Означає щось значуше, велике:
"Велерибою" називали кита у праслов'янській мові, а оригінальна форма російського "верблюд" українською та иншими мовами є "вельблуд" (великий блукальник).
Хоча зустрічається рідко, та таки є. Очевидно, складені з двох суфіксів (-ел- + -енн-/-езн-/-учий), але походження "-ел-" я не розумію. Можливо походження пов'язане з "дебелезний" (деб-елий)? Схоже, шо "-ел-" також сам собою є більшильним? Проте прикладів з суто цим суфіксом не знайшов поки.
На Wiktionary морфологію пояснено як *deb-elъ, не *debel-ъ. Якшо це не якийсь рідковживаний суфікс, то мабуть, є всіченним від слова "дебелезний" з переосмисленням будови та тями.
1) œun otuim: »<-ел- не є більшильним, просто корінь слова "дебелий" вже про великий розмір>« ne ménity ci coreiny e debel- abo deb-.
2) <На Wiktionary морфологію пояснено як *deb-elъ, не *debel-ъ. Якшо це не якийсь рідковживаний суфікс, то мабуть, є всіченним від слова "дебелезний" з переосмисленням будови та тями.>
I ya citaiõ na Wiktionary, ta tam e tuaroslœu ròzcladeno na: *dʰeb-e-lo-s. I tam ge e pocêp verstano zu tuarui: ‹vesêl› — *ues-e-l-, ‹teageûl› — *teng-e-l-.
Yaco imena pricmêtui sõty peruésno istova zu imenami pœdstatui, to gleadéti po pricladéx na pocêp -e-l- (ne -el-) e i u imenax pœdstatui. A u rousscé se sõty, i.o.: ‹verteûl› — *uyrt-e-l-o-s ( : "vertéti"), ‹cymeily› — *kym-e-l-y-(o)-s, ‹gegeily› "draught; teag vétrou" — *geg-e-l-y-(o)-s ( : "gegti"?), ‹bceola› — *byk-e-l-a, ‹cobelya› — *kob-e-l-y-a, ‹cobêl; cœubeûl› — *kob-e-l-o-s (*kob- "viséti") — "cœuxy loviti ruibõ", ‹comêly› — *kom-e-l-y-(o)-s.
Від давньоукраїнського зѣлъ — «сильно, дуже», від праслов'янського *dzělo — «сильно, дуже», пов'язано з оцінкою дії, результату чи прояву емоцій тощо.
У білоруській мові збереглося в словосполуці до_зела – «сильно, достоту, геть-геть».
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/dzělo
Бачив і "дзіло", хоч не відаю, чи це дійсна мова українців, чи данина писемній книжній традиції.
Від давньоукраїнського зѣлъ — «сильно, дуже», від праслов'янського *dzělo — «сильно, дуже», пов'язано з оцінкою дії, результату чи прояву емоцій тощо.
У білоруській мові збереглося в словосполуці до_зела – «сильно, достоту, геть-геть».
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/dzělo
Бачив і "дзіло", хоч не відаю, чи це дійсна мова українців, чи данина писемній книжній традиції.
Пре- — префікс, що має підсилювальне значення в словах типу превели́кий, пребага́то...
Престол сей наш.
Запозичення зі староболгарської мови, від староболгарського прѣ-, відповідає українському пере-.
п. prze-
Перекладаємо слово пре-
-ezen, -ezn- (-œzen, -œzn-)
Вимова: {ˈ-ɛzɘn}, {ˈ-ɛzn-}.
Чепінь, волочений ("абстрагований") из купи примет у руській мові:
давнезний (ЕСУМ II, 9: давній)
далезний, далечезний (ЕСУМ II, 10: даль)
дебелезний (ЕСУМ II, 19: дебелий)
добрезний (ЕСУМ II, 98: добрий)
довгелезний, довжелезний, довжезний, довженéзний, довзíзний (ЕСУМ II, 100: довгий)
кремезний/кремізний/крем'язний (ЕСУМ III, 83: кремез)
святунезний (ЕСУМ V, 199: святий)
сивезний (ЕСУМ V, 224: сивий)
скупезний (ЕСУМ V, 292: скупий)
старезний, старелезний, старенезний (ЕСУМ V, 398: старий)
стервезний (ЕСУМ V, 410: стерво)
страшезний, страшелезний (ЕСУМ V, 435: страх)
товстезний (ЕСУМ V, 589: товстий)
тяжезний (ЕСУМ V, 697: тягти)
величезний, велицюзний, велицьозний, (ЕСУМ І, 346: великий)
широцьозний, широчезний (ЕСУМ VI, 419: шир¹) тощо.
З инших джерел: худезний, височезний, крутезний, новезний.
Сюдиже, може (під питанням), тягне й
любезний (ЕСУМ III, 318: любезний; д.-рус.: любьзнъ).
Дано ту за <пре-> в прикметниках и прислівниках:
"прекрасний" = crasnezen, crasneznuy; lépezen, lépeznuy
"премилий" = milezen, mileznuy
"пречудовий" = ceudezen, ceudezn-
"преотвратительньій, премерзкий" = guidezen, bridezen, merzezen
"пребагато" = bogatezno, rẽsnezno, dougezno то що.
+
Тоді прекрасний - краснезний?
To'm' i dal u pricladéx. Ay.
