Голосна творить зайвий склад, подовжуючи вимову слова. А правильна українська вимова «в» часто наближена не до «ф», як у росіян чи зросійщенців, а до ў (нескладова у), як у білорусів. До речі, w в англійській мові чи не завжди (принаймні на початку слова) вимовляється саме як ў, що й спричиняє суперечки щодо того, «в» там чи «у».
А оце надуживання чергуванням (коли намагаються ставити у замість в) навіть там, де це не підточує милозвучність, вийшло з рук не дуже доладних «унорматорів».
Гарне слово, що повністю ввійшло в нородну мову. Вживається частіше ніж решта варіантів разом узяті, і є навіть у відносно чистому від суржика мовленні.
На мою думку це не випадково, - річ у тім, що є відповідність між значенням і звучанням слова. Наприклад помічено, що слова які означають повторювання чи тривалість часто містять у собі повтори звуків. Це є спадком первісного мовного мислення коли слово як звучало, то і означало. Це, так званий, іконізм зберігся в українській мові особливо добре.
В "постоянно" повторюється звук о, подовжений н: і саме слово довге, що відображає суть поняття. Тому його важко буде замістити іншим та й чи потрібно?
Перманентно — який триває безперервно, постійно.
На те, що влада нарешті почала висувати свої вимоги вплинуло дві причини: перша – перманентний тиск Москви.
від лат. permanens (permanentis)
постійний, неперервний.
Перекладаємо слово перманентно
Коротша форма слова «повсякчас».
Тільки це слово саме по собі краще вживати в одміні "усякчас". "Всякчас" годиться вживати після слів, що закінчуються на голосний звук.
Пане Олексо,
Почитайте, будь ласка, спершу цю статтю:
https://zbruc.eu/node/41931
А тепер, власне, моя думка:
Голосна творить зайвий склад, подовжуючи вимову слова. А правильна українська вимова «в» часто наближена не до «ф», як у росіян чи зросійщенців, а до ў (нескладова у), як у білорусів. До речі, w в англійській мові чи не завжди (принаймні на початку слова) вимовляється саме як ў, що й спричиняє суперечки щодо того, «в» там чи «у».
А оце надуживання чергуванням (коли намагаються ставити у замість в) навіть там, де це не підточує милозвучність, вийшло з рук не дуже доладних «унорматорів».
[В] не просто "наближається" до [ў], а нею цілком і стає у вами даних випадках.
Гарне слово, що повністю ввійшло в нородну мову. Вживається частіше ніж решта варіантів разом узяті, і є навіть у відносно чистому від суржика мовленні.
На мою думку це не випадково, - річ у тім, що є відповідність між значенням і звучанням слова. Наприклад помічено, що слова які означають повторювання чи тривалість часто містять у собі повтори звуків. Це є спадком первісного мовного мислення коли слово як звучало, то і означало. Це, так званий, іконізм зберігся в українській мові особливо добре.
В "постоянно" повторюється звук о, подовжений н: і саме слово довге, що відображає суть поняття. Тому його важко буде замістити іншим та й чи потрібно?
Етимологія, розумію, від російського "постоянно", до мови праслов'янської стосунку має мало, бо є зовсім новим новотвором мови російської.
в бесарабських говірках
Добре є.
Москво-галицьке слово. Його ганив І. Нечуй-Левицький, як чудне для більшості українців.
І як буде "постійно" по-українськи?
Завжди, повсякчас, невпинно, без перерви.