А з полонізмами-германізмами воювати не треба, так? "Пляшка" запозичення з німецької мови через посередництво польської.
Не запозичення.
Жодного зв'язку з Flasche українська пляшка не має. Flasche — це фляга (фляжка). Пляшка — питомо українське слово.
Якщо повсякчас повторювати дурню, то вона дурнею й лишиться.
Саме тому я Ваших слів не повторюю.
Ну стрілки переводити вмієте, як Путін прямо, дурника вмикаєте.
Xaï e y cto e, ta wddauaïmo i yoho imẽ rousscui: /ˈputɪn/, ne /ˈputʲin/.
Від того, що "ф" замінили на "п" це слово як і буде черпаним, так і залишиться.
"/ˈputɪn/, ne /ˈputʲin/"
Також "Сталін".
<"/ˈputɪn/, ne /ˈputʲin/"
Також "Сталін".>
Tac, i /ˈstɑlɪn/, xayi yaci merzauçi, ta móuvymo rousscoiõ uimóuvoiõ. Hên, Ẽghlyéne ne dbaiõty móuviti <Putin> zu [-tʲɨn], a móuvẽty [ˈpʰʊ̝ˀn] ci [ˈpʰʊ̝ɾ̩n].
"[ˈpʰʊ̝ˀn] ci [ˈpʰʊ̝ɾ̩n]"
Правда, правда.
Я бачу тут одні етимологи зібралися, плюнути нема куди 🤦♂️😂.
Але!.. Хоч пляшка - запозичення, я не буду поспішати її викинути з мови, бо гарного відповідника поки не бачу. Якщо придумають гарний переклад, буду голосувати за нього
Корчага (та похідні) - глиняна
Сулія - з широким горлом, чи не черпане слово?
Банька, банка - запозичення
Пляшка - запозичення з польської мови;
п. flasza «велика пляшка», flaszka «пляшка», flaszczyna «пляшечка», як і ч. flaše «пляшка», flaška, слц. fl’aša, fl’aška, вл. bleša, bleška, схв. фла̏ша, слн. fláša «тс.», походять від нвн. Flásche «пляшка», яке зводиться до двн. flaska, спорідненого з дісл. шв. норв. flaska, дангл. flasсe, flaxe, англ. flask, лат. plecto «плету», псл. pletǫ (‹ *plektǫ) «тс.»;
бр. пля́шка; ЕСУМ.
Але це було дуже давно.Вже багато часу минуло.
*кърчіагъ *"суд о вузькій шиї" ← къркъ "шия, корк".
+ + +
Перше подумав, що Ви це слово придумали, але воно дійсно є в руській (українській) мові:
goroh.pp.ua: корчаг
Давнє слово
r2u.org.ua: сулія
Давайте й туди, я не маю нічого проти.
Спасибі всім за підпору.
Слово таки більше гоже для "бутля" бо й сам Словарь Грінченка подає "сулію" як "велику бутиль":
бутель
Якщо брати "пляшку", то "корчаг", "кирчаг", "корчага" є куди краще, на мою думку.
Якщо й зберегти слово, то можна вчинити ще так:
сулія – велика пляшка (бутель)
сулійка – просто пляшка
Так навіть уже зараз подають на Вікіпедії:
uk.wikipedia.org: Пляшка
Годі посилатися на застарілі словники!
Усі цивілізовані люди посилаються на сучасний Етимологічний словник української мови, що повністю дозволяє українській мові використати усі свої здібності і старанно уникає слів які знали лиш півтори бабки під селом Малі Дупки.
Почитайте про Білодіда.
Сучасні? себто Зросійщені? не дуже се гоже... а ось ті півтори бабки мову берегли, а прийшли нащадки та й давай з них реготати, з городини, з овочів, агій!.. такі як ви, звичайні "Манкурти" й усе.
"На стіл поставили дві великих сулії з горілкою, хліб, решето огірків і повну миску сала кришениками".
(О. Кониський).
Дивіться глибше походження германського слова flasca. Це слово походить від протогерманського «flehtaną», яке в свою чергу від індоєвропейського «pleḱ» - загортати, плести, плекати. Індоєвропейський корінь тотожний з сучасним українським словом «плести». Українська мова дуже давня і з неї можна витягувати стародавні корені, утворюючи нові слова.
Сама по собі індоєвропейська спільність кореня між германськими та словянськими ще не гарантує однаковий розвиток семантики. Для обгрунтування семантичної мотивації сього слова з таким його значенням доведеться знайти засвідчений доказ розвитку "плести, плетення, плетиво" => "посуд для рідини" на тлі руськім, чи, хоча би, в іншій якій словянській мові.
Банька — ... чи скляний посуд з вузьким горлом.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/881-banka.html#show_point
Етимологічно в'язане з "банка", але "банка" є запозиченням з російської мови, чуже українській мові. Що цікаво, саме російське "банка" може бути наслідком українського "банька", але тями їхні різняться.
Звідки ж?
curcyag (curciag), curcyaga (curciaga)
Rwznicui tam u uimóufé ne ima. I <cia> i <cya> znacity te same. Prosto ne réxil eimy isce cotruim cinom pisati. Souto récy crasui.
пляшка, обплетена лозою
http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8840/2021 slovnik.pdf?sequence=1&isAllowed=y
ст 142.
З цим словом не згоден, що воно у Чистилищі. Це чистокровний германізм. Розділений на Пляшка/Фляжка.
Таке ж слово, як шухлядка — Schublade (шупляде).
Пляшку давно українізували, це слово вживають скрізь, тому нема змислу його викидати.
