Кінь — одна з шахових фігур. Ходить та б'є фігури суперника «Г»-подібним рухом: спочатку на 2 клітини за вертикаллю або горизонталлю, потім на 1 клітину за вертикаллю або горизонталлю. Може перестрибувати через фігури суперника.
Приклад вживання
Завжди у шахах найважче передбачити хід ворожого коня.
Немає нічого поганого у розмовній мові називати цю фігуру "конем" (инші слов'яни теж так роблять), але головним словом має бути особа, воїн, що цим конем керує (саме вершник!), так само в решті західних слов'ян, хоч слово "кінь" вживають, але офіційна назва фігури більш пристойна.
Ну не знаю... Може й воно так и слід...
До річі, гледів слово кіннота в словниках Грінченка та Уманця-Спілка, не знайшов. Невже це совіцька калька від "конница"???
Чому не:
1. «Вершник» — ускладньује скорозапис, бо «вежа» теж на «В». А тут буде «Н».
2. «Кінь» — випадаје смислово — кожна дружинна постать је особоју (најізник, стрьілець, король, хоружниј).
Але ті слова можна јак розмовні.
Лицар - то зазвичай кінний вояк, особливий, що є феодалом (найнижчого стану), себто підпорою володаря (монарха).
Дружинник - челен дружини, себто особистого загону князя, на коні, щоб можна було дістатися будь-якої частини Руси якнайшвидше й ефективно зарішати якісь негаразди. Дружина складалася з бояр або найближчого оточення князя, була підпорою володаря, на відміну від воїв, які набирались із простих людей и були пішими воїнами.
По-моєму, гоже. Вершник слово гарне, проте вершником може бути й невійськова людина, а тут усе зрозуміло. Та й поможе уникнути збіг у позначеннях фігур буквами: В - віжа, Д - дружинник (замість В - вершник).
Кінь — одна з шахових фігур. Ходить та б'є фігури суперника «Г»-подібним рухом: спочатку на 2 клітини за вертикаллю або горизонталлю, потім на 1 клітину за вертикаллю або горизонталлю. Може перестрибувати через фігури суперника.
Завжди у шахах найважче передбачити хід ворожого коня.
росіянізм, від рос. конь
чес. jezdec, слова. jazdec, пол. skoczek
Перекладаємо слово кінь (шахи)
Немає нічого поганого у розмовній мові називати цю фігуру "конем" (инші слов'яни теж так роблять), але головним словом має бути особа, воїн, що цим конем керує (саме вершник!), так само в решті західних слов'ян, хоч слово "кінь" вживають, але офіційна назва фігури більш пристойна.
Тобто кінь це не кінь, а той хто на ньому сидить?
Ну не знаю... Може й воно так и слід...
До річі, гледів слово кіннота в словниках Грінченка та Уманця-Спілка, не знайшов. Невже це совіцька калька від "конница"???
Має глибокий сенс, якщо згадати, що лицарі завше мали свого коня.
Ньімецького роду.
Чому не:
1. «Вершник» — ускладньује скорозапис, бо «вежа» теж на «В». А тут буде «Н».
2. «Кінь» — випадаје смислово — кожна дружинна постать је особоју (најізник, стрьілець, король, хоружниј).
Але ті слова можна јак розмовні.
Московське.
r2u.org.ua: наездник
Лицар - то зазвичай кінний вояк, особливий, що є феодалом (найнижчого стану), себто підпорою володаря (монарха).
Дружинник - челен дружини, себто особистого загону князя, на коні, щоб можна було дістатися будь-якої частини Руси якнайшвидше й ефективно зарішати якісь негаразди. Дружина складалася з бояр або найближчого оточення князя, була підпорою володаря, на відміну від воїв, які набирались із простих людей и були пішими воїнами.
По-моєму, гоже. Вершник слово гарне, проте вершником може бути й невійськова людина, а тут усе зрозуміло. Та й поможе уникнути збіг у позначеннях фігур буквами: В - віжа, Д - дружинник (замість В - вершник).