Мер — голова міської влади, міської адміністрації; голова місцевої виконавчої влади населеного пункту, частіше всього міста, іноді в великих містах також міського регіону.
Приклад вживання
В Україні «мерами» неофіційно називають міських голів.
Міський голова (рос. городской голова) — виборна посада в Російській імперії, довірена особа містян, що представляла їхні інтереси перед державними установами, керівник міського самоврядування[1]. Заснована імператрицею Катериною II в 1766 році. Міські голови вибиралися міською думою, у Москві й Петербурзі їх міг призначати імператор з двох обраних думою кандидатів (згідно з новим міським положенням 1892 року в столицях призначення голів імператором стало обов'язковим)[2]. Посада скасована після Жовтневого перевороту 1917 року[1].
Слово "війт", хоч може й позичене, проте вже узвичаєне, бо є навіть у прізвищах. Принаймні, це ліпше за мера, й так само коротке. Якщо щось зовсім автентичне не знайдеться, можна й його залишити
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА: Війт, Войт - 1. городський голова 2. староста села. білоруська, російська войт, давньоруська воитъ (полоцьк. грам. 1465 г.; див. Нап'єрський 203 і сл.). Запозичено через польську wójt «староста села, чиновник» з середньоверхнімецька Voget «доглядач, володар» запозичене з латини vocātus, advocātus (нині Адвокат) див. Mi. EW 393; Штрекель 72; Корбут 371.
Чому якщо воно й запозичене пишемо лише Війт? А варіант Войт виключили? І коли вже ви кажете про 14 ст. То слово запозичене в 15-16 ст. На рубежі розпаду давньоруської мови, тому це запозичення навіть під критерій до 14 ст. не підпадає. Може тоді усі тогочасні запозичені слова відновимо?
Єлесію, ну Ви що, слово ж "місто" прийшло від чехів та поляків. У русичів були хіба "гОроди". Доконаний факт, що прийшло це по аналогії зі зміною тями слова "місце" в німецькій мові.
Отже, "розвиток значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») відбувся, очевидно, під впливом польської мови" як пише ЕСУМ просто чергова комуністична брехня.
Навіть визначні філологи твердять про непитомість "місто" за тямою "город". Украй здивований був дізнатися, що така тяма побутуавла ще до захоплення України Польщою.
Це тільки його думка, не підперта прикладами з мовного вжитку. Слово "город" відоме ще з праслов'янського часу й навіть давніше й досі широко вживане. То чим "місто" було йому любіше, можна тільки здогадуватись. Може, через письмову подібність слів "гОрод" і "горОд". Одначе це, як на мене, нерозумний привід зрікатись нашого давнього слова.
Те саме й в Огієнка. Бо він цього разу не примічає, як звичайно: "галицьке", "московське", чи "архаїчне". Просто висловлює свою вподобу. А я од людей на Київщині ніколи не чув слова "місто". Уже цього вистачає, щоб поставитись до його поради прискіпливо.
Ось витяги з творів давніших українських письменників.
1) Марко Вовчок. "Інститутка": "У москалі його, у москалі!.. Тепер і прийом у городі; зараз і вези його!"
2) Т. Шевченко. "Іржавець": "Як погнали на болото город будовати".
3) Т. Шевченко. Лист до Костомарова: "Та й напишіть до мене у славний город Борзну на ім’я В. М. Забіли".
4) Т. Шевченко. "Сон": "Із города із Глухова полки виступали".
5) І. Франко. "Конкістадори": "Сонний город ще дрімає… Схопимо його у сні…"
6) Андрій Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935, Коломия). "Сагайдачний"): "Город, що мав привілей на такий склад, обставляв околицю своїми митниками..."
7) Ярослав Врхліцький. Переклад Івана Франка. "Бар-Кохба":
"...поки вкінці укріплений і боронений ним город Бетар не впав у руки римлян".
Це свідчить про те, що класики з усієї України не цурались слова "гОрод". Тож скажу знову: до Огієнкової поради треба ставитись тільки як до вияву його вподоби.
