Гр. ’Ιωάννης походить від давньоєврейського Iōhānān (Iĕhōhnānān), власне «Ягве (бог) змилувався, Ягве (бог) помилував». Богомил — прямий наш відповідник. Присутнє у книзі Чучки про українські імена
Так було у найдавніших пам'ятках. Іван - простакувата форма, тепер навіть у російській мові домінує :(
“Іоа” – маразм з трьома голосними підряд.
Ґреки й римляни писали “io” як диґраф, який завше вимовляється як “йо”.
Йо-ан (від гебрейського “ЙоХан”).
В результаті, через політерну передачу ґрецького “Іоан” вийшло, шо, оскільки вимовити це “І-о-ан” нормально неможливо, отже “о” між двома голосними стало напівголосним /o̯/ (вважай ідентичним з “в”).
Олександр Дудар, +
Ви серйозно?
Власні імена не перекладаються.
Ну хіба, якшо це дитяча казка (мультик), то можна замінити на відповідники імен...
Але в серйозних контекстах власні імена не перекладаються ніколи.
Тут мова не про історичний переклад, а свій відповідник для українців.
ІІсусом? Видно, яка мова вам рідна.
Забув ше про історичних осіб.
uk.wikipedia.org/wiki/Яків_I_(король_Англії)
Короля середньовічного чи яких-небудь святих перекладаємо.
Але звати усіх британців на ім’я “Jacob” Яковами – буде до біса дивно.
Так то воно так і є, але коли говорять Джон то одразу зрозуміло, що йдеться про іноземця
Іван Рембо? чудово)))
Може й саме "Іван" перекласти потрібно? Це ж не українське ім'я. А що??? Помилуваний!!!