Краватка — особливим чином зшита смужка тканини, зав'язана навколо шиї. Використовується як прикраса, аксесуар.
Приклад вживання
Чому чоловіки не люблять краватки? Бо їх незручно носити в кишенях.
Походження
фр. cravate від "à la croate" (по-хорватськи, на хорватський узір) тому що офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини; через пол. krawat
Французьке cravate походить від фрази "à la croate" (по-хорватськи, на хорватський узір) тому що офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини. Хорвати, до речі, цим дуже гордяться, можете переконатися, самі спитавши знайомих хорватів.
Вже у сучасній Хорватії факт винайдення її співвітчизниками краватки вважається абсолютно доведеним, — він, як предмет гордощів, підтримується національною історографією («Хорватія — батьківщина краватки»), він же використовується як бренд у промоакціях, рекламі, туристичній галузі тощо.
Гадаю, нашим слов'янським братам і сестрам з Хорватії буде приємно, що українці знатимуть походження цього слова
Виправте.
Ненаголошене ъ яке не випадає в українській мові дасть и. Тому кро́в, та таки крива́вий.
Ваше слово від xъrvatъ, а тому мало би мати вигляд хирва́тиця. Через и.
Можу помилятися, але й й старе xъrvatъ дало би або хирва́т або хо́рват, але років минуло так багато, що слово могло сто раз помінятися, а тому вже є як є.
Тобто з написаного я зрозумів, що слово "краватка" це лише французька вимова і слово краватка цілком слов'янське, адже походить від назви одного зі слов'янських народів
Лихо на чортову голову, я подумав, що ostébca це остібця. Здається, у західних слов'ян буква "c" позначає звук "ц", а Ви ще казали, що проти писати "ць", бо "ц" саме собою завжди м'яке.
<-bca> не могло значити <-бця>, бо основне значення літери <c> є /к/, й таке значення вона має перед літерами на позначення голосних непередніх, а саме: <a, o, u, w, õ> та, відповідно буквосполучень <ou, ui>. А звуки /ц/, та /ч/ суть похідні від звука /к/, тобто вторинні, які виникають коли <c> (*k) стоїть перед передніми голосними, а саме: <e, é, i, y, œ>, та відповідно перед буквосполученнями: <ei, eu, œu>; /ц/ також є там, де перед <c> стоять передні голосні: <i, ẽ, y>, а після <c> може йти й непередній голосний або взагалі жаден голосний; так, напр. у <mésẽc> перед <c> є <ẽ>, тому тут <ẽ> вказує на те, що <c> значить /ц(ь)/, відповідно: <місяць>, аб, напр., в <-ica> є перед <c> <i>, тому <c> значить <ц>, напр.: sõnica <суниця>. Інакше, за інших умов, тобто by default, <c> значить <к>: babca <бабка>. Там, де в написанні нема літер голосних, які би вказували на те, що <c> має значити /ц/ чи /ч/, але має таки бути /ц/, я використовую літеру <ç>; насправді й у таких словах первісно було <y> (тобто <ь>), але я вирішив у таких словах <y> не писати (окрім випадків послідовностей: <чц, жц, шц>, де я пишу, відповідно: <cyc, gyc, xyc>), напр.: trẽsça "трясця", babça "бабця", uénça "вінця" (д.-рус.: трѧсьца, бабьца, вѣньца); треба розуміти, що в таких словах "м'яке" <ц> є через те, що перед первісним *к є *<ь>, а не тому що після <ц> є <я> – <я> є просто криве написання. Тобто коли то мало бути <остібця>, я бим писав: <ostébça>.
Краватка — особливим чином зшита смужка тканини, зав'язана навколо шиї. Використовується як прикраса, аксесуар.
Чому чоловіки не люблять краватки? Бо їх незручно носити в кишенях.
фр. cravate від "à la croate" (по-хорватськи, на хорватський узір) тому що офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини; через пол. krawat
порт. gravata
Перекладаємо слово краватка (галстук)
Французьке cravate походить від фрази "à la croate" (по-хорватськи, на хорватський узір) тому що офіцери та вояки хорватської армії здавна носили строкаті шовкові шийні хустини. Хорвати, до речі, цим дуже гордяться, можете переконатися, самі спитавши знайомих хорватів.