Хиба ж я забороняю це Вам чи ще кому? Я тільки довів, що в Огієнкова не було иншого приводу, окрім своєї вподоби, давати першість "містові" проти "гОрода". Та ще скажу, що паскудство виганяти "гОрода" з офіційного вжитку через його подібність до московського слова.
"У Центральній, Східній і Південній Україні з давніх давен і досі в живій народній мові заведено вживати слова "го́род", а не "місто". "
Перше я позивався на ці Ваші слова, на що Ви не відвітили.
Ви знову обговорюєте дописувача замість обмірковувать мовну справу. Одгук почався з《Неграмотний》, тож одповіді не заслуговує. Ідіть до дитсадка, нехай вас там спочатку навчать держаться в суспільстві.
"Це пак не мовознавчий допис", – каже людина, що бігає в твіттері й геть усім пише про "московське" та "польсько-галицьке", розказуючи про свою "мовознавчість". А потім сипле московщиною: "дитсадки", "бикувать"... Мовознавець...
Що зачепив правдою? Ще раз кажу, в українській мові є обидва слова, але означають вони дещо не одне й те ж. Ви хочете згідно з московським розумінням прибрати в мові одне слово на користь другого, того яке не відрізняється від московського
Авжеж. Те, що Ви маєте на думці, називається "городній". Шуткуєте невдатно: r2u.org.ua: городський . Ви б пак хоч у словниці якій були подивились чи в корпусах української мови, щоб не ганьбиться. Та я ще тут таки давніше навів витяги з творів українських класиків, де вжито слова "гОрод".
Це був жарт. Це по-перше. А пожартував я, бо слово город, хоч вживали б його мільйон років тому, вимерло на заміну слова місто. Нині головне слово для city це місто. До вашого відома, вже давненько не існує майже всіх тих східних, цетральних, північних і південних говірок про які ви говорите, бо вони або замінился російською, або суржиком, або сучасною літературною мовою. Є десь поодинокі села де говорять старою мовою, але це одиниці. У нас є чудове слово місто, але ви його чомусь цураєтеся. Мені не подобається цей ваш підхід, що виявляється, що все що східніше Хмельницької області це справжня, взірцева українська мова, а те що на Галичині, Волині та Карпатті, то якийсь дивний покруч з польською.
Goròd = ném. Burg, wdcui i Bürgermeister (Oberbürgermeister); mésto = nén. Stadt, wdcui i Stadtammann — obé "мер".
Goròd e "mésto" do Magdebourgyscoho praua, zu "goròdom = crêmlem, tuerduineiõ", a mésto e "mésto" za Magdebourgyscuim prauom, bez "goròda-crêmya/tuerduinye".
Слово «городськи́й» в значенні «міський» взагалі ніколи не вживалося. Слово «го́род» в значенні «місто» вживалося (хоча неможливо довести, що не під впливом московської мови), але, на превелике щастя, пішло з ужитку, тож повертати його не треба.
Город в древності це огорожене фортифікаційними спорудами поселення, місто відрізняється тим, що це поселення не огорожене. Обидва слова слов'янські та є в українській мові, але у московитів нема. Оце панслов'яністів і бісить. За фактом сучасні міста не є городами, бо сенсу їх огорожувати зараз нема, от тому це слово фактично в українській мові не вживається, за виключенням суржику де це слово вживається не за старим значенням, а як у московитів. По суті, якщо взяти Москву, то там згідно правильному значенню городом є лише те, що за стінами Кремля, все инше місто, але московити не слов'яни, тому їм до дупи
Slovo <uòlôsteily> e ne wd imene <uòlôsty> a wd corene *uold- déyeslova <uòlosti (uòlodõ, uòlodexi, uòlodeity, uòlodemo, uòlodete, uòlodõty, ...)> + *-tel- (ne *-el-), de *d-t da /st/. Ne'ma imên zu cepenemy *-tel- ne wd déyeslwf, a "mésto" ne e déyeslovo.
