"і" прибрано навмисно (не/і/ржавійний) задля уникнення схожості з "нейрж...", "най...".
Саме така форма давно перебуває у вжитку.
Я не проти розглянути також инші пропозиції суто з цікавости, але не бачу потреби творити нове слово, коли є гожим те, що вже тривалий час існує.
А чому ні? Чому обов'язково передставний?
Питомий наросток, котрий наше теперішнє мовознавсно даремно затаврувала суржиком.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Нержаве́ющий – нержаві́лий, неіржа́вілий, що не іржа́віє, що не ржаві́є
На мою думку, три запропоновані варіанти: "неіржавкий", "іржостійкий", "незіржавний" - відбивають ступінь стійкості до утворення іржі, а "неіржавний" - узагальнена оцінка якості.
Це не дієприкметник активного стану, а прикметник. Здається слово з цим закінченням чуже тільки коли служить дієприкметником.
"Нержавучий" може бути мабуть, оце от правильне використання суфіксу, але не "нержавіючий", бо це той самий активний дієприкметник, просто російською він вживається, можна сказати, у кількох значеннях, не тільки де в нас "який робить". На інших місцях в нас є свої суфікси
Твар зо зівом, непитимим для руської мови; <і> в тварі <іржа> є протеза — помічний голосний, та вторинний (!), потрібний лише коли се слово є на початку фрази (на пр., початку речення) чи після приголосного на кінці попереднього слова), після голосного же на кінці попереднього слова чи після префикса з голосним на кінці, <і> є зайве.
Кажете, що в українській є й "іржа", й "ржа"?
Я не вім яко розуміти Вашому питанню. У якім розумінні "в українській Є" — що ту значить оте "є"? Питаєте про йснування дву різно писаних тварів, чи про дві різні слова, чи про дві різні вимови, чи про що?
Було б нержавкий, дав би +
+
+
+