Кого з вас двох мають за майстра українського слова, до того й прислухаються.

Таки ні. Бо в Грінченка є речення з цим словом, записані в Лебединському повіті Харківської губернії й Полтавському повіті Полтавської губернії: r2u.org.ua: майстер .

Майстер — дійсно запозичення і дійсно з німецької мови, а от «притомність» та «свідомість» — аж ніяк.

Ви певно не зрозуміли моєї думки. Слова "майстер" і "шукать" справді німецького роду. І правда, що вони потрапили до української мови через польську мову. Я того й не заперечую. І не конче, що вони дістались української мови через Галичину, бо чи не всі землі, де жили українці, були тоді в Речі Посполитій, то й українські вояки звідусіль, а не тільки з Галичини, служили її володарям, і разом переймали слова з польської мови. Такі слова стали зрештою звісні в усіх українських говірках. Нечуй-Левицький же боронив нову українську взірцеву мову од людей, що вживали в письмовій мові слів, що потрапили до слововжитку меншої частини України, коли вона вже жила одрубним од більшої частини України державним життям, тож більша частина українців не знала й не вживала тих слів та инших мовних явищ. А ще письменник опирався вжитку чисто руських слів чи їхніх значіннів та инших мовних явищ, що їх пам'ятали в Галичині, та були забули чи взагалі ніколи не знали в підросійській Україні.

А ніхто й не каже, що воно німецьке. Нечуй-Левицький пише, що воно польське, незнане більшості українців підросійської України.