Стодолу будували осторонь від хати та інших господарських будов (з міркувань протипожежної безпеки), забезпечуючи легкий доступ до неї транспорту. Ворота робили широкими, щоб всередину міг заїхати віз, а для зручності стодолу споряджали двома воротами: в одні заїздив вантажений віз, у другі виїздив порожній. У стодолу складали зжаті снопи. У разі дощовитої осені у стодолах проводили й обмолот та віяння хліба — на майданчику, який звався тік.

п. stodoła «клуня, стодола», ст. stodoła (XV ст.), ч. stodola, як і слц. stodola «тс.», цсл. стодол «сарай, стодола, стодолъ «тс.», походять від двн. stadal «сарай, стодола, хлів, стійло», що зводиться до іє. *st(h)ā˘- «стояти; міститися, знаходитися», пре

р. стодо́ла