Значення слова

Нігілізм — світоглядна позиція, суть якої в запереченні будь-яких традиційних цінностей.

Приклад вживання

Базаров Тургєнєва - типовий приклад нігіліста.

Походження

лат. nihil - нічого

Слово додав

Перекладаємо слово нігілізм

ніцтво
11
Vadik Veselovsky 1 листопада 2015
14 березня 2019

Это единственный вариант, остальные совсем о другом

3 вересня 2019

Від "ніцитися", як гадаю?
r2u.org.ua: ніцитися
Бо якщо від "ніц", то це полонізм.

20 вересня 2020

Чи я помилився, і ви дали фонетично правильне "нітство", де -тст- спростилося у -цт-?

Якщо так, даю +

заперечництво
5
Арсений Белов 31 жовтня 2015
сумнівництво
1

бо постійно ставимо під сумнів

Oleksiy Stepanishchev 31 жовтня 2015
8 листопада 2015

Сумнівництво — це скоріше скептицизм

9 листопада 2015

Михалюк Василь - це прискіпництво

14 березня 2019

Это чистой воды скептицизм,

відсутництво
1
Михалюк Василь 6 листопада 2015
ничість\нітість
1

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 3 вересня 2019
4 вересня 2019

Ви правда'сте чули живо вимову "ніч" в значенні "нічого"? Бо я йно "нич" чув'ем.

4 вересня 2019

Це не "нїч", а "ніч" з несильно м'якшеною [і], у діялектах часто слабо розрізняють [і] та [и] (можуть казати навіть "сьи" замість "сі", "си"), тому тут швидше щось схоже до "ньич", але [ьи] ми передаємо як [і] (синьий — синій), тому написав з [і].

4 вересня 2019

Можете вточнити, де мовлять "нич" як [ніч]?

5 вересня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
ясно, та все же:
1., лемківьска говора є знала дужого вливу мови лядьскої – се є чути й у тій пїсни, з окрема в вимові "бога" з звуком [g] мїсто [ɣ] ([боґа]);

2. мова русьска таки знає й гово́ри з вимовою /и/ [і] ([pisati] за "писати", [xoditi] за "ходити", мїсто [pɪsɑtɪ, xodɪtɪ]), та лемківьска до їх не тягне ( = не відноситься), а в тих гово́рах, де таке є, "и" є всюди [і].

6 вересня 2019

То Ви стверджуєте, що вимовляння "нич" як "ніч" є невластиве українській мові?
Тоді маю питання для вас, це дійсно мій інтерес — чому у слові "нічого" маємо звук [і], а в слові "нич" лише звук [и], хіба на ці слова не мали діяти однакові фонетичні закони? Мені видавалось, що "нич" то лиш усічена форма слова "нічого", та навіть як не так, однаково перший голосний звук мав утворитись від конкретного звука праслов'янської мови, одного звука, сумніваюсь, що у праслов'янських формах "нічого" та "нич" перша голосна була різна. Якщо була однакова, хіба на них не мали діяти одні й ті ж правила, це не так?

6 вересня 2019

І ще дозвольте, поцікавлюсь, яка етимологія слова "лядський" (польський)? І чи не є це щось образливе як "ляхи", "кацапи"? Цікаво є знати.

6 вересня 2019

Трохи криво’сте ми розумїли. Я не казав що вимова [і] для голосного "и", що йде з давньорусьского "и", в русьскій мовї нинї є несвоя ( = невластива). Втім за свою таку вимову – себо вимову слова "нич" як [ніч] – може бути кладено тільки в тих говірках, де мовлять і [ходіті], [пісаті], [ловіті] й п.д. А в лемківьскій говорї такої дослїдности нема. Забув ище згадати ще вдин знак лядьский в тій пїсни: єст "є"; в мові русьскій таке бути не може – було би *їсть, давнє бо *е перед слабим *ь стало "і, ї".

