“Іоа” – маразм з трьома голосними підряд.
Ґреки й римляни писали “io” як диґраф, який завше вимовляється як “йо”.
Йо-ан (від гебрейського “ЙоХан”).
В результаті, через політерну передачу ґрецького “Іоан” вийшло, шо, оскільки вимовити це “І-о-ан” нормально неможливо, отже “о” між двома голосними стало напівголосним /o̯/ (вважай ідентичним з “в”).
Ви серйозно?
Власні імена не перекладаються.
Ну хіба, якшо це дитяча казка (мультик), то можна замінити на відповідники імен...
Але в серйозних контекстах власні імена не перекладаються ніколи.
Джон — поширене англійське чоловіче ім'я, що походить від єврейського Йоханаан.
Джон - ненормальний мужик.
івр. יחנן Iōḥānān, Iěhōḥānān в буквальному перекладі «буде помилуваний».
анг. John
Перекладаємо слово джон (ім’я)
Так то воно так і є, але коли говорять Джон то одразу зрозуміло, що йдеться про іноземця
Так було у найдавніших пам'ятках. Іван - простакувата форма, тепер навіть у російській мові домінує :(
“Іоа” – маразм з трьома голосними підряд.
Ґреки й римляни писали “io” як диґраф, який завше вимовляється як “йо”.
Йо-ан (від гебрейського “ЙоХан”).
В результаті, через політерну передачу ґрецького “Іоан” вийшло, шо, оскільки вимовити це “І-о-ан” нормально неможливо, отже “о” між двома голосними стало напівголосним /o̯/ (вважай ідентичним з “в”).
Олександр Дудар, +
Ви серйозно?
Власні імена не перекладаються.
Ну хіба, якшо це дитяча казка (мультик), то можна замінити на відповідники імен...
Але в серйозних контекстах власні імена не перекладаються ніколи.
Як які. Ієшуа ж стали звати на український манір Іісусом
Забув ше про історичних осіб.
uk.wikipedia.org/wiki/Яків_I_(король_Англії)
Короля середньовічного чи яких-небудь святих перекладаємо.
Але звати усіх британців на ім’я “Jacob” Яковами – буде до біса дивно.