Fadime,
a golos ne daste? ;)
"To'm' i dal u pricladéx. Ay."
Не побачив.
"Fadime,
a golos ne daste? ;)"
Чесне слово, забуваю натиснути на подобу.
Рівне -езн-. Приклади:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19883-zdorovennyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4430-velychennyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/497-baghatennyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/11392-dalechennyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/9338-ghladennyj.html#show_point
А ше "довженний", "широченний", "височенний"... Уподобав.
Означає щось значуше, велике:
"Велерибою" називали кита у праслов'янській мові, а оригінальна форма російського "верблюд" українською та иншими мовами є "вельблуд" (великий блукальник).
Тут таки має бути "віль", а не "вель".
+
Означає щось значуше, велике:
"Велерибою" називали кита у праслов'янській мові, а оригінальна форма "верблюд" давнеш "вельблуд" (великий блукальник).
+
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4396-velemudro.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4397-velerichyvyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4394-veleljudno.html#show_point
Спасибі!
Приклади:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/522-baghatjushhyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2275-biljushhyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/20419-zljuchyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4090-vazhnjushhyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/58157-tverdjuchyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/58851-tovstjuchyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4093-vazhuchyj.html#show_point
Український відповідник церковнослов'янського "пре-".
Тобто я пропоную писати "перестіл", а не "престіл" тощо.
r2u.org.ua: *іськ*
+ + +
Дякую!
r2u.org.ua: *ісінький
Приклади:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/52097-rozsuchyj.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/51414-rozgharnyj.html#show_point
Хоча зустрічається рідко, та таки є. Очевидно, складені з двох суфіксів (-ел- + -енн-/-езн-/-учий), але походження "-ел-" я не розумію. Можливо походження пов'язане з "дебелезний" (деб-елий)? Схоже, шо "-ел-" також сам собою є більшильним? Проте прикладів з суто цим суфіксом не знайшов поки.
Приклади:
груб- —> грубелезний; гребеленний;
довг- —> довгелезний/довжелезний; довгелючий;
важк- —> важкеленний;
отак- —> отакелезний.
І просто -езний, -ючий, -енний. Величезний, краснючий, чуденний.
-ел- не є більшильним, просто корінь слова "дебелий" вже про великий розмір. -ел- вказує на наявність ознаки за коренем.
На Wiktionary морфологію пояснено як *deb-elъ, не *debel-ъ. Якшо це не якийсь рідковживаний суфікс, то мабуть, є всіченним від слова "дебелезний" з переосмисленням будови та тями.
Antone,
1) œun otuim: »<-ел- не є більшильним, просто корінь слова "дебелий" вже про великий розмір>« ne ménity ci coreiny e debel- abo deb-.
2) <На Wiktionary морфологію пояснено як *deb-elъ, не *debel-ъ. Якшо це не якийсь рідковживаний суфікс, то мабуть, є всіченним від слова "дебелезний" з переосмисленням будови та тями.>
I ya citaiõ na Wiktionary, ta tam e tuaroslœu ròzcladeno na: *dʰeb-e-lo-s. I tam ge e pocêp verstano zu tuarui: ‹vesêl› — *ues-e-l-, ‹teageûl› — *teng-e-l-.
Yaco imena pricmêtui sõty peruésno istova zu imenami pœdstatui, to gleadéti po pricladéx na pocêp -e-l- (ne -el-) e i u imenax pœdstatui. A u rousscé se sõty, i.o.: ‹verteûl› — *uyrt-e-l-o-s ( : "vertéti"), ‹cymeily› — *kym-e-l-y-(o)-s, ‹gegeily› "draught; teag vétrou" — *geg-e-l-y-(o)-s ( : "gegti"?), ‹bceola› — *byk-e-l-a, ‹cobelya› — *kob-e-l-y-a, ‹cobêl; cœubeûl› — *kob-e-l-o-s (*kob- "viséti") — "cœuxy loviti ruibõ", ‹comêly› — *kom-e-l-y-(o)-s.
У випадках, коли саме про розмір.
Зі Словника Грінченка:
Ломова́тий – Очень большой, огромный.
r2u.org.ua: ломоватий
Від давньоукраїнського зѣлъ — «сильно, дуже», від праслов'янського *dzělo — «сильно, дуже», пов'язано з оцінкою дії, результату чи прояву емоцій тощо.
У білоруській мові збереглося в словосполуці до_зела – «сильно, достоту, геть-геть».
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/dzělo
Бачив і "дзіло", хоч не відаю, чи це дійсна мова українців, чи данина писемній книжній традиції.
Від давньоукраїнського зѣлъ — «сильно, дуже», від праслов'янського *dzělo — «сильно, дуже», пов'язано з оцінкою дії, результату чи прояву емоцій тощо.
У білоруській мові збереглося в словосполуці до_зела – «сильно, достоту, геть-геть».
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/dzělo
Бачив і "дзіло", хоч не відаю, чи це дійсна мова українців, чи данина писемній книжній традиції.
Від праслов'янського *ѵеlьmі (пов'язане з *ѵеlь «великий»), слово широко представлене в давньоукраїнській мові.
Деякі відкриття останнім часом мене спонукли переглянути колишні мої погляди що до питання про непитомости того префікса...
Велико цікаво, які ж саме? Дасте посилання на перводжерела?
То він усе-таки питом чи непитом?)