А ми не щоб знищити "завжди", а щоб нагадати про чудові українські синоніми нині майже забуті - "завсіди", "повсякчас", "скрізь", "усе", "защораз", "повсякде́нь", може й ви які знайдете.
Я так і знав, що головна мета нашого осідку - пошук синонімів. А найкраще те, що жодні синоніми не забороняються, навіть синоніми-омоніми)).
Насправді, це слово поляки вкрали у нас, але їм так важко було його вимовляти, що вони давно його переробили на zawsze.
В українській мові має і таке значення:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/54767-skriz.html#show_point
Дав.
Має і таке значення:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/61384-use.html#show_point
Після голосного на кінці попереднього слова буде "все".
Мені здається, що кожен українець це і так розуміє.
Але дам в описі, раптом є хтось зросійщений аж так, що і чергування [у-] з [в-] не розуміє.
Єсми рад за Вашу віру в українців, та ділити її тут з Вами не можу: я де гляну, бачу скрізь "у" : "в" чи "і" : "й" не на своїм місті.
<Мені здається, що кожен українець це і так розуміє.
Але дам в описі, раптом є хтось зросійщений аж так, що і чергування [у-] з [в-] не розуміє.>
Sami ge yascrauo yaüite protiunè. Hen, ou Uas i <цЕ І так>, i <хтоСЬ Зросійщений>, i <щО І [чергування]>.
"Це і так" читається як це ї так, "що і" читається як "що ї".
"Хтось зросійщений" - а що вам не по нраву? Треба писати "хтося зросійщений?!
Ни, не "читається" (ким?, Вами?) так, як Ви намагаєтеся подати. Сполучник "і" після голосного зазнає кількісної редукції в нескладовий [i̯ ~ j].
___
<Хтося>? Вимагаєте пояснення від инших на Ваші вигадки?
Див. обговорення.
Для даровитих іще раз: див. обговорення.
Перепрошую, не звернув уваги. Цікаво, то це виходить, що "вжди" все-таки є спільним для обох мов?!
псл. *vьsekьda, vьseda, *vьsedy, утворені з займенника ѵьsь, ѵьsе «весь, цілий» і займенникових компонентів kъda очевидно, спорідненого з лит. kadà «коли», дінд. kada, ав. kadā «тс.») чи простішого da, який зберігається і в р. да «так; та», укр. да;
Є питомо українським словом.
Аж ніяк. І на відміну від Вас, намагаюсь уникати меншовартості перед московською мовою, і не звертати уваги ні на які спільності, а мовчки повертати те, що належить нашій руській (українській) мові.
Якщо вже такі вперті, то може "Словарь" Грінченка Вас просвітить:
усігди - "Послухавши жука, всігди в гною будет. Ном. № 5984.
Знаєте, дуже сильно набридає ваша невротична позиція щодо виглядання в кожному слові росіянізму, наче воно штучно близить нашу мову до неї. Натомість ви, виджу, стерпно ставитеся до полонізмів. Чи не подвійні Ваші стандарти?! Ви не намагались не звертати на це уваги, а думати так, що саме московська мова штучно наближена до руської?!
«на відміну від Вас, намагаюсь уникати меншовартості перед московською мовою»
У вас це вкрай погано виходить.
Слова про любов до полонізмів це бздур сивої кобили — я додав був для їх заміни на Словотір навіть такі слова (які словарі клеймують польськими), як "розвій", "скарга", "ганок" і навіть "шкіра", "крок" а ще гляньте, хто слово "завжди" дав на Словотвір, як гадаєте? Тому звинувачувати мене у любові до галицько-польських слів це просто "кумедія"!
А Вам би не завадило трохи ввічливости — "г" зберігається усередині таких слів саме у галичан:
загальноукраїнське "де" — у галичан "где"
загальноукраїнське "спасибі" — у галичан "спасибіг"
(я сам про це не так давно був дізнався)
Тому "всіГди" є таким чужим, як і "спасибіГ", "Где"!
Саме «спасибі» — це похідне від «спасибіг», що є «спаси Бог» (раніше говорилось «Біг», але під впливом інших мов і на о). Тобто у цьому випадку галичани говорять на ориґінальній українській, а ми на унормованій похідній говірці.
др. вьсьгда, вьсегда. Праслов'янське :*vьsekьda, vьseda, *vьsedy.
р. всегда́, бр. [всёгды, всегды, усёгды], заўсёды, заўсягды́, др. вьсьгда, вьсегда, п. wszegdy, болг. всегда́, вся́кога́, схв. свȁгда, свȁгдар, слн. vsèkdar, [vsȋgdar, vsȃkdaj];
В більшості слов'янських мов, (і не тільки в східних) а шо головне в давньоруській, було саме це слово. То чого ж ми берем його за російське?
