Ледь не всі російські слова, які стали в мові українській росіянізмами, мають слов'янські корені. Бо Росія є слов'янською країною. Слова "непрікасаємий", "недастоинство", "достопремечательность", "небоскрьоб", "союз", "зловоніє" теж мають слов'янські корені.
Ваше виправдання дозволить кожне російське слово зробити українським бо, бачимо, корені слов'янські (так, до речі, ж виправдовували росіянізацію в часи СРСР).

Так чому б нам сі слова росіянам дарувати, якщо корені слов'янські? Про рф як слов'янську державу потішили... особливо з огляду, що російська - умовно слов'янська мова, з неслов'янським субстратом. Це вони запозичували із слов'янських, об'єктивно пізніше за нас, то чому б не повертати своє? Тут право першородства за нами.
З таким "пуризмом навиворіт" неасимільовані варваризми "сало" й "борщ" тоді точно тре віддати, звідкіль узяли. І залишимося ми з приблизно 72-ма "власне українськими" словами. Я проти запозичень-варваризмів з далеких мов, також проти морфологічних запозичень (читабельні книжки, носибельні пальта), але не проти асимильованих запозичень, основою яких є спільнослав'янські корені.

Годі нам російських слів, що за комплекс меншовартости?!
Для чого взоруватись на країну-окупанта, у нас що, своєї мови немає?
Не вживали до 1930-го року українці слова "розпоряджатися", коли в Росії процвітало "распоряжениє", приходить час Сталіна, політика "зближення братських мов", двоїну викорінюють, заборонять слова з початковим [и-], родовий відмінок взорований на російську мову, давальний обмежено за російським принципом, вилучено букву [ґ], масово засмічують українську мову російськими "карп", "совість", "віхА", "селезінка", "скромний", "підозрювати", "відволікати", "присутність", "скромний", "вішалка", "здача", "підтримка", "постійно", "блюдо", "відображувати" та ще багато-багато слів, кожне з яких, знайте, зі слов'янським коренем, але якого ніколи не було в руській мові, лишень у російській. Українську мову нівечать, близячи до чужої мови. Лиш щоби виправдати окупацію.
Приходить час свободи, можливість вперше за довгі століття самим вершити свою долю.
І що роблять українці? Замість того, аби викорінити усі ті гидкі росіянізми, нав'язані в часи Сталіна, починають їх виправдовувати тим, що вони прижилися і взагалі слов'янські.
Яка різниця?
Для мене, На Бога, є, велика, величезна різниця.

І, даруйте, вірити, що позбувшись усіх росіянізмів, ми залишимо рідних хіба 72 власне українські слова є наслідком нерозуміння усієї тої величезної прірви між українською мовою та російською. Тисячі, багато тисяч слів нас різнять. Саме тому, власне, й створили політику "наближення української мови до братньої російської". Росіяни побачили як мало в українській мові рідного російській, тріщала їхня байка про "братські мови", про "гілки єдиної мови", тож вони нахабно взяли та й викорінили тисячі українських слів, замінивши їх росіянізмами.
Знищивши усі росіянізми, залишиться не 72 слова. Залишаться тисячі прадавніх слів, які дістались нам у спадок ще від наших праотців та праматерів, і вони будуть істинно-українські, а не російські покручі 1930-их років.

п. Карле-Франце Яне Йосифе(іншого імені не знаю, даруйте) питомо українських таки у нас до сотні, це нізвідки не запозичені слова, якщо прибрати і росіянізми, і полонізми на зразок вашого "на бога". Бог - то взагалі не наше слово, то що робитимемо - викинемо через "ненашість"? Занадтий пуризм на добро не наверне. Не товктиму воду в ступі. Думаю, можемо продовжити
дбискусію у приватних повідомленнях, якщо хочете та дасте канал зв'язку поза Словотвором. Гарного дня!

Ні, не сотні. Значно більше, відкрийте Етимологічний Словник як не вірите. Один лише «Словарь Грінченка» з живою незросійщеною більшовиками українською лексикою має 68 000 слів.
Слово "бог" походить від праслов'янського "bogъ", казати, що воно не наше, а запозичення, Ви вже даруйте, але може лишень людина без філологічних знань. З чого Ви узагалі взяли, що це слово неукраїнське? Либонь прочитали у якихось псевдопатріотів, цілком може бути, що пишуть на замовлення Москви?
Деякі вовки в овечих шкірах називали неукраїнськими такі слова як: висота, красивий, хороший, добро та багато инших. Такі тези завжди слід перевіряти, їх можуть писати люди, які прикидаються прибічниками українства, але які є просто агентами людей, які ненавидять все українське.

Карл-Франце, А як поросійщення внаслідок лінґвоциду з боку СРСР відрізнити від природнього розвитку мови протягом, наприклад, індустріалізації?

Дуже просто. Слово буде з чужинним коренем або створено не за правилами мови, чи просто буде очевидно не найліпшим, буде клонитися в бік об'єднання з російською, а не незалежним тваром. Коли можна без зусиль придумати або знайти краще.

👍

Професора Тищенка роботи я авжеж що знаю, і навіть посилався на нього, наприклад, ось тут:
клавіша
Перечитував Історію Лінґвоциду багато разів, чудова праця, хоч і позбавлена деяких важливих тез, які траплялись мені у очі, як перечитував спогади репресованих українців.

