З 18 до початку 20 століття форти створювалися як складова частина великої фортеці або польової укріпленої позиції. Форти відкритого типу мали 1-2 земляних вали, перед якими відривалися рови й улаштовувалися інші перешкоди. За валами розміщалися артилерійські гармати й піхота. Звичайно такі форти займали площу 4-5 га й мали 20-50 гармат з обслугою й 150—500 осіб піхоти.
Форти закритого типу спочатку (18 століття) будувалися у вигляді кам'яної багатоярусної вежі з амбразурами для гармат.

через рос. мову з н. Fort засвоєне під час Тридцятирічної війни XVII ст. з фр. fort, первісно «міцний майданчик», згодом «укріплення, фортеця», похідного від лат. fortis «міцний» (‹ forctis), що зводиться до іє. *bherg̑h- «високий».

р. бр. болг. форт, п. ч. слц. fort, схв. фор, слн. fórt.