Crwmy toho, ne e pravo pisati <е> u <-тель>, u rousscé bo tam e /e͡i/ (to-b'-to ne /ɛ/), cyto, coli nenagòlosyene, xuitaie meidyu [e, eʲ] ta [i] (na pisymé cuiriliçeiõ: <-тель> ~ <-тіль>, na pr. <учитіль~учитель>).
Якшо дійсно від "волости", то маєте рацію. Гарне пояснення. Але шодо того, шо "не є правильно писати <е> в <-тель>", то тут не погоджуюся. Зроду пишемо в слові "вчитель" "е", тому й тута пишу "е". Ніколи не чув, шоби хтось вимовляв "вчитіль", тому й додаю так, як би вимовляв.
Мер — голова міської влади, міської адміністрації; голова місцевої виконавчої влади населеного пункту, частіше всього міста, іноді в великих містах також міського регіону.
В Україні «мерами» неофіційно називають міських голів.
Перекладаємо слово мер
Дякуємо, КЕПе ;) "Мер" - коротко й просто - тому й кажуть "мер", а не "міський голова". Треба теж щось коротке й легке
все, думаю над однослівним відповідником!)
:)
—
Слово польське, калька москвинська.
Міський голова (рос. городской голова) — виборна посада в Російській імперії, довірена особа містян, що представляла їхні інтереси перед державними установами, керівник міського самоврядування[1]. Заснована імператрицею Катериною II в 1766 році. Міські голови вибиралися міською думою, у Москві й Петербурзі їх міг призначати імператор з двох обраних думою кандидатів (згідно з новим міським положенням 1892 року в столицях призначення голів імператором стало обов'язковим)[2]. Посада скасована після Жовтневого перевороту 1917 року[1].
"Слово польське"
Дурня.
"калька москвинська."
"Голова" + уточнювальний прикмітник "міський".
Ви вмієте читати уважно? Там історія слова описана.
Я навіть свого "міськголову" викинув, бо, бачу, семантика й походження москвинські
Пане, повертайтеся часом у Київську Русь і не заважайте иншим займатися збагаченням української мови.
Збагачення української мови – це замість "пісні" тулити "співу"? Ви серйозно?
Пане, маєте хирні доводи.
Так навіщо ви додали питоме "пісня" й приліпили туди своє — "співа"?
Яка ваша мета?
«У самурая немає мети – лишень шлях».
"Я навіть свого "міськголову" викинув, бо, бачу, семантика й походження москвинські"
А я думав уже совковий куций словотвір викинули зі своєї мудрої голівоньки...
"Пане, маєте хирні доводи."
Пане, маєте кашу в голові й непослідовність думок.
Пане, чому?
Можна актуалізувати давнє слово. Багато хто має прізвища – Войтюк, Войтенко/Війтенко, Войтович/Війтович тощо, а саме слово вийшло з ужитку :)
Непоганий задум, та подивись на походження...
Слово "війт", хоч може й позичене, проте вже узвичаєне, бо є навіть у прізвищах. Принаймні, це ліпше за мера, й так само коротке. Якщо щось зовсім автентичне не знайдеться, можна й його залишити
Якщо слова, якими користувалися ще в 14 столітті не достатньо автентичні, тоді я без поняття, які є достатньо.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА: Війт, Войт - 1. городський голова 2. староста села. білоруська, російська войт, давньоруська воитъ (полоцьк. грам. 1465 г.; див. Нап'єрський 203 і сл.). Запозичено через польську wójt «староста села, чиновник» з середньоверхнімецька Voget «доглядач, володар» запозичене з латини vocātus, advocātus (нині Адвокат) див. Mi. EW 393; Штрекель 72; Корбут 371.
Чому якщо воно й запозичене пишемо лише Війт? А варіант Войт виключили? І коли вже ви кажете про 14 ст. То слово запозичене в 15-16 ст. На рубежі розпаду давньоруської мови, тому це запозичення навіть під критерій до 14 ст. не підпадає. Може тоді усі тогочасні запозичені слова відновимо?
