Воно давно набуло переносного значення, як от зв'язки
r2u.org.ua: Зносини

Переносного звідки? Що там спільного з носінням?
Ваша приклади непевні, бо вони із словниць або доби СССР або чимало критикованої словниці Уманця та Спілки. Бентежить те, що цього слова нема в Грінченка. Це звичайно трапляється, коли слово московського роду або ж галицького роду, що не встигло було за Грінченка поширитися навіть серед інтелігенції підмосковської України.

У нього багато чого нема в словнику.
Але:
– Поїду на село і спробую, що вийде з того, що там житиме інтелігентна людина у повсякчасних близьких зносинах з народом. (Б. Грінченко).
Якось так 😁
goroh.pp.ua: Зносини

ЗНО́СИНИ, син, мн.

1. Взаємні стосунки, спілкування. — Поїду на село і спробую, що вийде з того, що там житиме інтелігентна людина у повсякчасних близьких зносинах з народом (Борис Грінченко, II, 1963, 26); В XVI ст. значно розвинулись торгові зносини Російської держави із Сходом і Заходом (Історія СРСР, I, 1957, 144).

2. розм. Зв'язок між людьми на відстані за допомогою певних засобів. З Алупкою і Ялтою зносини, здається, не щоденні і їздити треба на лінейці [лінійці] (Леся Українка, V, 1956, 246); Вона [мжичка] обняла всі садиби, ліси, переліски й левади, заказавши зносини села із селом аж до перших морозів (Григорій Епік, Тв., 1958, 425).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 670.

Мене бентежить, що я цього слова не видів ніде в творах красного письменства класиків та не чув у народній мові.
Значіння "сполучаться" в дієслова "зноситися" видно тілько в словницях сталінської доби: r2u.org.ua: зно́ситися (мене це не дивує, бо значіння "сполучаться" в кореня "-нос-" мені не явне ні з першого ні з другого погляду).
Це разом – досить певна ознака, що слово не народне , а з'явилось у мові інтелігенції. Інтелігенти ж черпали слова чи їхні значіння з мов, що вони знали: московської, польської, церковнослов'янської та західних мов.
Тож ваші доводи непевні, і я зостаюсь при своїй думці.

Ви вживаєте чуже слово "бентежить" і якось Вас це не тривожить.
Зносини, можливо, й калька з церковнослов'янської, але воно більш українське, ніж бентежить. Воно хоч звучить по-українськи

《Ви вживаєте чуже слово "бентежить" і якось Вас це не тривожить.》
Я вам за Хому, а ви мені за Ярему. Мій мовний ужиток анітрохи не причетний до слова "відносини".
Звідки взялось слово "бентежить", незвісно. У будь-якому разі його знають і вживають усюди, де розмовляють українською.

《Зносини, можливо, й калька з церковнослов'янської, але воно більш українське, ніж бентежить. Воно хоч звучить по-українськи》
Я не думаю, що воно церковнослов'янського роду. Огієнко пише, що воно пішло з німецького "beziehen". Його друга частина – "ziehen" – значить "тягнуть". Значіння "тягнуть" і "нести" близькі, то либонь таки його правда. "Зносини" хиба що складається з українських частин. Частини українські, а як зліпили докупи, то гучить чудно, як і слова "незалежний", "полягати" та "підприємство".

А якщо односини? Через од?

То, може, ви тоді скажете, хто кого куди односить?

Відгук, відповідь, віддача, тобто взаємний (якщо це не питоме слово, то не знаю чим його заступити), точніше зворотний зв'язок.

Але ж це не одповідь на моє питання. До чого тут носіння?
А про слово "взаємний" І. Огієнко пише ось що: https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/49/mode/1up?q=взаємний

Що випадає у випадках?
Чому білки не білі?
Чому під'їзд, а не приїзд?
Чому підворіття не мають воріт?

Дякую, тільки обопільний — між обома половинами, взаємини можуть бути між кількома особами.

