У білоруській мові десь лучалося слово "адзінасть", і це походить саме від біл. адзін "один". Цебто білоруси зберегли питомий корінь, а не користалися болгарським "єден". :)
<єден> є не корінь а ціле слово, й сам по собі сей твар не каже нич ни про питомість ни проти питомости його в руські мові. Він точно не каже про черпаність його з давньобовгарськи чи з лядськи чи ще з яки мови. Скоріше на впаки, /jɛ-/ на початку слова є тут правильно (regular), відсутність бо міни в /о-/ є ту зумовлено *y ( = д.-рус. <ь>) в дальшім складі — пратвар сього слова є *ed-yn-o-s → *edynu (*y = д.-рус. <ь>, *u = д.-рус. <ъ>) = */jɛdənɵ/, після никнення /ɵ/ → /jɛdən/, де /ə/ є *y = д.-рус. <ь>, що може бути двоякого трактування — "сильний", писаний <е> за чинним письмом, та "слабий", за чинним правописом на письмі відсутній. У сім слові є дві корени: *ed- та *yn-; *yn- не є почеп. Первісне значення корене *yn- є "один". Первісне значення корене *ed- є займенен проклитик, приблизне значення *"ото, осе". Таким чином, є первісне значення складення *ed- + *yn- є "the one, this/that one here". Міна до корене *yn- є *in- в *od-in-, з тим самим значенням; *yn- є від и.-є. *in-, а *in- є від и.-є. *ein-. Твари *ed-yn- та *ed-in- суть у руські мові рівнобіжни, й оба є знано в давнях руськах памятках у рівні частоті — первий писаний <єдьнъ/ѥдьнъ, єдьна/ѥдьна, єдьно/ѥдьно>, другий писаний <одинъ, одина, одино>. При чім правильни твари від *ed-in- усюди зберігають *i, то-б'-то <и> чинного письма, то-б'-то правильний жінський твар є <одина>, не <одна>, а середній <одино>, не <одно, одне> — відсутність <и> є слід мішення з твари від *ed-yn-. Про питомість тварів від *ed-yn- у руські мові свідчить не лише відсутність міни в /о-/ (для такої міни не бі тла через *y в дальшім складі), а й правильна рефлексація *e перед *y, де *y бі "слаб". Рефлексація та є в виді /e͡i/ (вимови: [e͡i̯, eʲ, i], в ненаголошені складі може бути хитання [e ~ ɛ̝ ~ ɛ̝ʲ]); ни письмі чинного правопису є той рефлекс звичайно передано через <і>, на початку слова через <ї>, в ненаголошені складі в умовах хитання буває й <і, ї> й <е>, йинколи й <и> (<речення~речіння~реченє~речінє~реченя~речіня~реченнє~речіннє). Такий питомий рефлекс свідчать писани твари <їдна~їнна, їдно~їнно>, а також <єдно́~єнно́>, <єдна́~єнна́> в говірках; <є> ту не каже про відсутність міни *e в /e͡i/ — вона там є, просто є кутана (masqued) вадним чинним письмом у виді письмене <е> кирилиці, що не розлучає /ɛ/ від /e͡i/ в ненаголошені складі — то-б'-то [ɛ̝ ~ ɛʲ], та від /æ/ ← *y "сильного".
Иначе є з тваром <є́дність>. Тут є <є́> під наголосом, и тому свідчить про його черпаність, віді з лядськи мови. Питомий твар його був би /ˈje͡id.nystʲ/, з вимовами: [ˈje͡id.nysʲtʲ, ˈjeʲd.nysʲtʲ, ˈjid.nysʲtʲ, ˈje͡inːysʲtʲ, ˈjeʲnːysʲtʲ, ˈjinːysʲtʲ, ˈje͡id.nʉsʲtʲ, ˈjeʲd.nʉsʲtʲ, ˈjid.nʉsʲtʲ, ˈje͡inːʉsʲtʲ, ˈjeʲnːʉsʲtʲ, ˈjinːʉsʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡osʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡osʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡osʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡œsʲtʲ, ...], але не [jɛd-...].
Будучи питоми твари з /jɛ-/ перед "сильним" *y (<єде́н>), та з /je͡i/ перед "слабим" *y (<єдна́~єнна~їдна́~ї́нна>), то-б'-то з *yn-, непитоми суть у руські мові твари на /jɛdɪn-/, то-б'-то з *in-.
Инших приклади, де *y пинить міну *e на /o/ на початку слів суть слова: *edlys → edly → eily /je͡ilʲ/, за чинним письмом <їль> "ялина", *ezyos → *eizyu /je͡iʒ/, за чинним письмом <їж> "їжак".
Без корене *ed- є самостійно корінь *yn- збережено в руські мові в виді прислова (adverbum) <ino> "тільки, only" (такий же розвиток значення й у ягельські: *one + -ly → only), кирилицею писане (из окрема в словниціх говірок) різно: <ино́, йно́, єно́, йено́, йино́, но>, у д.-рус. мові в виді слова <инокъ> "монах" (то-б'-то *"одинокий"), та в деяках свідченах складенах словах з <ино-> у значенні "uni-, ομο-, μονο-".
