Палило — те, що палить. По аналогії з ора́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо. Як ора́ло – те, чим орять, жа́ло – те, чим жалять.
Великий механізм запалювання — пали́ло. Маленьке кишенькове палило — пали́льце.
Палило — те, що палить. По аналогії з ора́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо. Як ора́ло – те, чим орять, жа́ло – те, чим жалять.
Займатися — загорятися.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/16714-zajmatysja.html#show_point
Великий механізм запалювання — займа́ло. Маленьке кишенькове — займа́льце.
У значеннях, повязаних з горінням, паланням (також сяянням и под.) є відомо тільки зворотнє дієслово з "ся": займати/зайняти ся. Нема з такими значеннями дієслова займати/зайняти. Крім того, коли би таке дієслово й було, воно би значило "чинити пожежу", "ширити [великий] вогонь", а не "запалити" щось менше, типу цигарки тощо.
И взагалі не розумію, для чого є таке фантазування на рівнім місці, коли в мові стане коренів з прямим значенням "кресати вогонь", без непотрібної тут "поезії".
З чого таке тверження? Якщо займатися - братися вогнем, то хіба не слушно, що займати - брати вогнем? І чому саме пожежа, великий вогонь? «Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться?» наче не про велику пожежу.
Займати це не брати вогнем.
Запалювати — http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/17640-zapaljuvaty.html#show_point
Отому "-ка" в "запальничка" там не місце, особливо зважаючи на те, що слово "запальник" у словниках з'явилося пізніше.
Але в тому щоби творити слова від "запалювати" не бачу ніякого калькування.
коктейль молотова
Те, що добуває вогонь.
Давнє слово
Гарно.
Думаю, так чудово називати механічні запальнички. А як бути з електронними?
Слушно. Треба міркувати
Нічого злого в такому розвитку значіння я не бачу.
Я би додав суфікс -ьце через малий розмір, і задля розмежування значень із кременевим кресалом.