Друс. воніа "άρωμα". Для дурного паху є слово смород~сморід.
Так, підтримую. У книжці http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/2012/ можна побачити таке слово.
Тисячу разів кажу ТАК, про що мова, коли слово є в словниках як нової української мови, так і в наших древніх літописах?! Лиш зросійщені українці несправедливо його цураються!
Найавторитетніший зі словників – Словник Грінченка:
Воня́ — Запах
r2u.org.ua: воня
Зведений словник давніх руських текстів:
Вонь, воня — пахощі, запах, аромат
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm#V
Етимологічний Словник М. Фасмера:
Укр. во́ня «запах»
https://ru.wiktionary.org/wiki/вонь
У чеській мові: vůně – приємні чуття; загалом сприйняття приємного чи неприємного.
У словацькій мові: vôňa – те ж.
У польській мові: woń – запах.
Звідти і церковнослов'янське "благовоние"!
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/voňь
Імовірний етимологічний зв'язок з давньоіндоєвропейським "*h₂enh₁-" – дихати (звідти й кельтське *anaman – душа)!
Слово вказує на нашу давньоруську спадщину, робить нас ближчими до західних слов'ян, полегшуючи розуміння їхніх текстів, і віддаляє від чужої російської мови, що вони нав'язали нам лиш їм рідне (але не нам) розуміння "воні" як чогось бридкого! Годі цуратися одвічних руських слів!
Але не забуваймо, що слово "воняти" все ж в давнину вживали не про усі аромати, а саме про різкий запах, такий аромат, який на себе одразу різкістю приверне увагу (може бути не лише сморід, але й гострий запах цибулі, для прикладу), вживати як синонім "ароматичний" буде хибою:
r2u.org.ua: воняти
wny (oni, wniõ)
Друс. вѡнь. Для дурного паху є слово смород.
<вінь; вóни, вíнню>.
+
Зведений словник давніх руських текстів:
Вонь, воня — пахощі, запах, аромат
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm#V
Ще пояснення під словом "воня".
Карл-Франц Ян Йосиф,
бо: семь - семи, шесть - шести, сѫть - сѫти, галѫзь - галѫзи, ръісь - ръіси, блѧдь - блѧди, Роусь - Роуси, лють - люти; друс. "и" = рус. "и", не "і".
Пробачте, Ви говорите якусь дурницю. Українською "Руси", "шести", але:
люті (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27226-ljut.html#show_point)
рисі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/50900-rys.html#show_point)
галузі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8641-ghaluz.html#show_point)
ночі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33150-nich.html#show_point)
суті (r2u.org.ua: суть)
"люті (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27226-ljut.html#show_point)
рисі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/50900-rys.html#show_point)
галузі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8641-ghaluz.html#show_point)
ночі (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33150-nich.html#show_point)"
Даруйте, але в Кримського й Охрименка: риси, люти, ночи, сути
Так у тому й річ, що я вже не розумію, які саме звуки п. Єлисій мінить, коли пише, що один твар є справен, а інший уже ні, коли йдеться про о-і переголос.
Я вже пояснював, поясню ще раз: у чудернацькому світі добродія Єлисія "поправні" одміни — такі, що вписуються в його кривопис. Найчастіше, мабуть, це найбільш "теоретично виправдані" одміни. Якщо ж якесь слово, точніше, його одміну не можна записати таким страхописом, покликаним початково записувати однаково всі одміни всіх говірок, то така одміна оголошується або "неправильною", тобто "непоправною" (надто дивно звучить), або, щонайкраще, іншою одміною, яку й записувати треба інакше. Немало прикладів на Толоці, в нитці про латинку. Письмо добродія Єлисія заперечує право живої мови на винятки, причому на винятки з правил, які він, можна сказати, сам вигадав.
Є слова, в яких як одміни з О, так і з І цілком виправдані теоретично
Можете підперти свої слова прикладами?
>Письмо добродія Єлисія заперечує право живої мови на винятки, причому на винятки з правил, які він, можна сказати, сам вигадав.
За перше, будь-яка мова має правила. Так звані “винятки” суть у безладних мовах на взір московської. Але вони теж мають свої витоки.
За друге, точно не п. Єлисій вигадав правила вкраїнської чи ще якоїсь мови.
Вам, передбачувано, марно пояснювати, і приклади звідти не допоможуть. Ви з д. Єлисієм не розумієте, схоже, що є уподібнення, сплутання, змішання, перенесення (з непрямих одмінків, наприклад). Ніяких "правил" в живих мовах немає, "правилами" називають найчастіше найпопулярніші закономірності, не більше
Воно й видно, що Ви ні правил не вісте, ні мови живої.
"вісте"...
Видно лиш те, що ви з добродієм Єлисієм не розумієте, що жива мова — не математика. Ваші пусті слова ніяк не заперечують сплутань, перенесень, уподібнень, надпоправства тощо
"Дух" + "-ина". Пропоную похідне з цим суфіксом, оскільки "дух" має багато різних значень.
Дух — 8) те саме, що за́пах; аромат.
Дух — 2) запах.
Духовистий — ароматний.
https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=25401&page=842
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14449-dukh.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14461-dukhovytyj.html#show_point
Етимологічний Словник Української Мови:
Кур — запах.
goroh.pp.ua: курити
Від "духовитий" та "душистий" — аромантний.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14461-dukhovytyj.html#show_point
Поки можете розглядати як зворотнє від "духмяний", з відсіченням прикметникового закінчення
Чому взяли саме "духмяний", а не "пахучий" тощо? Які ще слова творені таким чином?
ароматний, ароматичний - запашний, духови́тий.
Ароматний і ароматичний не одне й те саме
Красно.
+++
Не підходить. Це тільки частина ароматів
uk.m.wikipedia.org: Пахощі
+
А парфум?