Твар <одність> — <ôdnœusty>, без <i>, є комолина (hybrid).
___
Рад бим коли би сю змінку виділо та читало яко мога більше люду, томить бо вже недорозуміння коло питання про питомість описаних тварів, про яке вже не раз ту бі мова, й яке вже не раз ту бі пояснено.
На вид це не українське, а церковнослов'янське слово. В українських слів префікса "со-" не буває. У давніших словницях статтів із цим словом теж немає: r2u.org.ua: соборн*.
До речі, товариш по розмовах каже, що таки Ваша правда, слово "єдність" не чистий полонізм, польське хіба "єд", а українською буде "їдність". Як давнє Євга перетворилося в Ївга, а єж в їж(ак).
Твар "єдність" є не з цсл., а з лядської (jedność). А що твара "єдин(-)", то нема точного доказу/підтвердження що він є з цсл. чи дбовг.(стсл.). Переходу е в /о/ після [j] на початку слова підлягали в друс. ті твари, в яких у дальшім складі шов голосний...
А де ви взяли, що я стою на питомості? Я написав, що там ви світлите Ваші думки про рідність. Це не означає, що ви її підтверджуєте. Ви можете давати свої думки на рідність, ту саму рідність спростовуючи.
Які кпини? Як Ви можете знати, які почуття мене супроводжували при написанні мого коментаря? Жадних кпин не було. І таки не зрозуміло. Що’сте хотіли Вашим коментарем речи?
Єдність — спільність.
Єдність потребує український нарід!
церковнослов'янізм від ц.-сл. ѥдинъ
пол. jedność
Перекладаємо слово єдність
Болгарські слова з коренем "єдин-" замістили собою питомі українські з коренем "один-".
У білоруській мові десь лучалося слово "адзінасть", і це походить саме від біл. адзін "один". Цебто білоруси зберегли питомий корінь, а не користалися болгарським "єден". :)
<єден> є не корінь а ціле слово, й сам по собі сей твар не каже нич ни про питомість ни проти питомости його в руські мові. Він точно не каже про черпаність його з давньобовгарськи чи з лядськи чи ще з яки мови. Скоріше на впаки, /jɛ-/ на початку слова є тут правильно (regular), відсутність бо міни в /о-/ є ту зумовлено *y ( = д.-рус. <ь>) в дальшім складі — пратвар сього слова є *ed-yn-o-s → *edynu (*y = д.-рус. <ь>, *u = д.-рус. <ъ>) = */jɛdənɵ/, після никнення /ɵ/ → /jɛdən/, де /ə/ є *y = д.-рус. <ь>, що може бути двоякого трактування — "сильний", писаний <е> за чинним письмом, та "слабий", за чинним правописом на письмі відсутній. У сім слові є дві корени: *ed- та *yn-; *yn- не є почеп. Первісне значення корене *yn- є "один". Первісне значення корене *ed- є займенен проклитик, приблизне значення *"ото, осе". Таким чином, є первісне значення складення *ed- + *yn- є "the one, this/that one here". Міна до корене *yn- є *in- в *od-in-, з тим самим значенням; *yn- є від и.-є. *in-, а *in- є від и.-є. *ein-. Твари *ed-yn- та *ed-in- суть у руські мові рівнобіжни, й оба є знано в давнях руськах памятках у рівні частоті — первий писаний <єдьнъ/ѥдьнъ, єдьна/ѥдьна, єдьно/ѥдьно>, другий писаний <одинъ, одина, одино>. При чім правильни твари від *ed-in- усюди зберігають *i, то-б'-то <и> чинного письма, то-б'-то правильний жінський твар є <одина>, не <одна>, а середній <одино>, не <одно, одне> — відсутність <и> є слід мішення з твари від *ed-yn-. Про питомість тварів від *ed-yn- у руські мові свідчить не лише відсутність міни в /о-/ (для такої міни не бі тла через *y в дальшім складі), а й правильна рефлексація *e перед *y, де *y бі "слаб". Рефлексація та є в виді /e͡i/ (вимови: [e͡i̯, eʲ, i], в ненаголошені складі може бути хитання [e ~ ɛ̝ ~ ɛ̝ʲ]); ни письмі чинного правопису є той рефлекс звичайно передано через <і>, на початку слова через <ї>, в ненаголошені складі в умовах хитання буває й <і, ї> й <е>, йинколи й <и> (<речення~речіння~реченє~речінє~реченя~речіня~реченнє~речіннє). Такий питомий рефлекс свідчать писани твари <їдна~їнна, їдно~їнно>, а також <єдно́~єнно́>, <єдна́~єнна́> в говірках; <є> ту не каже про відсутність міни *e в /e͡i/ — вона там є, просто є кутана (masqued) вадним чинним письмом у виді письмене <е> кирилиці, що не розлучає /ɛ/ від /e͡i/ в ненаголошені складі — то-б'-то [ɛ̝ ~ ɛʲ], та від /æ/ ← *y "сильного".