"Всігда, всігди" - закономірне з ікавізмом українське слово, шо є родом з руської мови.
Тільки "г" там відпало.
Та ні.
За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця... (Леонід Глібов)
Ну і в усякому разі, західне полісся тож каже" всігда". Зроду не чув "всіди, всіда, завсіди"
Гаразд, хай західнє Полісся каже (може ще якісь говірки), та по більшости те "г" відпало.
Леонід Глібов з Полтавщини, і писав з "г"
У байці для милозвучности воно може й було використано, та Грінченко ясно подає, що "завсіди" є первою міною, а "завсігда/завсігди" - другою, посилаючись на Желехівського.
Але для чого там те "за"?
<Гаразд, хай західнє Полісся каже (може ще якісь говірки), ...>
<для милозвучности воно може й було використано>
Poyasnyeinïa ad hoc.
"Але для чого там те "за"?"
ЕСУМ: "результат злиття прийменника за в часовій функції і прислівника [усі́гди] «завжди»"
Схоже й як у "всякчас-повсякчас".
<Грінченко ясно подає, що "завсіди" є первою міною, а "завсігда/завсігди" - другою, посилаючись на Желехівського.>
___
<...ясно подає...>
Yasno iz cœho? Oge <завсіди> ide he pervuy tuar? Diuen xwd muisli. Inde ou toho ge Grincênca e dano tuar <усігди> — zu <г> — he pervuy, i géden inxiuy tuar. To cyto iz toho pluine?
<...другою, посилаючись на Желехівського>
A Gelexwfscuy, daiõtyi <всї́гда, всї́гди> (І, 127), wdnosity do Phranca.
Жаль, що Ви не розрізняєте тями "міна" й "твар".
А на Желехівського Ви дарма послалися, читайте наново супереку.
<Жаль, що Ви не розрізняєте тями "міна" й "твар".>
Prosiõ poyasniti.
___
<А на Желехівського Ви дарма послалися, читайте наново супереку.>
<другою, посилаючись на Желехівського>
— se sõty Vasya slova, i Vui pervuy i odin ino do mene gadaste Gelexwfscoho. To cyto xotiete mẽ iz toho citati?
Ишлося про те, що Желехівський у своїй словниці показував передусім слів'я з тодішньої підавстрійської Вкраїни, а для підмосковської (Великої) Вкраїни Грінченко подає твар "завсіди", одмінний од під.австр. "завсігди/завсігда".
Осі́гди нар. = завсігди. Федьк
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/35687-osighdy.html#show_point
<Всігди та Усігди вам не до вподоби, а осігди до? леле...>
+
___
I heto, to sõty rwznœ zuõcotuarui toho samoho slôua, i gloupstuo e dati yẽ crwmno.
Так кажуть гуцули.
У стих — Безпрестанно, безпрерывно (зі Словника Грінченка):
r2u.org.ua: стих
З думи козацької:
"Всьогди в пеклі бути,
Всьогди з бісом жити —
О преклятая доля! "
http://litopys.org.ua/ukrpoetry/anto80.htm
Це синонім для того, як слово "завжди" використане у наведеному прикладі вживання "Я завжди п'ю перед вживанням їди."
Сам лядський здрій сього слова не є тверд ("певний"), бо морфологічно його йде викласти й яко: *wyx-y-dons, з *wyx → вьх- → вьсь {весь, вс-} + *-y- (*-ь-) → *вьх- + *ь = *вьшь- + -дъі = *вьшьдъі {вшди~ушди}; таким чином завжди ← {за-вшди} ← *за+вьшьдъі.
+ + +
Мене дуже рупить. Тож виходить, що щиро по-вкраїнськи є вимова "завшди", з звуком "ш" а не "ж"?
Це вже якась дикість позбуватися таких давніх слів. Байдуже, полонізм, давньоруське слово, минуло стільки століть, що чиє би воно не було, нині це наше слово! Смішно викидати такі старі запозичення!
Якщо воно не має логіки словотвору з погляду українця, тоді не має змислу це обіднення мови боронити.
Це не дикість а панславізм. Метою є викинути всі не великоруські слова з української та об'єднати всіх східних слов'ян у московській культурі.
sum.in.ua: zavshe
goroh.pp.ua: довіку
Від кац. зафсєґда.
«Як пава, виходила з двору, але завсіди однією тільки стежкою йшла» (Нечуй-Левицький, головний поборник за чисту українську мову як від полонізмів, так і від російських слів)
+++
Як у білоруській