Від праслов'янського *cěsta, давньоруського "цѣста", у чехів і словаків – "cesta".
Перше означало "дорога", та пропоную надати давньому забутому слову нового сучасного значення, щоби воно не згинуло з нашої мови остаточно.
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/cěsta
http://oldrusdict.ru/dict.html
У руській мові се слово не є ниде надійно засвідчено. "Праслов'янська" реконструкція форми якого слова не значить, що така форма (слово) неодмінно була в усіх праговірках. "Праслов'янський" є часто розуміти суто як добу, час, а не як синоним до "спульнословянський" у вузькім розумінні. Також "праслов'янську" реконструкцію є передусім розуміти як суто формальний показ відношень/кроків розвитку/перебігу фонематичних змін/процесів, а також служить для ліпшого бачення морфологічної структури слова, часто затемненої написанням чинним у сучасних мовах. Так, напр., реконструкція *gēr- для <жар(-)> та *gor-/gar-(← *gōr-) для <гор-, гар-> дає ясно розуміти й видіти спорідненість <жар(-)> та <гор-, гар-> и чому в одній формі є <ж>, а в инших <г>, але самі по собі ті реконструкції нич не кажуть на підтвердження (чи спростування) питомости даного слова (форми, або й значення) в даній мові — на те служать инші критериї етимологичного розбору (зокрема писемні пам'ятки, лингвогеографичні дані).
Хіба здоровий погляд на мову не має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу?
Ну, то дайте правду на здоровий глузд ту.
Зі словника давньоруської мови Срезневського:
"ПУТИЩЕ" - дорога.
http://oldrusdict.ru/dict.html#
Невже за княжих часів були шосе?
Мотивація: пут-ище - велика путь, чіп "-ище" відрізняє "путище" від звичайної пути, дороги, вказуючи на його більшість і важливість.
Ne vém tòcyno, catanui dòrogui, védé, ni, ta dòrogui suipanui camenem ci xreastyem/boutom/grouzom i toptanui lépxyui ézdui coleûs radi bouti mogõ i tocdui, gadaiõ.
"Ще не покошена трава степова та буйні жита та пшениці блищали ясними кольорами під золотим сонячним дощем, брали очі. Але той, хто їхав оце тепер добре накоченим шляхом, не міг нічого того бачити".
(Б. Грінченко. Сонячний промінь).
дорога з твердим покриттям
http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8840/2021 slovnik.pdf?sequence=1&isAllowed=y
ст 145
Творено префиксом pra- для передачі значення "головний" чи первою частю uêly "великий" зо словом põty.
Рівни подібну семант. мотивацію з: ягел. highway, пран. grand chemin, сум. päätie, valtatie, вірм. մայրուղի, инод. राजमार्ग, вел. priffordd, де перші частини, відповідно: high (тут у вихіднім значенні "великого значення, важливий", не "високий"), grand "великий", pää "голова", valta "сила, влада, панівний, ведучий", մայր "мати (→ головний, основний)", राज "влада, володіння (→ головний, ведучий)", prif "первий, ведучий, головний" у тих мовах служать у сих словах для передачі конотації "головний, ведучий".
тавтологія (література)
sum.in.ua: prostecj
Тор - шлях, дорога; стезя, слід.
(Українська література 14-16 ст. Словник застарілих слів).
Словник Грінченка.
+
Тільки вот думаю чи правильно це чи має бути "тір" з гармонізацією?
Безперечно тут має бути. Але нагадаю, що гармонизація може бути присутня й там, де писано є <о>. "Литературний" чинний правопис української мови ж є ги правопис крейольської пранецької проти самої пранецької, чи пиджину проти ягельської, а в руській мові є гармонизоване *о відбито різно, й <і> чи <о> суть спрощені відбиття на письмі того розмаю рефлексів. Напр., <о> може бути спрощене відбиття дифтонга з елементом ряду звуків коло {о}.
Разом з тим <о> на письмі може й не відбивати гармонизацію, де їй би бути; тоді то може бути спосуда, або пізній твір, або вплив морфологиї (коли твари з *о в полім складі ходя більше/частіше ніж у критім). То є ліпше бадати звязки розвитку сього значення ("дорога") в корене *tor- у руській мові.
ЕСУМ (V, 602: тор) дає й <уті́рник> й <уто́рник>, серед инших тварів.