Це як олія, оладок, барвінок, цимбали, бандура, кобза, козак, шабля, меч, книга, буква, море, кіт, кит, гарбуз, буряк, кавун тощо
Однак, для цієї «пляшки» ми маємо купу наших відповідників, але чому ми користаємо саме німецький? Як тоді щодо «даху», чи це не кривдно?
Берусь за це слово, бо є у словниках.
Дякую !
Будь ласка =)
+++
Дякую, Олексо !
В корені сього слова є /ъ/ (*/u/; *кърчіагъ, *kurk-y-ag-), яке в ненаголошеній позиції перед *l та *r у руській має рефлекс такий же ги в *ъі, себо {къірчáг}, ги, напр., у *кръвь */ъ/ під наголосом є <крóв, крóв'ю>, а без наголосу є <криви́/кривé/кирви́/кирвé, кривáвий/кирвáвий> (чого?/чому?/чім?), з *бръв- є <брóв>, але <бриви́/бирви́/бирвé>, з *кръни́ца є <криниця/керниця/кирниця>, не +<корни́ця>, з *глътáти є <глитáти/гивтáти>, не +<глотáти> тощо. Буває в такій позиції й <о>, та воно є скоріше морфологічного походження (водностайнення). В усякому разі на письмі має бути передбачено й первісний рефлекс, принаймні як варіант, тим паче, що сей випадок є одна з суттєвих різниць фонологічних руської мови від вятської – у вятській нема різниці в рефлексації між *ъ наголошеним та ненаголошеним.
Добродію Єлисіє, Ви про що?
У прикладах, які Ви дали, всюди -рь-, -ръ-, -лъ-.
У корчазі є -ър-, а не -ръ-.
Бо мовляти, а не мивляти.
Немовля, а не немивля.
Волати, а не вилати.
Борзина́, а не бирзина́.
Борзи́ти(ся), а не бирзи́ти(ся).
Горба́нь, а не гирба́нь.
Па́горб, а не Па́гирб.
Ну і т.д.
І бриви́ наче вузьколокальне слово, а не загальноукраїнське?
"Волати, а не вилати" ??
Utoriõ:
»Буває в такій позиції й <о>, та воно є скоріше морфологічного походження (водностайнення).«
–
Глиняна - корчага, скляна - пляшка, сулія - з широким горлом, та й чи питоме воно. Закінчення -ія - невже слова питомі з цим закінченням?
Знову намагання збіднити нашу мову. Тоді вже придумайте нове слово
І часто ви п'єте з глиняних пляшок? :D
У Київській Руси – велика глиняна посудина з вузькою шийкою для зберігання зерна або рідини. (ВТССУМ).
Корчага - давньоруська глиняна посудина 10-12 ст. з округлим тулубом і двома ручками, пізніше - велика посудина на взір горщика з широким горлом.
(Великий енциклопедичний словник).
Корчага - "глиняна посудина з вузькою шийкою", "велика глиняна посудина".
Кърчага "глиняна посудина, глечик, дзбан", слц. krcah "глечик, кухоль", болг. кърчаг "глечик", схв. крчаг "глечик, ківш", стсл. кърчагъ "глечик".
(Етимологічний словник української мови).
Відтак, це ніяка не пляшка, а великий глиняний глек на зразок грецьких амфор, у яких тримали зерно, мед, брагу, пиво, а пізніше горілку.
Тому від мене ---
Етимологія (та й история вживання) не каже, що та посудина конче є "глиняна". Головна прикмета є "вузька шийка" в посудини.
"Вузька шийка", але не як у пляшки, а як у глека, амфори. Скрізь бо зазначається: "велика глиняна посудина", "велика глиняна посудина для зберігання зерна або рідини".
Не скрізь.
Та й ще раз: етимология не каже, що вузька шийка має бути саме "така, а не така".
Смішно читати доводи про те, що корчага повинна бути тільки глиняною.
Комп'ютер повинен бути ламповим, а не транзисторним, а письменник має писати на папері.
Подивіться гугл картинки музейних експонатів і сміх минеться.
Подивіться на знімки тарілок в музеях, вони глиняні, тому ваші тарілки не можна називати тарілками. Скляна тарілка — не тарілка. Смішно. Якщо ваша ложка не з деревини, як у старі часи, то це не ложка.
Подивіться картинки до слова письмо. Письменник повинен бути текстотворцем, або вигадником. Бо письменництво це для рукопису.
Те, що корчаги не вміли робити зі скла, не значить, що скляний посуд схожого вжитку не можна так називати.
Справа не в тому, що це слово підходить, а у тому, що глина не впливає на його доречність. Пляшка більше схожа на кубишку.
У слові про глину не згадується, а навіть якщо б згадувалось, то мені не заважало би. Наприклад "глинянка" — скляна глинянка. Це як волокно, яке тепер може бути з будь чого.
Та діло ж зовсім не в глині, це геть инша судина, це глек, амфора, до того ж велика. Ви б іще цебро до пляшки приліпили.
Так ви інше писали. Саме про глину, а не подобу.
Неуважно читаєте, я писав за все.
Корча́га, -ги, ж. Глиняный сосудъ съ узкимъ горлышкомъ для водки. Вх. Зн. 28.
Ко́рчів, -чо́ва, м. = Корчага. Вх. Зн. 28.
Корчу́ля, -лі, ж. = Корчага. Вх. Зн. 28. - Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Корчага,це давньоукраїнське слово, навіть у пам'ятках в "хрестоматії української мови 10-13 ст." це слово є.
Не зрозуміле слово... в одних джерелах пишуть, мовляв, шийка кругла й широка, а в инших, што шийка вузька...