Попри щирість тварів на "ні-" в словах "нічо́го, ніде́, ніко́ли, ніщо́, ...", "і" в них є виникло під впливом лядьскої мови. Питома русьска вимова во всїх таких тварїх є з "и". Правильне є "і" тільки в тварїх з наголосом на "í": "нíчого, нíде, нíкого, нíколи, ...". Сам твар "нічóго", авжеж, не є лядьский, но "ні" в нім є з лядьскої. Правильні твари суть: ничего "нічо́го, ніщо́", ничóго "нічо́го", ни́кда "ніко́ли", ник "ніхто́", ниде́ "ніде́", тощо. Що до самого "ні" самостійного, тут грав не тільки лядьский вплив, но ще мїшеннє чи взаємодія на тлї самої русьскої мови дву первісно різних твару: *нї, де "ї" є з *ять, та *ни, де "и" є з *и. Перше є за товком рівне ягельскому (англійському) "isn't, is not", чи нїмецькому "ist nicht", а друге є рівно ягельскому "no", чи нїмецькому "nein" в короткім відвїтї. Твар "нї" за "isn't; ist nicht" виник стягненнєм *ne est(y) → nēst(y) → *nē → "нї" ( "у" латиниці тут є = "ь"). Себо первїсно твар "нї" служив тільки для вираження "не є", себо заперечення дїєслова "бути" в третїй особі вднини, на пр.: "Ми’смо тут, а він нї" ( = "We’re here but he is not"; "Wir sind hier, aber er ísť nicht"). На заперечення їнших дїєслів (коротке заперечення!) первісно служив твар "ни", напр.: "Ти хочеш, а я ни" (не: "нї").

6 вересня 2019

Лядський походить від кореня ляд- від праслов'янського *lend- "поле, земля, нива". Назви "поляк" і "ляджанин ~ лядїнин" суть в истотї синоними, бо "ляда, лядо, лядь" є в истотї те же що "поле". "Лях" є твар короткий, з чепенем -х первісно відтїнку грубости чи фамиллярности. Твар "польський" (як и самé "Польща") з "о" є лядьский; питомі русьскі тваи суть "пільський", "Пільща" – дійсно знані в деяких говірках (з окрема бойківських).

6 вересня 2019

אלישע פרוש, дякую за відповідь.
"єст "є"; в мові русьскій таке бути не може – було би *їсть, давнє бо *е перед слабим *ь стало "і, ї""
Але ж ми маємо слово "єсть", чи не так? r2u.org.ua: єсть

6 вересня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
"Єсть" у текстїх новїших час, себо на пр. у Шевченка, є бе спору московьска церковнословянщина – у Шевченка є такого ворох.
Коли же такий твар на письмі (через "є") є в текстїх середньорусьскої доби, то може йти про консервативне письмо, взороване не старословянській традиції ("етимологічній"), всупереч живій вимовї. Звуження давнього *е в бік [і] перед складом зо слабим *ь є дуже древнє явище, виникле в празахідноруських говірках, й охопило всі такі випадки без винятку (напр., і доси в деяких говірках є "олінь", "учитіль" і по д.). Твар *їсть ← *єсть найскорїє було просто витїснено рівнобїжним тваром "є" (без -сть).

6 вересня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
ще до походження твару "нич" – питали’сте, а я забув відвїтити:
"нич" є зложене *ни- з *чь, древнїй твар займенника "що". Самий твар "що" є за походженням зложіннє *чь + *то, де фонетично перше було [што], а далї "т" вподоблено до "ш" (за т.зв. "шиплячістю"). В деяких тварїх, утім, збережено й *чь без *то, як, на пр., у тварї "нич".
Твар *чь походить від праслов'янського *kyd, що походить з індоєвр. *quid, відповїдаючи з окрема латиньскому quid, франц. quoi (←*qwɛ ← {*qued} ← *quid), англ. what ← *hwat ← *kwat, и т.д.

10 вересня 2019

אלישע פרוש, та чи варто реконструювати "їсть" взамін "єсть"?
Процес не закріпився в українській мові (самі ж кажете, що говоримо "учитель", а не "учитіль"), зрештою, приємніше казати "ти єси", аніж "ти їси" (бо так дві тями накладуться на одне слово і буде враження, що "їси" це про їдження).

10 вересня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
[їси] з "єси" бути не може. Перехід *є → "[і, ї]" спричинить слабий *ь в дальшій злозі. В *єсть такий слабий *ь є, а в *єси ні. Тож жадному злиттю *єси з *їси тут просто нема підстав. А коли б і було злиття, то небіда, бо таких випадків по мовах є досить, з окрема в укр. "зріти" = "стигти, спіти" та "зріти" = "видіти, бачити, глясти", "лучити" = "єднати; ділити" та "лучити" = "попасти; достати; дочекати", "мати" йменник та "мати" дієслово, "діти" йменник та "діти" дієслово; в словацькій je = "є" та je = "їсть".
Крім того, українській мові є своїта вимова "е" ненаголошеного ближе до [и~і] перед злогою з наголошеним "и". Тому, так чи так, вимова "єси" буде в укр.м. близька ку вимовї слова "їси".

