Творено вѡд корене мог- (могти, мочи, мѡчь, могута, могуній, мога) яко переклад латиньскої основи virtu-, оформленого нарѡстком -ом- терпних (passive) дієприміт (participles) теперішнього часу (знайомий, вагомий, відомий, рухомий; водимий то що). Похѡдні твари (форми): могомѡсть "віртуальнѡсть", могомо "віртуально". Мотивація: те, що не є в дійсности, реальности, але може/могло би бути.
1) Чому терпний дієприкметник? Хіба ж тут конче потрібний діяльник?
2) Спосіб утворювати терпні дієприкметники через "-ом-", "-им". Таких слів зосталась дещиця, та й ті більше в значінні прикметника (до речі, слово "вагомий" зайве в цьому списку, бо це змавповане московське "весомый". Я не бачив його в давніших словниках).
Взагалі, первісно (в іє. добу) *-m-, скоріше, не було обмежено тільки пасивністю, й очевидно се було ще в прасл. добі, про що свідчать твари: слвц. nevidomý "сліпий", друс. могомъи у Срезн. перекладено як "могущий" (тобто в значенні активного дієпр.).
Чому пасивний? Бо "той, яким щось може бути здійснено", а не "той, який сам може". Хоча, знову таки, сю форму не обов'язково тлумачити як виключно пасивну (моє пояснення в початковому коментарі мало просто бути стисліше, тому я не хотів даватися в подробиці, які тут і так як слід, скоріше, не читають).
До чого є тут те, що таких форм є нині "дещиця", і що вони суть "більше в значінні прикметника"? А "віртуальний" є дієприкметник?
Вагомий. Та нехайте його. Се нич до діла не мінить.
А він і є неплідний. Саме тому я й творив у такий спосіб слово для "віртуальний" – подібні слова не мають справляти враження, що вони виникли позавчора.
"Як на Вас" не є аргумент. Я сказав, чому вдаюся до старих коренів і давніх засобів словотвору для слів чужих з давньою історією. Я не хочу, аби українська мова мала вигляд створеної позавчора.
Звісно, що я просто висловив свою думку щодо вжитку старожитностів та нічого Вам не доводив. А час розсудить, чия правда. Мабуть, тому ж таки Ви переобтяжуєте сполучника "аби" застарілим для його значінням. Та дарма.
«Я не хочу, аби українська мова мала вигляд створеної позавчора.»
Оце дуже ліпо сказано!
Як правило, не розуміють усію трагедію нинішнього становища нашої мови ті, хто ніколи не читав «Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине» Анатолія Железного чи інших пропагандистських бридких виплодів хворобливого чужоненависницького мозку. У них ледь не що глави пише про те, що українська мова виникла ледь не у XX столітті. Дуже раджу прочитати для того, аби краще зрозуміти хворобливе мислення ватників.
Якщо ми хочемо показати, що українська мова це мова з тисячолітньою історією, наших забутих і давніх слів не треба боятися!
אלישע פרוש, після сих слів я Вас заштив (заповажав) ще більше.
Перше, признаюсь, я й сам подумав, що ви з тих людей, які ставлять галицько-волинські говори як головні, а східні як дещо кволе, лишень пізніше я розгледів у вас красного знавця вкраїнської мови, і вже зовсім пізно побачив з ваших слів, як вам небайдужа доля її і що на меті стоїть не бажання грантів чи годування свого его, а саме Україна і мова України.
Творено по добі до твару могомий вѡд корене дяг- (у таких словах: дягиль, одягти, дяг, дяга) в давньому значінні "сила, мѡчь, пруда(=power), мога(=спроможнѡсть) то що" яко переклад латиньскої основи virtu- з тимиже значіннями. Похѡдні твари: дяглѡсть "виртуальнѡсть", дягло "виртуально".
Творено так само як и вміний/уміний, але з доданим примітниковим нарѡстком -н-, тобто морфология праформи така: *oum-é-n-n-. Похѡдні твари: вміннѡсть "віртуальнѡсть", вмінно "віртуально".
Творено вѡд основи ум- "ум; розум; уява", точніше це примітник (adjective) вѡд терпного (passive) дієпримітника (participle) минулого часу, творений нарѡстком -н- вѡд дієслова уміти/вміти але не в нинішньому звичайноу значінні "мати досвід и здѡбности на щось", а в значінні, яке лежить в його корени "ум". Мотивація: те, що істнує не в дійсности, але в уяві ("в умі"). Похѡдні твари: вмінѡсть "віртуальнѡсть", вміно "віртуально".
на мій погляд значення слова подано неправильно: слово "існує" застосовується рівно як до матерії так і до думки. Чи можна сказати, що "засідання моволюбів" не існує? Воно як раз існує, лиш позбавлене звичного матеріального наповнення, приміщення де би збирались моволюби, проїзду до нього, тощо. Але дія і її наслідок присутні, засідання відбулось. До речі і цей сайт скоріше також працює у межах віртуального стрію, але чи можна казати, що він не існує? Адже у кінці кінців якесь обладнання на нього таки працює. Воно уявне лиш для цього стрію.
Віртуальний — той, що не існує, але може існувати при певних умовах.
І знову на порядку денному нашого віртуального засідання моволюбів – культура мови.
Перекладаємо слово віртуальний
Творено вѡд корене мог- (могти, мочи, мѡчь, могута, могуній, мога) яко переклад латиньскої основи virtu-, оформленого нарѡстком -ом- терпних (passive) дієприміт (participles) теперішнього часу (знайомий, вагомий, відомий, рухомий; водимий то що). Похѡдні твари (форми): могомѡсть "віртуальнѡсть", могомо "віртуально". Мотивація: те, що не є в дійсности, реальности, але може/могло би бути.
