не "сів". Та все ж "сова" слово питоме
Ne ino u slové "sova" cinno pisiemo <o> cuiriliçeiõ u ròdové mnoginui, isce, na pr., u "voda", ta mogeity tô bouti déya tuaroslwfïa (morphology), ne zuõcoslwfïa (phonology):
1) ròdwf pad mnoginui boul bui ino odin zu <w> iz useyui pritcyui (paradigm) u six slovax ("sova" ta "voda"), to inxyi vyxi padi mogõ gluinõti od toy odin ròdwf pad mnoginui (rwfnîte opac loucéy, de vyxi padui zu <w> gluinõ odin pad zu <o> u slové "cwneç");
2) xiryeinïou ina tuara priaie i cẽstota coristanïa iz ta tuara; muislimo e oge iz mnoginui ròdova tuara slova "sova" ta "voda" coristaiõ dougye rédco — sova e déva u noci, coli bwlxeisty leudou spity, i, nad tô, sova e odinwc ptax, a vodõ ne scoréixye ne lécimo neigy lécimo, tomou, moge, cèrêz rédcwsty tuarwf +<swf>, +<fwd> ne truaiõ.
U slova <istota> ge yoho znacyeinïe "creature" stoyity dougye daleco wd yoho peruésnui znacẽtnui *"to sam, toy tacui", cœmoi i sõmnéuen e spolen ròzüitoc *iz-t-ot-a u znacyeinïe "creature" i u lẽdscé i u rousscé nezavislo.
Утворено од прикметника "живий" суфіксом "-ин(а)", що позначає річ чи речовину з одповідними прикметами.
+++
ЕСУМ: живи́на́ «жива істота».
Словник Грінченка: Живи́на́ – животное; животина.
r2u.org.ua: живина
Погано, що коли даєш слово з наголосом, то сайт це вважає окремим словом. Наприклад живи́на́ та живина для нього буде різними словами. Я дав живи́на́, лиш потім дізнався, що тут вже є живина.
То пусте.
Любо бачити, коли українці вживають слово "пусте" в правильному значінні. А то нині "пусте" стало "порожнє", а вже й не почую "пусто" в значінні "марно".
Ну не знаю, я завжди казав Пусте як Марне, хтось каже Пусте як Порожнє? жах.
<А дїеслово яке до нëго утворити?>
?
🙄
Від "жити" зі суфіксом "-ець", тобто це "те, що живе".
На протилежність до "мрець", що вже не існує.
Оскільки слово давнє українське "тварь" під впливом московської мови отримало негативну конотацію (хоч раніше було синонімом то "створіння"), пропоную додати суфікс "-ець", щоб слово відновило свою нейтральність.
Вимова: gizny /ʒɪ͡ɘzʲdʲ ~ ʒɪ͡ɘzʲɟ ~ ʒɪ͡ɘzʲ ~ ˈʒɪ͡ɘzɨnʲ/, gizni /ˈʒɪ͡ɘznɘ ~ ˈʒɪ͡ɘznɪ̠/, gizniõ /ˈʒɪ͡ɘzʲdʲʊʷ ~ ˈʒɪ͡ɘzɨɲːʊʷ/.
Друс. жізнь "створіння, істота, creatura"; і гебр. חיים /хайим/, חיות /хайот/ є й "життя", й "істота, створіння, creatura".
ЕСУМ (ІІ, 199: жити): жиздь, жизь "життя".
Nou, na zagalne ponẽttie »gittie« imemo ge slofo <gittie>, ni?
Словник Здрою Української Мови:
диха́н «тварина»
Спасибі за підпору! Мені теж дуже це слово сподобалося.
Від "існувати".
Нащо махаєте перед мною російською вікіпедією? Ви б ще уругвайською помахали.
И неживе йснує.
Це слово від прасл. tvаrь «творіння, створіння» може означати не лише ссавців, риб, птахів, а загалом істот творіння.
goroh.pp.ua: тварина
Иван Нечуй-Левицький радил вживати животіти замість иснувати
ru.wikipedia.org: Истец
+. Жіночого роду (тварь); твари, твар’ю.
Це слово прийняло суфікса "-ин(а)" та перейшло до 1 одміни. 3-я йменникова одміна занепадає, тож заводити нові слова цієї одміни до вжитку значить суперечити мовному розвитку.
Ну де вона занепала?
Волость, прикрість, вість, сіль, любов и ще верета їнших слів.
Я й не писав, що занепала. Якби вона була занепала, то не було б цієї розмови. Вона занепадає. "Кість" стала "кістка", "скатерть" - "скатертина" чи "скатерка" - потрапили до 1 одміни, "біль" набрав чоловічого роду й перейшов до 2 одміни, "запись", "Хотинь" позбулись м'якості кінцевого приголосного та теж набрали чоловічого роду й перейшли до 2 одміни. Ваша "вість" у говірках мало вживана, а частіше кажуть "(з)вістка". І так далі.
Боретесь з вітряками.
На жаль, Ви беретесь творить нові слова, не беручи до відома прикмет новожитньої мови. Так чинили радянські мовознавці, що паскудили українську мову. Почитайте "Так нас навчали правільних проізношеній" Ю. Шевельова:
https://r2u.org.ua/node/111 . У нашому разі особливо важить витяг, що починається словами:
"У морфології разючий приклад" і далі аж до цифри 4.
Esmi proti tuoriti slofa, yacœ na fid bõdõty "nofœ", bo todé to bõde "mowfa stala pozaucœra".
А мене таки примусило замислитись. Якщо давнє "тварь" перетворилося на "тварина", то хто ми, щоб супротивитися цій зміні?
Не будемо ж за "скатертини" називати якусь річ "скатертю", а маючи "кістку" називати невідому річ "костю"?
Найбільший успіх укоріниться в мовній канві мають ті слова, що творені по зразцях новочасної мови більшості українців. Їхнє значіння можна легко вгадать, і їх можна легко запам'ятать. Через це ж таки нерозумно бездумно пхать до зразцевої мови давньоруські й инші давні мовні явища та мовні явища меншості. Ми не пам'ятника споруджаємо. Головна мета спільної мови для всіх українців - зручність - як не для всіх, то хоча б для більшості. Того ж таки й письмова мова не повинна дуже різниться од розмовної мови більшості. Це вже було колись, і од такої мови довелось одмовиться та творить нову, на основі живої народної. Тож нема чого ходить по колу й робить раз у раз ту саму помилку.