Слова на взір "добр", "вино", "бог" є запозиченнями у мові праслов'янській, але не в українській мові, яка сформувалася як мова уже в ті часи, коли такі слова як "добр", "вино", "бог" давно-давно існували, тому й вважати їх запозиченнями в українську (не праслов'янську мову) є нерозумно. У цих слів тисячилітня історія. І на момент появи перших прото-українських рис праслов'янської мови, ті слова уже мали щонайменше многостолітню історію.
Якщо такі покручі, як "розпорядник", "союз", "скромний", "постійно" пробудуть в українській мові хоча би 2000 років, вони стануть теж узвичаєними (та чи буде та мова українською, як гадаєте?)
В слова "розпорядник" не має тисячлолітньої історії, на відміну від слів "бог", "добро", "вино", слова ці з'явилися в українській мові у 1930-тих роках.

Слов'янські корені? Слова "утро", "скромний", "відволікати" та ще повно теж мають слов'янські корені, то й що? Мені дуже гірчить душу ось ця теза "слов'янське значить наше", його шалено полюбляли галичанські москвофіли, на основі цієї тези навіть створили літературну мову, яку звуть нині "русинською", яка є нібито "четвертою східнослов'янською мовою". А знаєте як її зробили? Ліпили всі слова з церковнослов'янської, вважаючи, що вони їм рідні, бо, бач, слов'янські, і це не мої догадки. Так звана "ґімна Русин" є "Я Русин был, єсьм, и буду" з такими зримо нерідними люду і зі книжної мови болгар словами та формами слів (що навіть дурень побачить) як "отец", "главный", "міру єсть", "современный", "пріємный", "узрїл", "под", "воздух", "русскій", "коль", "отворил", "прорек", "азбука", "мой", "питан", "ищол", "расходом", "забыл", "содержит", "кленуся", "повинуюся", "отдам", "сердце". Церковщина, а вся з слов'янськими коренями.
Сказати "Он з сіверного края, утром многоє на юг погрузив, брак буде, союз зо Анією робити, пусть повезе даже совсім лихому бесмечному чоловіку" теж написані словами зі слов'янськими коренями, а слова ці є або чужі українській мові, або зі тямами иншими, ніж у мові російській.

Насамкінець, зрозумійте, у 1930 розвій мови не був природнім! Словники української мови звали "російсько-російськими" не як пуста обида, вони дійсно були російсько-російськими!!!
Ніхто (геть чисто абсолютно ніхто) би з українців не сказав "моя дочка скромна" чи "буде союз за Венгрією" або "селезінка болить" чи "совість мучить" чи "на вішалку поставлю" або "слово відображує первинне поняття", але російські слова стали перекладати російськими ж словами в українських книгах, коли була книга де писано було "поняття", то в начебто українській книзі писали "поняття", хоч слова таке люд не вживав, було в російській книзі "віха в житті Леніна", так писали в українській книжці, хоч "віха" в нас це "комета", було у них "скромная девушка" ось у нас маємо "скромна дівчина" хоч ще Шевченко би нІчого не зрозумів з того покручу. Це була НЕ природна еволюція.

В українській мові сотні якщо не тисячі слов'янських кореней і похідних річей. Еволюція могла піти мільйонами різних путів, з чого Ви взяли, що вона мала піти ідентично російській мові? Якби у 1900 астероїд знищив би всю Росію, жодний українець би ніколи в житті не назвав "адміністратора" "розпорядником" а "проект" "розробкою". Скільки є альтернатив. Мільярди. В західних слов'ян еволюція пішла своїм шляхом, пошукайте, як буде "розпорядок" та "розробка" в тих мовах – не так, як у московській мові, не "адміністратор" та "проєкт", бо чому вона має бути як у них? У них що, своїх мов немає?
"Порядок" це лад, гармонія, "роз" це префікс для позначення розкиду, обсягу, інтенсивности або припинення, дезактивації. Роз-порядок могло би означати і створення порядку як прибиральництво, оптимізація, складання предметів, феншуй, колеціонування і кластеризування і знищення порядку, створенян хаосу, сотні різних тям! А "адміністратор" могли назвати тисячами різних способів – орудар, керівник, отаман, верховода, очільник, чоло, правич, керманич, наглядач, спорудник, ладодій, ладочин, надлюдець, ще ціла тьма-тьмезна слів.
Так само вами вподобане "розробка". Роз + робити. Могло означати що хоч. Припинення роботи (розлюбити - припинити любити; розробити - припинити робити), пахання землі, масова робота, толока, спорудництво, співробітництво (до речі, це росіянізм), колегування, ще повно тям! А "проєкт" могли назвати різною купою слів: твірба, дійба, чинення, снуток, засновок, замір, намисел, намітка, будечин, майбуттєтвірність, будущина, і ще силою-силенною способів.
Чому, на дідька, ми маємо глядіти на наших "старших братів"?! У нас своєї мови немає? Чому з-поміж мільйона варіянтів, ми вибираємо ідентичний Росії. Присягаюся здоров'ям своїм, якби ви не згадали Тищенка та ІстЛінґв, я би погадав, що ви ділите бажання дружби народів. Що ви хочете? Що кожне слово буде одне в чехів та словаків, инше у поляків, третє у сербохорватів, і завжди (без винятків) єдине для українців, білорусів, росіян (і марно, що єдиним ті слова поставали в 1933 годі)?! Даруйте, але тоді українська мова вже дійсно буде говором російської – з такими бажаннями.
Не збираюсь бачити жодної спосуди ("запозичення") часів Більшовицької Окупації України. Жодного слова, якщо його немає у инших слов'ян, і яке було нав'язане для виправдання віри у "братскість українців та росіян" у часи Червоної Смерти. Я все сказав.

(