Справа в тому, що НАРІКАННЯ(вірно) - та не завжди доноситься зверненням до когось,
Це як невдоволення між кимсь, але не до когось висловлене, частіше так.
(ніби у повітря, під ніс, другові поділившись, ще не висловивши своє нарікання,
не конкретно звертаючись до того кому вимовляєш претензію.,
/
а вже
ДОРІКАННЯ - це конкретно доносити до когось.
Незадоволення, звинувачення, висловлені комусь з приводу чого-небудь. Князь Курбський утік до Литви і відтіля надсилав повні трутизни і дорікань листи цареві
;
Вона може легко виділити свою садибу з їхньої і житиме на окремому господарстві, аніж має їсти їхній гіркий мед, яким її люди вже й так дорікають
Вимова: gab {ɣ̞ɑb}, gabanie {ˈɣ̞ɑbɐɲːɜ}, gabya {ˈɣ̞ɑbʎɐ}, gabegy {ɣ̞ɐˈbeʲʒ}, gabegy- {ɣɐbɛ̝ˈʒ-}.
ЕСУМ (І, 444) гáбати "протестувати, заперечувати, набридати, турбувати, чіплятися".
Висловлення незадоволення, суму, нарікання на неприємності, біль, горе і т. ін.
Хіба в обмеженім, а саме говірнім аж несерйознім ужитку. Не дарма є визнака лат. praetensio та тяклого йому дієслова praetendo є *"простяг(а)ти перед [ким що = вимоги]" — "претензія" є не просто яка "прідірка" (→ "зачіп"), коли хто "зачепає" кого ( ≈ шкулить/кучить ком, скіпає/типає/тіпає кого тощо), то є висування вимоги чи права. Чепати хто кого може й не вимагаючи. Тяма претензія, крім простого (аж профанського) вжитку, є й професийний термин (у праві, психології, з окрема). Годі є мнити слово "зачіп", на пр., у тязі "претензія держави на свої території".
"ЕСУМ (І, 444) гáбати "протестувати, заперечувати, набридати, турбувати, ЧІПЛЯТИСЯ"."
Ви самі собі перечите. Простежте розвиток знаку.
Cotra slova ròzvitoc znacou e mi prostègiti — lat. praetendere abo rous. zacepiti abo rous. gabati?
Зачепити. И порівняйте його з "габати".
Cé ne ménite, boua, blizœusty cèrêz znac "чіплятися" pri slové <gabati> u zméncé ou mẽ tam?
!!
<!!>
Mogete cwlko Vam e leubo bouti pèuen tẽclosti slova <docwr> do tẽmui "претензія", ta ono ne tẽcne ni uiznacoiõ ni sõtïõ. <Docwr> e wd <coriti> "méniti comou vinõ za cyto"; "docwr" medyouie zu tẽmami "sõd", "gana", "zacuid". "Претензія" ge e "bilouanïe pro pravo na cyto", "gabanïe/uimaganïe cœho".
До́кі́р - теж може бути
https://slovnyk.me/dict/synonyms/дорікання
В первісних племенах старці керують племенем не за допомогою сили, котрої в них вже не має, а за допомогою життєвого досвіду, котрий проявляється як дорікання до молодих та сильних.
/
До́кі́р, доко́ра — соціальна категорія, яка є матеріальною реалізацією більш узагальненої соціальної категорії поваги, котра проявляє себе в соціальній/етологічній поведінці суб'єкта що поважає. Історично передувала соціальній категорії покора. В той час, коли покора базується на прямому, чи не прямому насиллі, соціальна категорія докір базується на повазі до досвіду.
-
домагання - інше значення - більш жорстке/критичне - й не про претензію (умовно законну, адекватну, НОРМАЛЬНУ, як належить, чи де-юре/де факто), а саме навмання, як ЗАЗІХАННЯ, коли як, коли захотілось, частіш НЕОБГРУНТОВАНА ДІЯ, тобто це вже не претензія.
А дійсно - ДОМАГАННЯ - , що не ніяк не пов'язано з претензією.
ДОРІКАТИ, аю, аєш. недок., ДОРЕКТИ,
Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі (Українські народні прислів'я та приказки..)
Де ліпше за "зачіп", "осуд", "докір", "ремсть, ремство", "вірительність", "прискіп", "нарікання", "закид", містить бо в собі — потрібну для передачі тями "претензія" — заснову до "вимагання", через проміжні значення "хапати" ← "рвати" (рівни болг. говірн. дієслово <ра́пам> ← *xrapam "відкушую; рву", а також вят. <нахрап> "нахабство; насилля"), проте, з огляду на явно експресивно-афективну природу метафори від звуконаслідувального *xrap- : *"xrop- *"хропти/хропіти, хрипіти", жаль, може йти хіба в просторіччі.
А зачіпати не заснова до вимагання?
"Кому хвала – кому хула" (Л. Забашта) Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуда, ганьба.
goroh.pp.ua: хула
дорікання
1
ДОРІКАТИ, аю, аєш. недок., ДОРЕКТИ,
Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк — і сам у сажі (Українські народні прислів'я та приказки
____________________
ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.;
потребовав от него объяснений, я ничго не услышал в ответ
–
вимагаючи від нього пояснень, я нічого не почув у відповідь
(переведено мною)
> але GOOGLE tr > перекладає як де6. іл
/ _____________________ /
Й чи вірно буде перекласти так:
"и тогда, мы потребовали у них.."
-
"І тоді, ми вимагали від них.."
/
НА РАХУНОК - (по)требовали = (')вимагали
r2u.org.ua: Ремство 
претендувати
Не знане в живій розмовній мові більшої частини України.
Мотивація "висувати претензії, винити" від дієслів "метати, кидати" є давня ще з друс. доби, з приклади в пам'ятках.
Річ не в мотивації, а в уживаності слова.
Ваша апеляція до "вживаності" є маніпулятивна. Про яку "вживаність" може бути мова, крли більшість українців української не вість? А паче Наддніпрянщини...
Авжеж.
Знов за рибу гроші.
Нормальне вживане слово. Інша справа комусь московські рідніші.
Ваші слова з погляду мовознавства порожні.
Я іншої думки.
Скажу один раз – може, зрозумієте. Бо я далі буду нехтувать усі Ваші недоречні слова. "Нормальне вживане слово" – тут має буть джерело, що засвідчує Вашу думку. "Московські" – про що це? Як це причетне до розгляданого слова? "Комусь московські рідніші" – це взагалі не до речі, бо це не про слово, не про мову, а про людину. Таких висловів тут не має буть узагалі та ніколи.
«Не знане в живій розмовній мові більшої частини України.» — тут має буть джерело, що засвідчує Вашу думку.
P.S. Принаймні дві третини всіх запропонованих Вами слів не знані в живій розмовній мові більшої частини України. Навіть не так. Вони не знані геть ніде (не лише в якихось частинах України) і в жодному контексті, а не лише в живій розмовній мові.
Цікаво, що джерело запитує особа, що взагалі ніколи не навела тут бодай одного джерела. Якби ви були дивились у моїх дописах як годиться, то були б знайшли згадку про його й не питали даремно. Решта вашого допису, як завжди, нікчемна, та не заслуговує одповіді.
Ваша відповідь, як завжди, нікчемна й пихата.
Ваша думка мене не обходить.
Навзаєм.
Я од того гірше не спатиму.
Радію за Ваш здоровий сон.
Де джерела от оцього "Не знане в живій розмовній мові більшої частини України" та оцього "Ваші слова з погляду мовознавства порожні" добродію?
Чи тут все що панславістам дозволено іншим зась і лише з посиланями на джерела і будь ласка лише на ті, які подобаються панславістам?
Хіба не в московських інтересах підточувати одне за одним українські слова? Хіба не вирячить москвич очі на цеглу та цибулю і не скаже, що більшості ці слова не відомі?
- "Не знане в живій розмовній мові більшої частини України": І. Огієнко, "Український стилістичний словник", Львів, 1924, с. 139. А ще раджу прислухаться до живої розмовної мови наддніпрянців.
- "Ваші слова з погляду мовознавства порожні" – я пояснив це вам у переднішому дописі. Як не зрозуміли, то перечитайте.
- "Хіба не в московських інтересах підточувати одне за одним українські слова? Хіба не вирячить москвич очі на цеглу та цибулю і не скаже, що більшості ці слова не відомі?" – я гадаю, що нерозумно та шкідливо навмисно наближать українську мову до московської чи якої иншої мови чи оддалять її од московської чи будь-якої иншої мови. Це політика, а не мовознавство.
- Докори в панславізмі та решту Вашого допису знехтую як недоречні.
У живій мові наддніпрянців є тисячі слів, які Огієнко записав би у незнані. У 1924 році.
Давайте посилання на статистично вагоме опитування населення України чи їм відоме та чи вживають вони слово ЗАКИД а не на сторічну думку однієї людини.
ПС Достатньо задати слово ЗАКИДИ у гугл щоб зрозуміти, наскільки широко вживане це слово по всій Україні.
Ґуґл не виявляє, ХТО вживає цього слова. У більшій частині України (Центр, Схід і Південь) його вживають такі, як ви, московськомовні, що не знають живої розмовної української мови, а навчились тільки далекої од її сучукрлітмови з офіційних книжок, та не мають і гадки про те, хто та як її творив.
"У живій мові наддніпрянців є тисячі слів, які Огієнко записав би у незнані. У 1924 році" – це не більше, як ваша здогадка. А як зважить, що ви не мовознавець, то її можна сміливо знехтувать.
"Давайте посилання на статистично вагоме опитування населення України чи їм відоме та чи вживають вони слово ЗАКИД а не на сторічну думку однієї людини" – не одної людини, а важливого українського мовознавця, творця важливих робіт з української мови. Щодо опитування, це мені нагадує вимогу до абітурієнта без корисних зв'язків назвать пойменно всіх жертв ВВВ у старому анекдоті. Нема дурних.
"Достатньо задати слово ЗАКИДИ у гугл щоб зрозуміти, наскільки широко вживане це слово по всій Україні" – це нічого не каже про те, як і де ті люди навчились української мови. Я певний, що це або московськомовні з дитинства, що вчились української з книжок офіційної мови, або люди з Західної України. Запити на Ґуґлі направляють людей на таку саму хибну думку про живу розмовну українську мову центру, сходу й півдня (= більшої частини) України, як і мова ведучих українських ТБ та радіо.
Якщо по всій Україні загальноукраїнські сайти поголовно вживають це слово, значить їхні читачі це слово знають.
Логіка вона і у мовознавців логіка.
ПС Я певний, що ви сформувалися у змосковщеному середовищі і хочете нас усіх туди запхати.
Коли хтось уживає якого слова чи граматики, це тільки значить, що їх знають уживачі. Це не значить доконечно, що їх знають читачі чи слухачі.
Я знаю певно з вашого мовного вжитку, що ваша рідна мова московська та що ви вчились української з книжок офіційної мови, навіть не спитавши себе, звідки вона взялась, а до живої мови ніколи не прислухались. Лихо в тому, що ви маєте своє знання української мови за достатнє, не знаєте, а головне – не хочете знать історії новітньої української мови, і що це незнання прямо сумірне вашій упертості. Я не бачив ніде в ваших дописах, щоб ви посилались на джерела. Ви тільки торочите про панславістів. Тому я більше не буду марнувать своїх часу й сил на балачки з вами. Це не значить, що я ніколи не приставатиму на ваші переклади. Вони зрідка бувають удатні, а я ніколи не переношу свого ставлення до людини на мовознавчі справи, на одміну од вас. Бувайте здорові.
А я знаю що у вас з українською мовою, логікою і відчуттям мови якісь проблеми, вже не кажучи про незнання людей.
Розкажіть мені краще як українські ЗМІ послуговуються згідно гуглу словом, яке крім Огієнка ніхто не знає.
Чи можете Ви обійтись без образ у дописах?
Одповісти на це дуже просто. В українських ЗМІ панують люди, що, як і Ви, навчились од батьків московської мови та звичайно розмовляють нею вдома й досі, та й на роботі найчастіше теж (поза кадром). Вони з усіх одмін української мови знають тільки найогиднішу: сучукрлітмову – спільний виплід сталінських мовознавців та галицької інтелігенції.
В цій гілці одні закиди :D
XD
Добре слово!
Чим воно добре?
Своєю руськістю.
І як же Ви визначаєте руськість? І хиба погані русини центру, сходу й півдня України, що не вживають цього слова?
Руськість визначаю за ЕСУМом и давнішими словницями.
"І хиба погані русини центру, сходу й півдня України, що не вживають цього слова?"
Непогані. Хиба я десь писав таке?
Я й досі не розумію, що такого пише ЕСУМ про це слово, що спонукало Вас одгукнуться саме на його з усіх слів, що тут подано. У якій статті Ви його знайшли, доречі?
Олексо, що Ви від мене хочете? Слово вкраїнського роду, мені воно подобається. Що далі?
"... що спонукало Вас одгукнуться саме на його з усіх слів, що тут подано."
Не тільки на нього.
"У якій статті Ви його знайшли, доречі?"
Під "кидати".
До річі, як джерело Грінченко дає "Хиба ревуть воли...".
+++
цікаво , що "вкид", то вже буде більше "плітки" (слухи)