У цього слова сумнівне й не ясне походження. Етим.сл.укр.м. в статті на слово штиб(2), том VI, стор. 475 пише "неясне". Воно може походити від німецького Stäbe, де /ä/ могло бути реалізовано як середньовисокий передній приголосний, що міг бути переданий українським /и/ ― в такому разі це чуже слово та заміняти ним такеж чуже "стиль" є без товку. Додатковим аргументом про зв'язок слова "штиб" із Stäbe може бути й значення німецького слова "стрижень, прут, палиця", адже в латині "stilos" (джереле слова "стиль") також значить "прут, палицю, стрижень; знаряддя для писання", від цього значення потім і пішло новіше значення "стиль" у нинішньому розумінні. Друга ймовірність (сила якої, втім, затулена доволі переконливою паралельністю значень нім. Stäbe та лат. stilus): форма штиб (яка має й варіант /штіб/, див. статтю в етим.сл.укр.м.) є фонетичний варіант від *стіб, або *стиб, тож пов'язане з лексичною групою, куди входять слова: стібати тощо. Припустимий розвиток значення би в такому разі був: "спосіб стібання (=шиття)" → "стиль, манера, спосіб"; в українській мові є численні приклади варіантної зміни початкового /с+приголосний/ на /ш (подекуди й на /ч/)+приголосний/. Ще можна припустити виникнення форми "штиб" як наслідок контамінації (змішання) слова шиб, в якого значення "стиль, манера, спосіб" є зафіксовано зі словом стіб (чи стеб).