БУРДЕ́Й, БУРДІ́Й, я, чол., діал.
2. Дім розпусти. Ну, і була [Сусана] в бурдеї, але потому вони законно звінчались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 257.
Так кажуть гуцули на хати де часто пиячать, гуляють і займаються позашлюбним сексом...
Достатньо зазирнути в словник - бурдій.
Етимологічно ± правильний відповідник