Вже у сучасній Хорватії факт винайдення її співвітчизниками краватки вважається абсолютно доведеним, — він, як предмет гордощів, підтримується національною історографією («Хорватія — батьківщина краватки»), він же використовується як бренд у промоакціях, рекламі, туристичній галузі тощо.
Гадаю, нашим слов'янським братам і сестрам з Хорватії буде приємно, що українці знатимуть походження цього слова
Також можна хорва́тник (це не синонім слову хорва́т).
Цісарю, хорватам буде приємно :)
+
Ліпо! Вподобайка.
Дякую всім за підпору.
Виправте.
Ненаголошене ъ яке не випадає в українській мові дасть и. Тому кро́в, та таки крива́вий.
Ваше слово від xъrvatъ, а тому мало би мати вигляд хирва́тиця. Через и.
Можу помилятися, але й й старе xъrvatъ дало би або хирва́т або хо́рват, але років минуло так багато, що слово могло сто раз помінятися, а тому вже є як є.
А чому не хорватка? Хорватиця більше схожа на назву річки або села, ніж на хустинку.
Тобто з написаного я зрозумів, що слово "краватка" це лише французька вимова і слово краватка цілком слов'янське, адже походить від назви одного зі слов'янських народів
Неправильно зрозуміли.
Якесь довге й незграбне
Краще нашийка – те, що пов'язують на шию
Ну тоді хорватник уживайте.
Навiщo
Не пiдходить – чужослiв, запозичення
Див. ЕСУМ (V, 418: стібати): óстібка.
+
Дуже рупо, де таке слово вживають.
Не треба калькувати чуже.
Нашийка – те, що пов'язали на шию
Краватка-метелик – нашийка-метелик. Красиво!
* відповідне калькування хор. kravata "краватка"
* від основи горват "хорват"
ЕСУМ: о́стібка «краватка».
Уже є.
Лихо на чортову голову, я подумав, що ostébca це остібця. Здається, у західних слов'ян буква "c" позначає звук "ц", а Ви ще казали, що проти писати "ць", бо "ц" саме собою завжди м'яке.
<-bca> не могло значити <-бця>, бо основне значення літери <c> є /к/, й таке значення вона має перед літерами на позначення голосних непередніх, а саме: <a, o, u, w, õ> та, відповідно буквосполучень <ou, ui>. А звуки /ц/, та /ч/ суть похідні від звука /к/, тобто вторинні, які виникають коли <c> (*k) стоїть перед передніми голосними, а саме: <e, é, i, y, œ>, та відповідно перед буквосполученнями: <ei, eu, œu>; /ц/ також є там, де перед <c> стоять передні голосні: <i, ẽ, y>, а після <c> може йти й непередній голосний або взагалі жаден голосний; так, напр. у <mésẽc> перед <c> є <ẽ>, тому тут <ẽ> вказує на те, що <c> значить /ц(ь)/, відповідно: <місяць>, аб, напр., в <-ica> є перед <c> <i>, тому <c> значить <ц>, напр.: sõnica <суниця>. Інакше, за інших умов, тобто by default, <c> значить <к>: babca <бабка>. Там, де в написанні нема літер голосних, які би вказували на те, що <c> має значити /ц/ чи /ч/, але має таки бути /ц/, я використовую літеру <ç>; насправді й у таких словах первісно було <y> (тобто <ь>), але я вирішив у таких словах <y> не писати (окрім випадків послідовностей: <чц, жц, шц>, де я пишу, відповідно: <cyc, gyc, xyc>), напр.: trẽsça "трясця", babça "бабця", uénça "вінця" (д.-рус.: трѧсьца, бабьца, вѣньца); треба розуміти, що в таких словах "м'яке" <ц> є через те, що перед первісним *к є *<ь>, а не тому що після <ц> є <я> – <я> є просто криве написання. Тобто коли то мало бути <остібця>, я бим писав: <ostébça>.