Голосна творить зайвий склад, подовжуючи вимову слова. А правильна українська вимова «в» часто наближена не до «ф», як у росіян чи зросійщенців, а до ў (нескладова у), як у білорусів. До речі, w в англійській мові чи не завжди (принаймні на початку слова) вимовляється саме як ў, що й спричиняє суперечки щодо того, «в» там чи «у».
А оце надуживання чергуванням (коли намагаються ставити у замість в) навіть там, де це не підточує милозвучність, вийшло з рук не дуже доладних «унорматорів».
Ваша власна думка щодо сього = те, про що Ви прочитали в сьому тексті.
А взагалі в тексті виявив декілька маніпуляцій, розрахованих на людей, що з мовознавством узагалі не знайомі.
Хоча хотів би побачити думку знавця (наприклад, Єлисія) щодо сього тексту.
Товариш славіст каже, що "завжди" теж галицько-польське. Перевірив, начебто дійсно так (хоч не дуже вірю тим радянським словникам).
https://goroh.pp.ua/Етимологія/завжди
Ще слово "Україна" позбудьтеся, має бути - Русь.
І слово "мова" що від польської мови (тому й наголос на перший склад, має бути бо молвА), а "язиком" звали мовлення своє українці століть більше, ніж існує Америка.
Гарне слово, що повністю ввійшло в нородну мову. Вживається частіше ніж решта варіантів разом узяті, і є навіть у відносно чистому від суржика мовленні.
На мою думку це не випадково, - річ у тім, що є відповідність між значенням і звучанням слова. Наприклад помічено, що слова які означають повторювання чи тривалість часто містять у собі повтори звуків. Це є спадком первісного мовного мислення коли слово як звучало, то і означало. Цей, так званий, іконізм зберігся в українській мові особливо добре.
В "постоянно" повторюється звук о, подовжений н: і саме слово довге, що відображає суть поняття. Тому його важко буде замістити іншим та й чи потрібно?
Різниця між словниковими "постійно" і "перманентно" - суто стилістична. Друге є просто більш кучеряве, і без нього можна обійтись, використовуючи натомість "постійно",
а на решту випадків пасує питоме "постоянно".
Перманентно — який триває безперервно, постійно.
На те, що влада нарешті почала висувати свої вимоги вплинуло дві причини: перша – перманентний тиск Москви.
від лат. permanens (permanentis)
постійний, неперервний.
Перекладаємо слово перманентно
+
r2u.org.ua: безупинно
сталий "постійний".
Польське: https://goroh.pp.ua/Етимологія/завше .
Коротша форма слова «повсякчас».
Тільки це слово саме по собі краще вживати в одміні "усякчас". "Всякчас" годиться вживати після слів, що закінчуються на голосний звук.
Пане Олексо,
Почитайте, будь ласка, спершу цю статтю:
https://zbruc.eu/node/41931
А тепер, власне, моя думка:
Голосна творить зайвий склад, подовжуючи вимову слова. А правильна українська вимова «в» часто наближена не до «ф», як у росіян чи зросійщенців, а до ў (нескладова у), як у білорусів. До речі, w в англійській мові чи не завжди (принаймні на початку слова) вимовляється саме як ў, що й спричиняє суперечки щодо того, «в» там чи «у».
А оце надуживання чергуванням (коли намагаються ставити у замість в) навіть там, де це не підточує милозвучність, вийшло з рук не дуже доладних «унорматорів».
Ваша власна думка щодо сього = те, про що Ви прочитали в сьому тексті.
А взагалі в тексті виявив декілька маніпуляцій, розрахованих на людей, що з мовознавством узагалі не знайомі.
Хоча хотів би побачити думку знавця (наприклад, Єлисія) щодо сього тексту.
[В] не просто "наближається" до [ў], а нею цілком і стає у вами даних випадках.
ЕСУМ (тягти): тяглий "постійний", тяглість "постійність".
Щогодини = кожної години
Щодня = кожного дня
Щорічно = кожного рок
Тоді...
Щомиттєво = кожної миті (безперервно, перманентно)
Москво-галицьке слово. Його ганив І. Нечуй-Левицький, як чудне для більшості українців.
І як буде "постійно" по-українськи?
Завжди, повсякчас, невпинно, без перерви.
Товариш славіст каже, що "завжди" теж галицько-польське. Перевірив, начебто дійсно так (хоч не дуже вірю тим радянським словникам).
https://goroh.pp.ua/Етимологія/завжди
Може, правда Ваша. Тоді нехай буде "завсіди".
Ще слово "Україна" позбудьтеся, має бути - Русь.
І слово "мова" що від польської мови (тому й наголос на перший склад, має бути бо молвА), а "язиком" звали мовлення своє українці століть більше, ніж існує Америка.
Постійно - російське слово? Дивовижно, стільки чув його, а повсякчас чув лишень у церквах.
Але я перевірив, і дійсно так. Добре було дізнатися.
Гарне слово, що повністю ввійшло в нородну мову. Вживається частіше ніж решта варіантів разом узяті, і є навіть у відносно чистому від суржика мовленні.
На мою думку це не випадково, - річ у тім, що є відповідність між значенням і звучанням слова. Наприклад помічено, що слова які означають повторювання чи тривалість часто містять у собі повтори звуків. Це є спадком первісного мовного мислення коли слово як звучало, то і означало. Цей, так званий, іконізм зберігся в українській мові особливо добре.
В "постоянно" повторюється звук о, подовжений н: і саме слово довге, що відображає суть поняття. Тому його важко буде замістити іншим та й чи потрібно?
Етимологія, розумію, від російського "постоянно", до мови праслов'янської стосунку має мало, бо є зовсім новим новотвором мови російської.
То може вже "постійно"?
Різниця між словниковими "постійно" і "перманентно" - суто стилістична. Друге є просто більш кучеряве, і без нього можна обійтись, використовуючи натомість "постійно",
а на решту випадків пасує питоме "постоянно".
Ви ще б "Україна" на словотвір додали і пропонували перекласти на "Малоросія", їйбо, тьху.
<при́сно>; див. ЕСУМ: прісний¹ "постійний; вічний", прісно "вічно; постійно" ← друс. приснъ "постійний; вічний; присутній".
Безпере́ста́нку, безпере́ста́нно, безпере́ста́ну, безпере́ста́нці,безпере́стань
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Щогодини = кожної години
Щодня = кожного дня
Щорічно = кожного рок
Тоді...
Щомитьно = кожної миті (безперервно, перманентно)
У стих — Безпрестанно, безпрерывно (зі Словника Грінченка):
r2u.org.ua: стих