Скло воно є скло, усталене слово нашої мови
Безперечно давнє, можливо навіть з часу коли не було межей між слов'янським і балтійським. Але це не мінить того, що підчерпнуто воно було з іншої гілки мов, нехай й давно. В нас достатньо своїх коренів, щоб творити слова без залучення бічного субстрату. Звичайно, що з громади мало хто їх знає, шукає, вміє з ними працювати. Але від них власне того, ніхто не вимагає. Ці сторінки не розраховані на буденного користувача осідку. Тому прошу видалити цю пропонову.
- гот. stikls “келих” спорд. з двн. stechal “келих” та д.пвнч. stikill “вістря, загострений ріг, ріг для питва”;
- пгер. *stikiz “прилипання, укол” також утв. гот. stiks “крапка, мішень, ціль”
- балтійські відповідники є запозичення зі слов. мов або утв. напряму з гот. у добу балто-слов'янської мовної спільності.
Єлисій якось згадував, що це природня для української мови звукозміна — шкіра, а не скіра, шкрябати, а не скрябати, шпара, а не спара, штрикати, а не стрикати (хоч у мене на батьківщині особисто не душе шокають).
Цісарю, це можна обговорити в толоці.
Ниде'сми не писав "шкіра, а не скіра"! Писав єсми що ті твари суть поруч.
Та я щойно сам побачив, що "шокати" властиво західноукраїнській мові, і вже думаю, чи не дарма це слово дав. Маю сильний підзір, що "скло" таки загальновкраїньске, а галицьке "шкло" є від польського "szkło" :(
Підзирайте собі на здоров'я.
Огієнко каже, що таки навпаки.
Що "навпаки?
Що "скло" поширене на Галичині, а "шкло" – в більшій частині України.
То байдуже, <скло> ~ <шкло> суть оба питомі фонетичні варіанти того самого слова.
Дивно, добродію Олексо, певні цьому?
Бо мої товариші, пам'ятаю, жалілися за галичан, що вони нав'язують своє «шкло». Прикладом була пісня галичанина Чубуя про Бородатого Миколая. Товариші слухали «Дивитись на зиму через шкло» і не розуміли, що воно таке ото «шкло», а потім до мене сильно жалілися, що галчини знову мову Франка та Грушевського роблять літературною замість мови Шевченка і Куліша, що нав'язують львівське і либонь польське «шкло» замість наддніпрянського «скла».
+++
Суте безглуздя є волити між твари <скло> та <шкло>.
Якась дурня
—
-
- за розрізненнє на письмї фонетичних варйантів зо [s] и [ʃ] в сім словї.
На Наддніпрянщині завжди казали і кажуть "скло", "скляний".
Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. (І. Котляревський).
Було п'є Нечипір ніч, гуляє, з парубками бурлакує, а удень як скло перед хазяїном
(Квітка-Основ'яненко)
Нас тут триста, як скло! Товариства лягло! І земля не приймає (Т. Шевченко).
Море стояло тихе і гладеньке, як скло (Нечуй-Левицький).
Хата простора, чиста: кругом стін липові лави..; по стінах під склом картини (П. Мирний).
Чи є одміна "шкло" лядським впливом завірно тяжко сказати.
Якщо є питання до скла, то і до шкла. В мене немає, а скло краще