Згоден у поясненні досить обґрунтовано написано, що та вібрація означає тому якщо не подобається слово вібрація можна його уникнути вживши давно відоме усім українцям коливання
Вібрація та коливання - різні речі. Коли телефон дрижить або потрясує в руках, то він вібрує, а коли він гойдається підвішений на нитці, то коливається. Коливання та вібрації не можна поєднувати одним словом. Варто шукати іншого.
Як на мене то й слово вібрація вже так увійшло у вжиток, що навряд його позбудешся, тому якщо його вживати то нічого страшного не станеться але й коли заміниш коли не коли на який відповідник то теж люди зрозуміють
Чужомовні іменники на ція, зія, інґ, мент не дають змоги розрізняти дію та подію і тим руйнують структуру української мови. Залежно від змісту треба вживати вібрування/повібрування/повіброваність чи вібрація.
Желехівський І: дро́ганє "Schwingung, Oscillation, Vibration" (імя дії від дрога́ти "schwingen, vibrieren", див. там же, ниже).
<ò> в написанні <dròganïe> стоїть за фонему ← *u (<ъ>), в наголошеній позиції, від прасл. *drug- (*u = <ъ>), з правильною вимовою {ɒ}, аби не плутати з фонемою /о/, правильна вимова якої в відкритім складі є {ʷɔ}.
Скільки взнавав, уперше чую, що наголошене старовічне <ъ дало йнакший звук, аніж о. Усі філологи торочать, що наголошене ъ дало о, яке нічим не відрізняється від о у таких словах як чоло, голова, боже. А наголошене ь дало те ж саме е, що й у словах плече, межа, печиво.
Ви ж твердите, що наголошене ъ в українській мові дало свою якусь унікальну фонему?
До "струнувати" - дія "струнування". Словники не відають слова "струнити", зате відають - "приструнити"-Впливаючи на кого-небудь, примушувати підкорятися; прибирати до рук, ставити на місце когось. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 47.)
Калька російського "приструнить", жоден український словник до моменту радянського червоного терору цього слова не відав, слово унедрили у словники лишень з часів Сталінщини, 1930-их років, в часи "зближення двох братніх мов", відомого спаленням словників і репресіями мовознавців (у тому числі й фізичного знищення).
r2u.org.ua: приструнити
Якщо визначаємо, що є таке слово "струнити", то й слово "приструнити" має бути (варити-приварити, пекти-припекти). Якщо "приструнити" -калька, що не має права існувати, то й несприросткований присудник теж якийсь не той.
Одні види їжі посилюють нашу енергетику і рівень вібрацій, інші помітно послаблюють.
англ. vibration
Перекладаємо слово вібрація
+++
Вибрирование, вибрация - вібра́ція, тремті́ння. (Словник технічної термінології. І. Шелудько, Т. Садовський (1928). - С. - 31).
+
+++
+
Згоден у поясненні досить обґрунтовано написано, що та вібрація означає тому якщо не подобається слово вібрація можна його уникнути вживши давно відоме усім українцям коливання
Вібрація та коливання - різні речі. Коли телефон дрижить або потрясує в руках, то він вібрує, а коли він гойдається підвішений на нитці, то коливається. Коливання та вібрації не можна поєднувати одним словом. Варто шукати іншого.
Як на мене то й слово вібрація вже так увійшло у вжиток, що навряд його позбудешся, тому якщо його вживати то нічого страшного не станеться але й коли заміниш коли не коли на який відповідник то теж люди зрозуміють
Можна сказати, що струна не вібрує, а бринить (це ще одна виознака слова вібрація). Світло - миготить.
Чужомовні іменники на ція, зія, інґ, мент не дають змоги розрізняти дію та подію і тим руйнують структуру української мови. Залежно від змісту треба вживати вібрування/повібрування/повіброваність чи вібрація.
Коливація, і сміх, і гріх
https://xn--h1aaldafs6o.xn--j1amh/В/вібрація
дія та подія
Желехівський І: дро́ганє "Schwingung, Oscillation, Vibration" (імя дії від дрога́ти "schwingen, vibrieren", див. там же, ниже).
<ò> в написанні <dròganïe> стоїть за фонему ← *u (<ъ>), в наголошеній позиції, від прасл. *drug- (*u = <ъ>), з правильною вимовою {ɒ}, аби не плутати з фонемою /о/, правильна вимова якої в відкритім складі є {ʷɔ}.
Скільки взнавав, уперше чую, що наголошене старовічне <ъ дало йнакший звук, аніж о. Усі філологи торочать, що наголошене ъ дало о, яке нічим не відрізняється від о у таких словах як чоло, голова, боже. А наголошене ь дало те ж саме е, що й у словах плече, межа, печиво.
Ви ж твердите, що наголошене ъ в українській мові дало свою якусь унікальну фонему?
стан та наслідкова характеристика
Від "струна".
струнення - дія від слова "струнити"
Вібрувати – струнити (або струнувати), як на мене гарно, що гадаєте?
Слово ж вільне, словники не відають слова "струнити":
r2u.org.ua: струнити
До "струнувати" - дія "струнування". Словники не відають слова "струнити", зате відають - "приструнити"-Впливаючи на кого-небудь, примушувати підкорятися; прибирати до рук, ставити на місце когось. (Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 47.)
Калька російського "приструнить", жоден український словник до моменту радянського червоного терору цього слова не відав, слово унедрили у словники лишень з часів Сталінщини, 1930-их років, в часи "зближення двох братніх мов", відомого спаленням словників і репресіями мовознавців (у тому числі й фізичного знищення).
r2u.org.ua: приструнити
Якщо визначаємо, що є таке слово "струнити", то й слово "приструнити" має бути (варити-приварити, пекти-припекти). Якщо "приструнити" -калька, що не має права існувати, то й несприросткований присудник теж якийсь не той.
Від "струна".
Жму́ри — Мелкая зыбь (на воде) образующаяся если бросить что-либо в воду, а также пузырьки, вскакивающие при этом на воде или получающиеся при взбалтывании жидкости.
«Плигнув у воду — тільки жмури пішли.»
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/15255-zhmury.html#show_point