Поліція — орган державної влади, що займається охороною громадського порядку і боротьбою з правопорушеннями.
Приклад вживання
Разом з службою безпеки, розвідувальними та контррозвідувальними органами, а також деякими іншими спеціалізованими органами, поліція становить правоохоронний механізм держави.
Зайво є ято корінь який геть не тягне до знаку тями. Твар військовиця є субстантивація чепенем -ица від прикметника військовий, що нияко не тягне до тями "поліція", но до тями "військо". Дарма що є в словнику.
Гострої критики через «кування» зазнав словник Ф. Піскунова. Грінченко звинуватив автора («Словниця...», 1873) в тому, що «Складається словар з випадково відкілясь насмиканих слів, з додатком сили слів роботи самого Піскунова або когось іншого, а також із невідомо нащо позичених з інших мов; джерел ніде ніяких не зазначено».[5] ... В другому виданні («Словник», 1882) критичний рецензент К. Шейковський виявив 330 слів, що їх Піскунов нібито сфабрикував сам.[7]
uk.wikipedia.org: Ковані слова
Вадиме,
Є корінь ясен? Вісто, є: чу- в "чути". Беру ЕСУМ, слова на <Ч> суть у ділі VI: стор. 358: чути: чутня́ "сторожа, варта", словник Недільського. Чому'сьте Ви сякоже чинити не могли?
це слово семантично не пiдходить. варта - пост (охорона). а полiцiя, мiлiцiя - це профiлактика правопорушень, слідство, охорона громадського порядку, та iнше
Від "по-" та "лице" (має багато різних товків в українській мові, зокрема й товк "доказ").
Комусь така семантична видозміна може здатися надмірною, але тут мотивація зберегти частку "полиц" для розуміння чужоземцями: взявши це слово, на машинах і уніформах можна буде писати POLYĆĆA, й чужоземці добре розумітимуть, що це поліція (POLICE).
Поліція не може охороняти громадський порядок, бо дія яку вона виконує має назву поліціювання. З усіх наростків, що можуть утворити назву такої людину підходять тільки -ай та - ник, маємо або поліцай або поліційник.
Поліція — орган державної влади, що займається охороною громадського порядку і боротьбою з правопорушеннями.
Разом з службою безпеки, розвідувальними та контррозвідувальними органами, а також деякими іншими спеціалізованими органами, поліція становить правоохоронний механізм держави.
фр. Police, від ст.-гр. ἡ πολιτεία — «держава»
в т. ч. зі злочинністю
Перекладаємо слово поліція
Войсковиця,війсковиця —милиція / Словниця української (або Югової-Руської) мови. 1873. - С. 129 https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ&pg=PA129&hl=#v=onepage&q&f=false
Зайво є ято корінь який геть не тягне до знаку тями. Твар військовиця є субстантивація чепенем -ица від прикметника військовий, що нияко не тягне до тями "поліція", но до тями "військо". Дарма що є в словнику.
Точно не до тями.
Гострої критики через «кування» зазнав словник Ф. Піскунова. Грінченко звинуватив автора («Словниця...», 1873) в тому, що «Складається словар з випадково відкілясь насмиканих слів, з додатком сили слів роботи самого Піскунова або когось іншого, а також із невідомо нащо позичених з інших мов; джерел ніде ніяких не зазначено».[5] ... В другому виданні («Словник», 1882) критичний рецензент К. Шейковський виявив 330 слів, що їх Піскунов нібито сфабрикував сам.[7]
uk.wikipedia.org: Ковані слова
Міліція в нерадянському розумінні - це зовсім не поліція, а те, що називають ополчення. Тож і військовиця - це не поліція.
+
Джерело ялося би дати.
Вадиме,
Є корінь ясен? Вісто, є: чу- в "чути". Беру ЕСУМ, слова на <Ч> суть у ділі VI: стор. 358: чути: чутня́ "сторожа, варта", словник Недільського. Чому'сьте Ви сякоже чинити не могли?
Дякую.
Дам +.
слово пiдходить до всiх значень: подорожня дружина, дiльничний дружинник та iнше
це слово семантично не пiдходить. варта - пост (охорона). а полiцiя, мiлiцiя - це профiлактика правопорушень, слідство, охорона громадського порядку, та iнше
ще можна собі уявити подорожня варта. а ось слідчий комітет, чи ЗМОП, чи дитяча кімната варти? м'яко кажучи...не дуже
Варта правового порядку, підтримаю. Поліційник матиме назву вартовик, поліцейський відділок - вартовня.
Вартовик, вартóвниця.
Вартовна автівка.
Вартовне втручання.
Неперевершено!
-
На основі німецького запозичення.
-
Це слово, певна річ, не є німецьким запозиченням, але воно має инше значення.
Полісмен — СІП, СІПІЙ, СІПАЙ.
Сищик — Сіпач.
Коп, мент — сіпак.
Зі словника Срізнівського.
Ну й як се знайти в словнику Срезневського?
Не в Срізнівського, а в ЕСУМ.
Панове, як щодо цього забутого слова? Цілком автентичне і оригінальне слово.
Ґвардія – сторожа. А тут ми маємо поліцію.
Вимова: {ˈbɪrɪt͡ʃːɜ}.
Збірне від друс. биричь "поліцейський чиновник, який оголошує народу закони".
Який изрій?
ЭССЯ ІІ, 97–99: *biritjь, *birъ.
Дякую.
Походить від "брати"? Не дуже хороший підтекст, здається :)
Не від "брати".
А в ЭССЯ ІІ ніби написано, що так. Наступне слово, після biricie.
Не написано. Спільний корінь ≠ "походить від".
Городови́к – Городовой, полицейский. "Прийшли два городовики, хотять його заарештувати". (Словарь Грінченка, 3 видання)
r2u.org.ua: городовик
+
+
Але хіба українською не "чета", "чети"?
https://goroh.pp.ua/Етимологія/чати
Он як, а я гадав, що з прасл. četa, звідки й давньоруське чета.
піліція крикнула: бiмба у вагiнi:)))))
Від "по-" та "лице" (має багато різних товків в українській мові, зокрема й товк "доказ").
Комусь така семантична видозміна може здатися надмірною, але тут мотивація зберегти частку "полиц" для розуміння чужоземцями: взявши це слово, на машинах і уніформах можна буде писати POLYĆĆA, й чужоземці добре розумітимуть, що це поліція (POLICE).
:D. —
Це як скорочене від поліціант:). Сподіваюсь, не образив.
Поліція не може охороняти громадський порядок, бо дія яку вона виконує має назву поліціювання. З усіх наростків, що можуть утворити назву такої людину підходять тільки -ай та - ник, маємо або поліцай або поліційник.
Це "юрист":
юрист