Иначе є з тваром <є́дність>. Тут є <є́> під наголосом, и тому свідчить про його черпаність, віді з лядськи мови. Питомий твар його був би /ˈje͡id.nystʲ/, з вимовами: [ˈje͡id.nysʲtʲ, ˈjeʲd.nysʲtʲ, ˈjid.nysʲtʲ, ˈje͡inːysʲtʲ, ˈjeʲnːysʲtʲ, ˈjinːysʲtʲ, ˈje͡id.nʉsʲtʲ, ˈjeʲd.nʉsʲtʲ, ˈjid.nʉsʲtʲ, ˈje͡inːʉsʲtʲ, ˈjeʲnːʉsʲtʲ, ˈjinːʉsʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡ɵsʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡osʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡osʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡osʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡osʲtʲ, ˈje͡id.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjeʲd.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjid.nʊ̯͡œsʲtʲ, ˈje͡inːʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjeʲnːʊ̯͡œsʲtʲ, ˈjinːʊ̯͡œsʲtʲ, ...], але не [jɛd-...].
Будучи питоми твари з /jɛ-/ перед "сильним" *y (<єде́н>), та з /je͡i/ перед "слабим" *y (<єдна́~єнна~їдна́~ї́нна>), то-б'-то з *yn-, непитоми суть у руські мові твари на /jɛdɪn-/, то-б'-то з *in-.
Инших приклади, де *y пинить міну *e на /o/ на початку слів суть слова: *edlys → edly → eily /je͡ilʲ/, за чинним письмом <їль> "ялина", *ezyos → *eizyu /je͡iʒ/, за чинним письмом <їж> "їжак".
Без корене *ed- є самостійно корінь *yn- збережено в руські мові в виді прислова (adverbum) <ino> "тільки, only" (такий же розвиток значення й у ягельські: *one + -ly → only), кирилицею писане (из окрема в словниціх говірок) різно: <ино́, йно́, єно́, йено́, йино́, но>, у д.-рус. мові в виді слова <инокъ> "монах" (то-б'-то *"одинокий"), та в деяках свідченах складенах словах з <ино-> у значенні "uni-, ομο-, μονο-".
Твар <одність> — <ôdnœusty>, без <i>, є комолина (hybrid).
___
Рад бим коли би сю змінку виділо та читало яко мога більше люду, томить бо вже недорозуміння коло питання про питомість описаних тварів, про яке вже не раз ту бі мова, й яке вже не раз ту бі пояснено.
То руські слова суть "одиність" і "єдиність"?
Ни, не пильно читали'сте змінку. Питім є йно твар <odinœsty> — від <odin>; твар <edinœsty> ні. Ище міг би бути питім твар <eidnœsty> — від <eden, eidna, eidno>.
___
Ище раз:
odin (м.,р.), odina (ж.р.), odino (с.р.) — питоми твари;
odna, odno/odne — криви твари;
eden, eidna, eidno — питоми твари;
edin, edina, edino/edine — непитоми, черпани твари.
У білоруські є твар <адзінасць> питім та правилен, збережено бо *і, на письмі <і> білоруської чинної правописи.
Ясно, дякую.
Красно дякую за містку вістку! :D
goroh.pp.ua: єдність
означає єдність, неподільність
На вид це не українське, а церковнослов'янське слово. В українських слів префікса "со-" не буває. У давніших словницях статтів із цим словом теж немає: r2u.org.ua: соборн*.
Олексо, +
До речі, товариш по розмовах каже, що таки Ваша правда, слово "єдність" не чистий полонізм, польське хіба "єд", а українською буде "їдність". Як давнє Євга перетворилося в Ївга, а єж в їж(ак).
Церковнослов'янське "єдин(ий)" в руській мові дає "один(ий)".
+
Єлисій дає тут думки на рідність форм на узір "єдність":
Що нового?
Не вже??
До чого тут ці ваші слова?
А до чого Ви тут пишете, що я пишу те, чого я не писав?
Твар "єдність" є не з цсл., а з лядської (jedność). А що твара "єдин(-)", то нема точного доказу/підтвердження що він є з цсл. чи дбовг.(стсл.). Переходу е в /о/ після [j] на початку слова підлягали в друс. ті твари, в яких у дальшім складі шов голосний...
Ну? И де є там про те, що то є питомий твар??
А де ви взяли, що я стою на питомості? Я написав, що там ви світлите Ваші думки про рідність. Це не означає, що ви її підтверджуєте. Ви можете давати свої думки на рідність, ту саму рідність спростовуючи.
<Ви можете давати свої думки на рідність, ту саму рідність спростовуючи.>
???
Ну подав я свою мисель неоковито, для чого на кпини кидати, коли зрозуміло, не весь може мислі оковито подати.
Які кпини? Як Ви можете знати, які почуття мене супроводжували при написанні мого коментаря? Жадних кпин не було. І таки не зрозуміло. Що’сте хотіли Вашим коментарем речи?