ЗО́ДЧИЙ, чого, чол., книжн. Художник-будівельник, архітектор. Наприкінці XII ст. в літопису згадується зодчий Петро Милонич, що збудував у Києві.. кам'яну підпірну стіну під горою, яку розмивали води Дніпра (Історія УРСР, I, 1953, 112);
// уроч. Творець, будівничий нового. І Ленін, зодчий наш, і Партія, вершитель, Вітали велетня [М. Горького], що ми зовемо — вчитель, Що весь народ зове з любов'ю: наш Максим! (Максим Рильський, II, 1960, 301); Щастя і миру зодчий, Майстер великих робіт, Мирний каховський робочий Впевнено дивиться в світ! (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 125).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 677.
архітектура
https://io.ua/36030504
Українська мова надає перевагу іменниковим формам перед прикметниковим, якщо це можливо.
Совком тхне.
Він [В. І. Ленін] стоїть, великий будівничий
І стратег нечуваних боїв,
Він щоденно учить нас і кличе,
Як у Смольнім кликав і учив
(Максим Рильський, II, 1960, 256).
а как тогда строитель будет на мове?
Черпане.
будувати