Карл-Франц Ян Йосиф,
не бачу чому би то було лядьске слово. По перве, імени шиб з товки "спосіб; вид; постать" (з яких легко йде й товк "стиль") тякнуть и дієслова шибсти, шибати "бути подібним" (→ "до якого стилю"). А по друге, розвій такого товку шиб *"удар" → "спосіб; вид; постать; подібність → стиль" тякне розвою слова раз, первісно *удар, а далі, на пр., в словацькій та чеській (raz) "стиль (а також: спосіб, маніра тощо)"; рівни ще дієслово разити "робити відбиток, взірець, карбувати, відбивати, вибивати зображення", також укр. разок "зразок, взірець, шаблон", укр. разити "відтворювати; відбивати зразок, парадигму; слідувати зразку, парадигмі; бути подібним зразку, парадигмі".
Загалом, коли товк імене тягне товку (корелює зо значенням) дієслова, надто дієслова атематичного, яким є твар шибсти, що є знак древньости, то є знак питомого розвоя.
У цього слова сумнівне й не ясне походження. Етим.сл.укр.м. в статті на слово штиб(2), том VI, стор. 475 пише "неясне". Воно може походити від німецького Stäbe, де /ä/ могло бути реалізовано як середньовисокий передній приголосний, що міг бути переданий українським /и/ ― в такому разі це чуже слово та заміняти ним такеж чуже "стиль" є без товку. Додатковим аргументом про зв'язок слова "штиб" із Stäbe може бути й значення німецького слова "стрижень, прут, палиця", адже в латині "stilos" (джереле слова "стиль") також значить "прут, палицю, стрижень; знаряддя для писання", від цього значення потім і пішло новіше значення "стиль" у нинішньому розумінні. Друга ймовірність (сила якої, втім, затулена доволі переконливою паралельністю значень нім. Stäbe та лат. stilus): форма штиб (яка має й варіант /штіб/, див. статтю в етим.сл.укр.м.) є фонетичний варіант від *стіб, або *стиб, тож пов'язане з лексичною групою, куди входять слова: стібати тощо. Припустимий розвиток значення би в такому разі був: "спосіб стібання (=шиття)" → "стиль, манера, спосіб"; в українській мові є численні приклади варіантної зміни початкового /с+приголосний/ на /ш (подекуди й на /ч/)+приголосний/. Ще можна припустити виникнення форми "штиб" як наслідок контамінації (змішання) слова шиб, в якого значення "стиль, манера, спосіб" є зафіксовано зі словом стіб (чи стеб).
Стиль — усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості.
Він має гарний стиль.
Перекладаємо слово стиль
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/65729-shyb.html#show_point, а також дим. етим.сл.укр.м., том VI, стор. 412, статтю на слово шибати "[...;] бути подібним [...]", шибсти "[...] бути подібним [...]", шиб "спосіб, вид, постать".
Це не полонізм, אלישע פרושе?
Карл-Франц Ян Йосиф,
не бачу чому би то було лядьске слово. По перве, імени шиб з товки "спосіб; вид; постать" (з яких легко йде й товк "стиль") тякнуть и дієслова шибсти, шибати "бути подібним" (→ "до якого стилю"). А по друге, розвій такого товку шиб *"удар" → "спосіб; вид; постать; подібність → стиль" тякне розвою слова раз, первісно *удар, а далі, на пр., в словацькій та чеській (raz) "стиль (а також: спосіб, маніра тощо)"; рівни ще дієслово разити "робити відбиток, взірець, карбувати, відбивати, вибивати зображення", також укр. разок "зразок, взірець, шаблон", укр. разити "відтворювати; відбивати зразок, парадигму; слідувати зразку, парадигмі; бути подібним зразку, парадигмі".
Загалом, коли товк імене тягне товку (корелює зо значенням) дієслова, надто дієслова атематичного, яким є твар шибсти, що є знак древньости, то є знак питомого розвоя.
+
Гарне слово, дуже гарне!
Вживається у українській прозі X||X-X|X століттів.
У цього слова сумнівне й не ясне походження. Етим.сл.укр.м. в статті на слово штиб(2), том VI, стор. 475 пише "неясне". Воно може походити від німецького Stäbe, де /ä/ могло бути реалізовано як середньовисокий передній приголосний, що міг бути переданий українським /и/ ― в такому разі це чуже слово та заміняти ним такеж чуже "стиль" є без товку. Додатковим аргументом про зв'язок слова "штиб" із Stäbe може бути й значення німецького слова "стрижень, прут, палиця", адже в латині "stilos" (джереле слова "стиль") також значить "прут, палицю, стрижень; знаряддя для писання", від цього значення потім і пішло новіше значення "стиль" у нинішньому розумінні. Друга ймовірність (сила якої, втім, затулена доволі переконливою паралельністю значень нім. Stäbe та лат. stilus): форма штиб (яка має й варіант /штіб/, див. статтю в етим.сл.укр.м.) є фонетичний варіант від *стіб, або *стиб, тож пов'язане з лексичною групою, куди входять слова: стібати тощо. Припустимий розвиток значення би в такому разі був: "спосіб стібання (=шиття)" → "стиль, манера, спосіб"; в українській мові є численні приклади варіантної зміни початкового /с+приголосний/ на /ш (подекуди й на /ч/)+приголосний/. Ще можна припустити виникнення форми "штиб" як наслідок контамінації (змішання) слова шиб, в якого значення "стиль, манера, спосіб" є зафіксовано зі словом стіб (чи стеб).
У Грінчековому Словнику є і з таким значенням (значення 4):
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/54455-sklad.html#show_point