Немає нічого поганого у розмовній мові називати цю фігуру "конем" (инші слов'яни теж так роблять), але головним словом має бути особа, воїн, що цим конем керує (саме вершник!), так само в решті західних слов'ян, хоч слово "кінь" вживають, але офіційна назва фігури більш пристойна.
Лицар - то зазвичай кінний вояк, особливий, що є феодалом (найнижчого стану), себто підпорою володаря (монарха).
Дружинник - челен дружини, себто особистого загону князя, на коні, щоб можна було дістатися будь-якої частини Руси якнайшвидше й ефективно зарішати якісь негаразди. Дружина складалася з бояр або найближчого оточення князя, була підпорою володаря, на відміну від воїв, які набирались із простих людей и були пішими воїнами.
По-моєму, гоже. Вершник слово гарне, проте вершником може бути й невійськова людина, а тут усе зрозуміло. Та й поможе уникнути збігу в позначеннях фігур буквами: В - віжа, Д - дружинник (замість В - вершник).
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23829-komonnyk.html#show_point
Ино з нашим іканням у критому складі.
Чому не:
1. «Вершник» — ускладньује скорозапис, бо «вежа» теж на «В». А тут буде «Н».
2. «Кінь» — випадаје смислово — кожна дружинна постать је особоју (најізник, стрьілець, король, хоружниј).
Але ті слова можна јак розмовні.
r2u.org.ua: наездник
Ми знаємо фігуру з головою коня, ба не вершника.
Ось приклади з инших мов:
пол. koń
хорв. konj
словен. konj
болг. кон
блр. конь
італ. cavallo
кит. 馬
грец. Ίππος