Цю назву запалювальній суміші дали фіни під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років, і назвали її «на честь» тогочасного радянського міністра закордонних справ В'ячеслава Молотова, «коктейль для Молотова». Спочатку назва вживалася тільки до суміші, що палає, безпосередньо, але скоро назва закріпилася за виробом з пляшки з горючою сумішшю. З плином часу, а також, можливо, внаслідок спотворень при перекладі з однієї мови на іншу, назва трансформувалася в «коктейль Молотова».
+
Дякую вам за підпору пане Антоне!
А от пише академік НАНУ: ”...мені не подобається, викликає спротив...”.
Тобто, академік хоче сказати викликає опір. Опір - прекрасне українське слово.
Його утворено від дієслова опиратися. Зрозуміла і легкомовна форма. Вживати б
її та вживати. Аж ні, академікові треба козирнути ерудицією, козирнути ”новим”
словом. Шкода тільки, що академіки УССР ”підкуті” лише одною іноземною чи пак
другою рідною мовою. Бо якби академік знав бодай трохи ще таку слов’янську мову,
як польська, то збагнув би, що спротив - не нове і не українське слово. Це каль-
ка з польського - sprzeciw. Серед галичан полонізми мали певне поширення - і це
зрозуміло - жили в польській державі. Та чи збагачують нас позичені слова?
Усякі позики треба віддавати. Тож і за словесні позики треба розплачуватись. А
розплата ця в устах наших ”друзів” виглядає так: ”українська мова - це діялект:
суміш польської, німецької та гебрейської (!) мов”.
С. Караванський, "Пошук українського слова, або боротьба за національне Я".
збовтень опору мало би бути.