《Дякую, тільки обопільний — між обома половинами, взаємини можуть бути між кількома особами.》
Ви мішаєте докупи прикметника та йменника. Що ж до прикметника "обопільний", то, може, первісне значіння таке й було, та згодом розширилось.

《Що випадає у випадках?
Чому білки не білі?
Чому під'їзд, а не приїзд?
Чому підворіття не мають воріт?》
Щось випадає на долі. Непряме значіння – звичайне явище в мові.
Про корені слова "білка" повної згоди нема. Одначе коли воно пішло од слова "білий", то тут розвиток пішов, як у значіння слова "чорнило".
До під'їзду під'їжджають.
У "підворіття" з вашим значінням словниця чомусь подає приклади тілько з творів радянського часу. Ще не звісно, чи не московське це слово. У селах, де розмовляли українською, такого явища в архітектурі не знали, а в городах розмовляли більше московською.
То як можна пояснить, звідки взялись оті "відносини"?

Відносити ся до когось має непряме значення, тобто це не означає прямо "брати себе та нести кудись".

Ви часто прохаєте посилатися на класиків, так от:
Фідлер відноситься до мене більш ніж холодно. (М. Коцюбинський)
Я людина без офіціального становища, а ти студентка, то, може, до тебе інакше віднесуться. (Леся Українка)
Він зібрав, які мав, папери, що відносилися до їх процесу. (І. Франко)
Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами. (І. Франко)
В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм. (Леся Українка)
Мої відносини до панни Анелі тривожать мене. (М. Коцюбинський)
Сказане, безсумнівно, відносилося до Тимка, бо та [дівчина] глянула на парубка і зареготала на все горло. (Григорій Тютюнник)
Костя хоч не розуміє, але добре відчуває щось непевне в відносинах матері до його [нього], щось нетверде, винувате, ослаблене. (В. Винниченко)
І хай відносин наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені. (О. Олесь)

Вас не нітять слова відповідність, (щось) відповідає (чомусь), відповідник? Як щось неживе, ба взагалі недійсне, уявне може відповідати та ще й означати узгодженість, співодношення? Може для відповідника треба питомий відповідник?

《Відносити ся до когось має непряме значення, тобто це не означає прямо "брати себе та нести кудись".》
Але ж непряме значіння повинно мать спільність із прямим. Мені вона неявна.
З давніших словниць я виджу слово "відноситися" тілько в ранньосталінських словницях, та й там незвісно, яке чи які в його значіння: r2u.org.ua: відноситися

《Ви часто прохаєте посилатися на класиків, так от:》
Із класиків там тілько двоє: Іван Франко й Леся Українка.
До прикладів од галичан я ставлюсь прискіпливо, бо на їхній мові могла даваться взнаки польщина й церковнослов'янщина (церковнослов'янщина через те, що в підавстрійській Україні почали писать твори народною мовою багато пізніше, ніж у підмосковській Україні). Леся Українка марнозвісна зловжитком польських слів у творах. Бентежить і те, що цього слова ніде в прикладах не вжито в розмові між простими людьми.

《Вас не нітять слова відповідність, (щось) відповідає (чомусь), відповідник? Як щось неживе, ба взагалі недійсне, уявне може відповідати та ще й означати узгодженість, співодношення? Може для відповідника треба питомий відповідник?》
Слово "відповідник" і собі не з народної мови, а з мови інтелігенції, а там воно найпевніше скальковано з латинського "correspondere". Та ще й, бачиться, неповно, бо "одповідать" латинською – "respondere", а їхнє "con-" перед "-respondere" – наше "су-". Я б передавав це значіння українською як "перегукаться" чи "згоджаться" чи, може, якимось дієсловом із коренем "-пол-".

Мене більше рупить що таке вз-?
Це як уз-біччя?

"очевидно, результати лексикалізації виразу псл. *ѵъ zajьmъ, утвореного з прийменника ѵъ(n) та іменника zajьmъ, похідного від дієслова zajьmati (корінь jьm- /ję-, той самий, що і в дієсловах ма́ти, займа́ти, я́mu, йня́ти)"