Чому ви пишете такою дикою чудернацькою мовою. Скажіть, будь ласка, де такою мовою розмовляють? 🧐

Якщо Вкраїнська для вас <дика> та <чудернацька> то про що з вами балакати взагалі можна? :\

Ліньки словники почитати? то хоч на Wiki гляньте сторінки про Діалекти Української мови, може хоч потім не будете писати всяку бздуру про "дивну дику мову"

Citati na Wikipédïé "Діалекти Української мови", teagyco e ne pisati bzdourõ.

Шо?

Бздуру пишете, от що

"Називаймо речі своїми йменами"

Так так 😆

:-)

:D

Думайте про беркутівців і правоохоронців часів Юнікевича. :-)

Поки то не вадить ,як буде вдале слово ,то 4-5 вподобайки за той твар ,що довподоби й зникне той ,що не довподоби.

І що то тоді?

Тоді це є загальне слово, надтяма, надим'я, hypernym.

"Надим'я"
Хто кого надимає?
Через те, що Ваша рідна — московська, пишете на їхній лад. То в них "дезьінфекция", тобто І після твердого приголосного перетворюється на ЬІ. В нас не так

над + им'я, що вам є неясно?

Пане Романе, а як би Ви написали?

"Надім'я".
Свого часу я теж пройшов те, на чому давно застрягли Ви. Думаю, багато з нас, якщо не більшість, пройшли калькування й творення своїх правописів. Свого часу я теж калькував і творив правопис, яким записав би це "над'ім'я" (я думав писати апостроф після твердого приголосного перед І ("без'іменний") і Д+З, Д+Ж ("під'земельний"), і полишки цього досі можна знайти на Словотворі.
Та я досить скоро це переріс, зрозумівши, наприклад, що первісне значення слова в мові-джерелі ніяк не тотожне сучасному значенню слова в сучасній нашій Мові. Ви ж цього з ККК досі не зрозуміли.
Крім того, я дослідив засади сучасного правопису, які ви, нагадаю, у 2026(!) досі не змогли нагуглити.
Обидва -- не випадковість, якщо просто порівняти й зіставити. Одна з причин того, що Ви калькуєте слова точнісінько така ж, як і одна з причин того, що Ви вважаєте, приміром, що У можна вільно міняти на В й навпаки: так прошшє. Для такого ставлення досить лінійного мислення, якщо не сказати, що воно не вимагає мислення взагалі, як і знання й розуміння Мови, її особливостей, засад письма (яких учать школі) тощо. Знайшов етимологію слова -- знайшов початкове слово -- переклав -- кинув. Не треба думати про зміну значень, одтінків значень, та й узагалі про значення з одтінками можна не думати.
З У/В так само: не треба знати й розуміти, що мова -- не математика, що в деяких словах чергування так не діє, що чергування -- не єдиний спосіб нашої Мови Уникати збігів голосних, наприклад. І, знову ж, засад правопису не треба знати й розуміти. Не треба думати, та що там, не треба знати про додаткові чинники, які впливають на наявність/одсутність чергування. Бачиш А/О/У/Е/И/І/Я/Ю/Є/Ї останньою в попередньому слові -- тулиш В, бачиш щось інше -- У. Усьо проста, механічно й лінійно.
Крім того, знову ж напишу, Ваше упередження підтвердження: читнувши те ж "правило" чергування, анафемуєте все, що доводить його хибність.

А натомість замість удалої кальки краще передовивсотенець

>"Надім'я".

Ну вось. Ви мені щось там острили:
>Хто кого надимає?
Ваше ‹надім'я› можна тлумачити як «щось на домі». *‹Надім'я› може тякнути лише дому. Йначе як /надьімйа/ це слово читати не можна, хіба що в московській мові, де пишуть одне, а вголос читають инше. Також нема жодного *‹вірій›, ино ‹вирій›, ‹ирій›.

Звісно, Вам легше писати по-московськи, бо нє нада напряґаца, як ото з діцтва вивчив "аудит", "наука", "паук" — так і говориш, і, відповідно, пишеш не замислюючись.

" Йначе як /надьімйа/ це слово читати не можна"
Знову доводите, що ні засад письма, ні Мови не знаєте.
Це в московській перед І (письм. И) неодмінно має бути м'який приголосний, а після твердого приголосного -- тільки письм. ЬІ. В Українській, якої Ви не знаєте, сповна можлива, мало того, природна й бажана тверда вимова такого приголосного на стику складниць(морфем): твердий приголосний не перетворює І на И, а І не пом'якшує самочинно (автоматично) попередній приголосний.
Те, що Ви сказали, узайве доводить не тільки те, що Мова Вам не рідна, а й те, що В не мали й не маєте достатнього мовного досвіду, оточення та знань. У літмові, як і в багатьох місцевостях, 6 голосних звучин, а в московитів -- скоріше 5

>Це в московській перед І (письм. И) неодмінно має бути м'який приголосний, а після твердого приголосного -- тільки письм. ЬІ.

От у московській і пишуть "выть", "жить", а читають /въıть/, /жъıть/. Це цілком одповідає Вашим засадам письма, проте не сучасним українським.

>В Українській, якої Ви не знаєте, сповна можлива, мало того, природна й бажана тверда вимова такого приголосного на стику складниць(морфем): твердий приголосний не перетворює І на И, а І не пом'якшує самочинно (автоматично) попередній приголосний.

О, то з чого видно, що Ваше ‹надім'я› є творене саме з ‹над-› + ‹ім'я›, а не з ‹на-› + ‹дім› + ‹'я›, і його треба читати як /над'імйа/, а не /надьімйа/?

Роман Роман2
Відповісти
10 лютого 2024
Наше письмо має засаду однозначності прочитання

От, моє письмо має таку засаду, а Ваше — ні, самі довели.

сам єсте довів*