1) Чому терпний дієприкметник? Хіба ж тут конче потрібний діяльник?
2) Спосіб утворювати терпні дієприкметники через "-ом-", "-им". Таких слів зосталась дещиця, та й ті більше в значінні прикметника (до речі, слово "вагомий" зайве в цьому списку, бо це змавповане московське "весомый". Я не бачив його в давніших словниках).
Взагалі, первісно (в іє. добу) *-m-, скоріше, не було обмежено тільки пасивністю, й очевидно се було ще в прасл. добі, про що свідчать твари: слвц. nevidomý "сліпий", друс. могомъи у Срезн. перекладено як "могущий" (тобто в значенні активного дієпр.).
Чому пасивний? Бо "той, яким щось може бути здійснено", а не "той, який сам може". Хоча, знову таки, сю форму не обов'язково тлумачити як виключно пасивну (моє пояснення в початковому коментарі мало просто бути стисліше, тому я не хотів даватися в подробиці, які тут і так як слід, скоріше, не читають).
До чого є тут те, що таких форм є нині "дещиця", і що вони суть "більше в значінні прикметника"? А "віртуальний" є дієприкметник?
Вагомий. Та нехайте його. Се нич до діла не мінить.
То я мав на думці, що цей спосіб словотворіння в теперішній українській мові вже неплідний.
А він і є неплідний. Саме тому я й творив у такий спосіб слово для "віртуальний" – подібні слова не мають справляти враження, що вони виникли позавчора.
Як на мене, Ви зайве вдаєтесь до застарілих мовних засобів. Та дарма.
"Як на Вас" не є аргумент. Я сказав, чому вдаюся до старих коренів і давніх засобів словотвору для слів чужих з давньою історією. Я не хочу, аби українська мова мала вигляд створеної позавчора.
Звісно, що я просто висловив свою думку щодо вжитку старожитностів та нічого Вам не доводив. А час розсудить, чия правда. Мабуть, тому ж таки Ви переобтяжуєте сполучника "аби" застарілим для його значінням. Та дарма.
«Я не хочу, аби українська мова мала вигляд створеної позавчора.»
Оце дуже ліпо сказано!
Як правило, не розуміють усію трагедію нинішнього становища нашої мови ті, хто ніколи не читав «Происхождение русско-украинского двуязычия на Украине» Анатолія Железного чи інших пропагандистських бридких виплодів хворобливого чужоненависницького мозку. У них ледь не що глави пише про те, що українська мова виникла ледь не у XX столітті. Дуже раджу прочитати для того, аби краще зрозуміти хворобливе мислення ватників.
Якщо ми хочемо показати, що українська мова це мова з тисячолітньою історією, наших забутих і давніх слів не треба боятися!
Годі навязувати українській мові слова з русинської мови!
українській мові з русинської мови
Се є що казати "американській мові з англійської мови".
אלישע פרוש, після сих слів я Вас заштив (заповажав) ще більше.
Перше, признаюсь, я й сам подумав, що ви з тих людей, які ставлять галицько-волинські говори як головні, а східні як дещо кволе, лишень пізніше я розгледів у вас красного знавця вкраїнської мови, і вже зовсім пізно побачив з ваших слів, як вам небайдужа доля її і що на меті стоїть не бажання грантів чи годування свого его, а саме Україна і мова України.
Жаль, таких людей в Україні меншість.
Віртуальність - могомість?
Так.
Вподобайочка - тик.
Творено по добі до твару могомий вѡд корене дяг- (у таких словах: дягиль, одягти, дяг, дяга) в давньому значінні "сила, мѡчь, пруда(=power), мога(=спроможнѡсть) то що" яко переклад латиньскої основи virtu- з тимиже значіннями. Похѡдні твари: дяглѡсть "виртуальнѡсть", дягло "виртуально".
Творено так само як и вміний/уміний, але з доданим примітниковим нарѡстком -н-, тобто морфология праформи така: *oum-é-n-n-. Похѡдні твари: вміннѡсть "віртуальнѡсть", вмінно "віртуально".
Творено вѡд основи ум- "ум; розум; уява", точніше це примітник (adjective) вѡд терпного (passive) дієпримітника (participle) минулого часу, творений нарѡстком -н- вѡд дієслова уміти/вміти але не в нинішньому звичайноу значінні "мати досвід и здѡбности на щось", а в значінні, яке лежить в його корени "ум". Мотивація: те, що істнує не в дійсности, але в уяві ("в умі"). Похѡдні твари: вмінѡсть "віртуальнѡсть", вміно "віртуально".
sum.in.ua: prymarnyj
штучний вимір ...
Такий, уява якого сталася. Уявлена машина, сервер є такі що працюють на уявленому обладнанні. Віртуалізація – уявлення.
Від праслов'янського *polnъ “марний“.
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/polnъ
Криво розумієте тяму.
на мій погляд значення слова подано неправильно: слово "існує" застосовується рівно як до матерії так і до думки. Чи можна сказати, що "засідання моволюбів" не існує? Воно як раз існує, лиш позбавлене звичного матеріального наповнення, приміщення де би збирались моволюби, проїзду до нього, тощо. Але дія і її наслідок присутні, засідання відбулось. До речі і цей сайт скоріше також працює у межах віртуального стрію, але чи можна казати, що він не існує? Адже у кінці кінців якесь обладнання на нього таки працює. Воно уявне лиш для цього стрію.