І перекрутили'сте мої слова. Я не писав не так: »говоримо "учитель", а не "учитіль"«, а так: »і доси в деяких говірках є "олінь", "учитіль" і по д.«.

Чи слід "реконструювати" вимову [їсть] для *єсть? Не реконструювати, а поновити ― то є різне. Поновити вважаю слід. В сучасній мові маємо "є", й для сучасної є того досить. Та суть іще давні та старі памятки вкраїнською мовою. Читання давньоруських текстів з росийською вимовою є доси поширене, як що само собою ясне. Напр., назви літер [букі, вєді] на лад росийський замість правильної вимови [буки, вїди], мякшення приголосних перед "е, и" тощо. Тому я вважаю, що для вміння читати вголос давні вкраїнські памятки є знати, що правильна вкраїнська вимова слова "єсть" є [їсть], а не [єсть].

10 вересня 2019

Тобто:
єсмь — їсмь
єсть — їсть
єсьмо — їсьмо
якщо я вірно зрозумів?
Не скажете як зветься це явище і в якій літературі описується явище в українській мові? На те був би вам вдячним.

10 вересня 2019

*єсмь в давній українській мові дало [їсми], бо там був іще другий закін ― перерозподілу складів за висхідною звучністю. *єсмо не могло дати [їсьмо], бо там никда не було *ь. А *єсть → [їсть], так.
Те явище *е → <і,ї> перед *ь слабим зовуть регресивна асиміляція, викликана міжскладовою гармонією голосних. Описано в історичній фонології укр.м. Ю. Шевельовом.

27 травня 2020

Ха, а в мене ніц кажуть =)
Між іншим, тоже кажуть еси, есь.

27 травня 2020

Фух, почитав хоч було важко.
Я не зовсім розумію про е перед иром (ир-ами звали ь та ь з хвостиком у давньоруських текстах), Карле, ви пропонуєте казати учитіль, олінь, тоді має бути і визволитіль, мучитіль, спаситіль, шпитіль, журавіль, гибіль, кашіль, картіль, акваріль?
Я не кепкую, чесно, моя мати старенька (перша) говорила учитіль і навіть серпінь!, мені таке слово рідне (хоч олінь ніде не чув, може то якись полонізм)?

20 вересня 2020

Марно, слова "мучитель", "учитель", "погибель" є давніми церковнослов'янізмами, про них торочать чи не в кожному джерелі, де описують церковнослов'янізми в українській мові. Тому й не мають зміну "е" в "і" – бо вони нерідні українській мові.
Зміни одну букву, а так і залишаться нерідні.

Замість церковного "погибель" маємо "загин", до "вчителя" рідного слова не маємо, та лиш тому, що століття церква була рушієм наукового світогляду серед українців, і всі вчителі були церковними людьми, які надавали перевагу церковнослов'янському письмі, яким і орудували.

10 червня 2020

А ще згадав що чув не степень а ступінь, не рубель а рубіль, не камень а камінь, а у художньих творах не меч а міч, та й чи не всі нерусифіковані українці кажуть мід а не мед

20 вересня 2020

"Мід" кажуть лише біля кордону Польщі, українською - "мед", а до "меча" то правда Ваша, має бути таки "міч", инше – росіянізм.

20 вересня 2020

И чому ж се вкраїнською "мед", а не "мід"?

ничність\нітність
0

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
ничство\нітство
0

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
ни́ччя\ні́ття
0

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
ничі́ж\ніті́ж
0

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Суфікс "-іж" як у словах "грабіж", "рубіж" тощо.

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
всенич\всеніт
0

Все + Нич (нічого).
Або Все + Ніт (немає).

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
ничба́\нітба́
0

Від "нич" (нічого), бо "ніц" це галицький полонізм.
Або від "ні́титися", від давнього "ніт" (немає).

Суфікс "-ба" бо маємо слова журба́, ганьба́, дільба́ та ин.

Адже "нігілізм" йде від лат. nihil - нічого.

Карл-Франц Ян Йосиф 20 вересня 2020
знецінництво
0
Юрій Бандура 15 вересня 2021
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями