《Се ж рôзны тямы》
В українській мові вистачає дієслівних іменників, що мають значіння і дії і її наслідку: "опис", "оповідь", "сон" тощо.

«Вже не кажучи про те, що корѣнь слова-чужого роду(а саме з польськои)»

🤦‍♂️

Вы хочете сказать, що бухгалтерський облік має таке саме значеннє, що і бухгалтерський рахунок. Бухгалтерський облік=бухгалтерський рахунок, банківський рахунок?

Це помста?

Лічити ,ліч+ба
Все українське без ГМО
Зараза подивився так польське,але мене уводе в жах давнісю та кількістю запозичень

запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови)
goroh.pp.ua: Облік

Вони би було українським, коли би там було и, замість і. Як в слові личить. "Тобі личить ся сукня" Лік, за правилами украинськои мовьі, мав би перейти в лик.

Твє҆рда основа 'о'(ъ):
им. изчє҆т
род. изчє҆та
дав. изчє҆тꙋ, изчє҆товѣ
нах. изчє҆т
орѫд. изчє҆то҅мь
мѣст. изчє҆тѣ, изчє҆тꙋ
клич. изчє҆тє

Мъножина:
им. изчє҆ти, изчє҆тъı
род. изчє҆т, изчє҆тѡу
дав. изчє҆там
нах. изчє҆тъı
орѫд. изчє҆тами
мѣст. изчє҆тѣх, изчє҆тах
клич. изчє҆ти

Корінь *čĭt- має коренів голосен і̆ що є занепав, у сильнім мїстї зливаючи сь із звучаллю /ɛ/ (значено мною <є҆> або <є>), и ничим, #, на слабім. Тому в тім корені при гбанні, голосен /ɛ/ первїсно чередуваше ся з #, з суєм, перед повними голосними. Щоби то позначити дав їм первітний діб(мертвий) у родовім відмїнцї <изочта†>,(~/izɔʃtˈa/). У наш час корінь є рівняно при гбанні й 'є' є мовлено там де він мав би бути мертвим.

Ceomou ne latiniçeiõ pisiéte? Xuibà nie tac legche?

Міню Вам. А двоїна?

😃👍
Додамь ѣщє чьто въ датнѡмь падєжи мънѡжного числа можє боути тваръ :исчє́тѡмъ:. а въ орѫднѡмь падєжи мънѡжного числа тако жє можє боути тваръ :исчє́тъ́ı:

Nepocoïty mea to, pane Cóutounencou, oge ѡ e nadto isxodjaia na ш

Коли тако то ѥ мога оуживати написанїа ·ꙍ· чи ·ω·
провѣрѣмо съхоџесть,

шѡ
шꙍ
шω

А лє гадаѭ чьто то бѡлшє оумълвнѡсть пєчатанїа въ мєрєжи готовъıми символами

Двоїна (не певен щодо наголосів):
прав. що́та/ще́та
род. †щоту/щету
дат. †щотома/щетома
винів. що́та/ще́та
оруд. щотома/щетома
міст. †щоту/щету
клич. що́та/ще́ту

†, ale d. Olisiey, nadpriclad, yz tuix tvarœu coristaié

Ou gospodaria Poroucha u zagalie çiecavaia móuva :D

"Додамь ѣщє чьто въ датнѡмь падєжи мънѡжного числа можє боути тваръ :исчє́тѡмъ:. а въ орѫднѡмь падєжи мънѡжного числа тако жє можє боути тваръ :исчє́тъ́ı:"
__
Ваша правда! Рїч у тім оже дав їм доби загальнени й звичнїші для більшости мовців. Гбанє є ширше збережено в певних иних краях.

Щодо наголосу в двоїнї, то там первинно то там первинно вси падежі маю конечний наголос. Нинї, в добах двоїни що суть ся зберегли ти наголоси можуть бути рівняни, тобто неконечни; то є напевно так у йміннім та нахіднім/винівнім падежах.

До речі, твари датного падежу у множині о-оснів на -ім (-ѡмъ) трапляються аж у південно-східних полтавських говірках, накільки знаю.
Наприклад:
конім
волім (драма що це колишня u-оснгва)
тощо :)

"Ceomou ne latiniçeiõ pisiéte? Xuibà nie tac legche?"
__
Пишу Желехівкою бо вона є все таки тяклїша для рускої неже чинна по-радянска правопись, будучи тоже писаною кирилицею, и заводно є яснїша більшости людий. Сам писав бим своєю кирилицею якби то було легко хитно(технично ) але в дїйсности то нїст.
Узагалї, писати Олисїївкою є значно краще бо вона вкраїнску передає достоту. Але, нажаль, не всїм вона є ясна.

"До речі, твари датного падежу у множині о-оснів на -ім (-ѡмъ) трапляються аж у південно-східних полтавських говірках, накільки знаю."
__

Otse tac, ne vieu eimy o tœmy! Zagalomy, mi boulo bui sce chiroko doznavati o tomou snoutcou, tobui, morfologiyie crœmno. Ale mœgl buix dopoustiti oge tui tvarui tamy sõty preamo iz pœldenno-zaxœdnuix govorœu. Sce rouplivieyche boulo bui yaccyto sami pœldenno-zaxœdnui govorui yix outratili sõty, a uzxœdnui nie.
Slovom, poisciõ viedi o tœmy yacosi :)

😃

@Bœgdan Youxyco

»oge ѡ e nadto isxodjaia na ш«

U prisõdcou, to tvar yna primeitna imé bouti nevuituicen.

Tocyno 🤦🏻‍♂

@Данило Ганич

»Корінь *čĭt- має коренів голосен і̆ що є занепав, у сильнім мїстї зливаючи сь із звучаллю /ɛ/ (значено мною <є҆> або <є>), и ничим, #, на слабім. Тому в тім корені при гбанні, голосен /ɛ/ первїсно чередуваше ся з #, з суєм, перед повними голосними. Щоби то позначити дав їм первітний діб(мертвий) у родовім відмїнцї <изчта†>,(~/iʃtˈa/). У наш час корінь є рівняно при гбанні й 'є' є мовлено там де він мав би бути мертвим.«

Tó slovo mogé bouti i œd *ket-, iz *e u coreni; por. i ‹cetati›, pri ‹cèsti: cyté›, yz *kyt-, a tacoge slova, he: ‹ceut, neceut› (*ketu, *ne-keutu), ‹ceota› (*keta), i dalieye: ‹izceutca (sceutca)› (*su-ket-uk-a), ‹izcetina (scetina)› (*su-ket-in-a).
Imovierne ròvenagne moge temniti yn perviesen corein. Tac, u razie *su-kytu, do yna imovierna ròvenagna, perviesnui tvarui u cœsnuix padiex bui boului: †‹socyt• ~ zocyt•›, pri ‹izcet› u im. eid. Ta yac odinacovui (similar) tvarui iz *u ci *y corene sõty ceasto pœdleglui ròvenagnou (por.: ‹tòcyca›, ‹tòcen›, ‹bòcyca›), to i tout moge bouti ròvenagne za tvaromy im. eid., a togdie i poprauna pravopisy bui boula: ‹izcèt› → ‹izcètou, izcètomy, ...›.
Tvar *su-kyt-u e tacoge vierogœden, por., na pr., ceix. ta slvç. ‹účet : účtu›, ‹součet : součt• (ceix.), súčet : súčt• (slvç.)›, ‹počet : počtu›.

Eimy pac mieniu tvar s *ь ou corene сoli baciu 'ho bieх ou slœunikou, a œn moge na praudõ boutui *e tam.
__
Vacha prauda, dau esmi neviernui dobui gbanui dlya toho imena :(

Один з найдавніших способів запису лічби — робити кляки на палицях (або ж мабуть точно найдавніших — загибати пальці)