Творено від слова брант - дорогоцінність (золото і срібло вищої проби). Укр. Літ. 14-16 ст. Пояснення слів стор. 581.
ЕСУМ (срібло):
срібляр — ювелір.
goroh.pp.ua: срібло
Ял + -ник/-ар/-ій.
Похідне від "ялий" (прекрасний, гарний, тонкий; добрий, здібний), "ялити" (прикрашати, оздоблювати) та "ялість" (краса; здібність). Дивіться "ялий (1)" в ЕСУМ 6 том 543 ст.
Думка: той, хто прикрашає, оздоблює, робить красу. Слово також є скоріше за все (очевидно, як на мене) спорідненим з "ярий", "яскравий", "ясний". Я спочатку думав про творення слова похідного від блищання та мерехтіння дорогих каменів і металів, а тута згадав за це слово якраз. Цей очевидний етимологічний зв'язок зі світлом і яскравістю дає слову цікавого забарвлення.
Подібно до ringsmith.
1.
Jeweler cinity ne lixe perstEni.
2. Rousscoiõ e perstEINy : perstEn-, a ne perstEny : perstn-.
'Rousscoiõ e perstEINy : perstEn-, a ne perstEny : perstn-'
Правда? А словник даєть инакше: goroh.pp.ua: перстень.
Красно дякую!
<Правда? А словник даєть инакше>
"Gôröx" ne e ramenito gèrêlo.
Slœunic Gelexœuscoho/Nedélscoho II, 629: ‹пе́рстень/пе́рстїнь› — ‹-е́ня›, pl. ‹персте́нї›. E tam pri ‹персте́нї› dano i ‹пе́рснї›, ta tô e utorin tuar, acei i pœd veatscomy upluivomy, u uséx bo inxyuix móuvax e tam *-en- a ne +-yn-: cx. ‹prsten : prstenu›, slvc. ‹prsteň : prsteňa›, ld. ‹pierścień : pierścienia›, xsb. ‹prsten : prstena›, br. ‹персцень : персценя›.
U veatscœi móuvé e utorino *-en- stal *-yn-: ‹корень : корня› pri peruíné ‹coreiny : corene› u rousscé.
Навряд чи. Золотарями називали асеніізаторів :)
Тоді Wikipedia бреше... Ще у Словнику української мови "Академічний тлумачний словник": ЗОЛОТА́Р, я, чол. Те саме, що ювелір. "Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні; Як тебе в ясну обручку Золотар переливав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183); // Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, — Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити (Гомор, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 68); * Образно. Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне (Степан Васильченко, II, 1959, 70).
Це слово (наскільки знаю) має два значення: і асенізатор, і ювелір
ЗОЛОТА́Р, я, чол.
1. Те саме, що ювелір. Але злото те нічого Не промовило мені! Ну, так знаю я й без того, Що кипіло ти в огні; Як тебе в ясну обручку Золотар переливав (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 183);
// Той, хто покриває позолотою, золотить що-небудь. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, — Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 68); * Образно. Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне (Степан Васильченко, II, 1959, 70).
2. перен., заст. Той, хто займається очищенням вигрібних ям; асенізатор. — Та я б його золотарем поставив! Хай возить ночами бочку (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 267).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 680.
Золотарь, -ря́, м.
1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Чуб. III. 394. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря. Чуб. III. 326.
2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Харьк. Ум. золота́рик.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Ювелірний - золотарський.
Сл. Караванського.
Завузький відповідник, адже про срібло або прикрасу з дорогоцінного каміння не можна сказати що то є золотарський виріб.
У Грінченка точно зазначено: Золотарь - золотыхъ дѣлъ мастеръ, але не ювелір в широкому розумінні.
—
Треба инше слово