СТЕРНИК, а, ч., заст. Рульовий. Високий засмалений стерник в червоному фезі налягав на стерно (Коцюб., І, 1955, 188); Щогла з корми корабельної, впавши, По голові стерника зачепила і череп відразу Геть роздробила йому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 221). СУМ-11
СТЕРНОВИЙ, а, е. 1. У якому міститься стерно (у 1 знач.). Гриць вибіг з каюти на верхню палубу, зайшов у стернову рубку (Ткач, Гриць.., 1955, 7).
2. у знач. ім. стерновий, вого, ч . Той, хто здійснює управління судном. СУМ-11