Коротша форма слова «повсякчас».
Тільки це слово саме по собі краще вживати в одміні "усякчас". "Всякчас" годиться вживати після слів, що закінчуються на голосний звук.
Пане Олексо,
Почитайте, будь ласка, спершу цю статтю:
https://zbruc.eu/node/41931
А тепер, власне, моя думка:
Голосна творить зайвий склад, подовжуючи вимову слова. А правильна українська вимова «в» часто наближена не до «ф», як у росіян чи зросійщенців, а до ў (нескладова у), як у білорусів. До речі, w в англійській мові чи не завжди (принаймні на початку слова) вимовляється саме як ў, що й спричиняє суперечки щодо того, «в» там чи «у».
А оце надуживання чергуванням (коли намагаються ставити у замість в) навіть там, де це не підточує милозвучність, вийшло з рук не дуже доладних «унорматорів».
Ваша власна думка щодо цього = те, про що Ви прочитали в цьому письм'ї.
А взагалі в ньому виявив декілька маніпуляцій, творених на людей, що з мовознавством узагалі не знайомі.
Хоча хотів би побачити думку знавця (наприклад, Ялисія) щодо цього письм'я.
Москво-галицьке слово. Його ганив І. Нечуй-Левицький, як чудне для більшості українців.
Товариш славіст каже, що "завжди" теж галицько-польське. Перевірив, начебто дійсно так (хоч не дуже вірю тим радянським словникам).
goroh.pp.ua: завжди
Може, правда Ваша. Тоді нехай буде "завсіди".
Ще слово "Україна" позбудьтеся, має бути - Русь.
І слово "мова" що від польської мови (тому й наголос на перший склад, має бути бо молвА), а "язиком" звали мовлення своє українці століть більше, ніж існує Америка.
Ну Русь має бути більшою, а зараз од неї мала кількість земель залишилась, тож поки рано повертати літописну назву :)
prisno
<при́сно>; див. ЕСУМ: прісний¹ "постійний; вічний", прісно "вічно; постійно" ← друс. приснъ "постійний; вічний; присутній".
Безпере́ста́нку, безпере́ста́нно, безпере́ста́ну, безпере́ста́нці,безпере́стань
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Щогодини = кожної години
Щодня = кожного дня
Щорічно = кожного рок
Тоді...
Щомиттєво = кожної миті (безперервно, перманентно)
Гарне слово, що повністю ввійшло в нородну мову. Вживається частіше ніж решта варіантів разом узяті, і є навіть у відносно чистому від суржика мовленні.
На мою думку це не випадково, - річ у тім, що є відповідність між значенням і звучанням слова. Наприклад помічено, що слова які означають повторювання чи тривалість часто містять у собі повтори звуків. Це є спадком первісного мовного мислення коли слово як звучало, то і означало. Цей, так званий, іконізм зберігся в українській мові особливо добре.
В "постоянно" повторюється звук о, подовжений н: і саме слово довге, що відображає суть поняття. Тому його важко буде замістити іншим та й чи потрібно?
Етимологія, розумію, від російського "постоянно", до мови праслов'янської стосунку має мало, бо є зовсім новим новотвором мови російської.
Різниця між словниковими "постійно" і "перманентно" - суто стилістична. Друге є просто більш кучеряве, і без нього можна обійтись, використовуючи натомість "постійно",
а на решту випадків пасує питоме "постоянно".
Ви ще б "Україна" на словотвір додали і пропонували перекласти на "Малоросія", їйбо, тьху.
Завжде́нний — Всегдашний, постоянный.
r2u.org.ua: постоян*
Щогодини = кожної години
Щодня = кожного дня
Щорічно = кожного рок
Тоді...
Щомитьно = кожної миті (безперервно, перманентно)
У стих — Безпрестанно, безпрерывно (зі Словника Грінченка):
r2u.org.ua: стих
Невиво́дний, невиво́дній – Постоянный, всегдашний.
r2u.org.ua: постоян*
Без угáву, без упи́ну, безвідлýчно, безвідри́вно, беззмíнно, безнастáнно, безперебíйно, безперемíнно, безперéрвно, безперестáнку, безперестáнно, безперéстану, безугáвно, безупи́нно, безупи́ну, безустáнно, увесь час, невгавáюче, невгамóвно, невідлýчно, невідстýпно, невідхíдно, невпи́нно, незмíнно, ненастáнно, непогамóвно, неспи́нно, неугáвно, неупи́нно, неустáнно, повсякчáсно.
З нового словника близькословів "А як кажуть у Вас?"