Ну полонізм же!
Голова міста.
Єлесію, ну Ви що, слово ж "місто" прийшло від чехів та поляків. У русичів були хіба "гОроди". Доконаний факт, що прийшло це по аналогії зі зміною тями слова "місце" в німецькій мові.
У словін теж від ляхів?
https://sl.pons.com/prevod/slovenščina-angleščina/mesto
https://sl.glosbe.com/uk/sl/місто
Огієнко в Стилістичному Словникові пише, що слово ще в XІ столітті значило город. Та й у матеріялах Срезневського є.
Отже, "розвиток значення «великий населений пункт» (через проміжне «базарна площа, ринок») відбувся, очевидно, під впливом польської мови" як пише ЕСУМ просто чергова комуністична брехня.
<Доконаний факт> e cyto inxe...
Навіть визначні філологи твердять про непитомість "місто" за тямою "город". Украй здивований був дізнатися, що така тяма побутуавла ще до захоплення України Польщою.
гОрголова - гóлова гóроду. Замість полонізму "місто", пропоную сполучення горголова з питомим українським словом гóрод та зручне для вимови слово.
Радянський чин словотвору.
Во́да – той, хто верховодить (як у словах воєвода, голотово́да «провідник голоти, бідняків», гріхово́да «спокусник» та ин.)
r2u.org.ua: *вода
+
Уподоба. Найкраще поки.
Го́род – місто.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/10143-ghorod.html#show_point
Во́да – той, хто верховодить (як у словах воєвода, голотово́да «провідник голоти, бідняків», гріхово́да «спокусник» та ин.)
r2u.org.ua: *вода
+++ Паливода тут не доречі.
Дійсно. Уже був помітив, ув инших словах уже забрав, лише тут не встиг забрати.
+
https://parasol.vmguest.uni-jena.de/grac_crystal/#concordance?corpname=grac12&tab=advanced&keyword=городський голова&showresults=1
У Центральній, Східній і Південній Україні з давніх давен і досі в живій народній мові частіше вживають слова "го́род", ніж "місто". Слово "городський" узято в дужки, бо воно не завсіди потрібне. https://parasol.vmguest.uni-jena.de/grac_crystal/#concordance?corpname=grac12&tab=advanced&keyword=городський голова&showresults=1
Відки Ви взяли це? В Огієнка написано, що "ліпше вживати місто, а не город". Слово город мені є любе, але що Ви таке пишете?
Це тільки його думка, не підперта прикладами з мовного вжитку. Слово "город" відоме ще з праслов'янського часу й навіть давніше й досі широко вживане. То чим "місто" було йому любіше, можна тільки здогадуватись. Може, через письмову подібність слів "гОрод" і "горОд". Одначе це, як на мене, нерозумний привід зрікатись нашого давнього слова.
Ну то Ви підпирайте, свою думку захищайте. Бо поки я виджу тільки порожні слова.
Те саме й в Огієнка. Бо він цього разу не примічає, як звичайно: "галицьке", "московське", чи "архаїчне". Просто висловлює свою вподобу. А я од людей на Київщині ніколи не чув слова "місто". Уже цього вистачає, щоб поставитись до його поради прискіпливо.
Ось витяги з творів давніших українських письменників.
1) Марко Вовчок. "Інститутка": "У москалі його, у москалі!.. Тепер і прийом у городі; зараз і вези його!"
2) Т. Шевченко. "Іржавець": "Як погнали на болото город будовати".
3) Т. Шевченко. Лист до Костомарова: "Та й напишіть до мене у славний город Борзну на ім’я В. М. Забіли".
4) Т. Шевченко. "Сон": "Із города із Глухова полки виступали".
5) І. Франко. "Конкістадори": "Сонний город ще дрімає… Схопимо його у сні…"
6) Андрій Чайковський (15 травня 1857, Самбір — 2 червня 1935, Коломия). "Сагайдачний"): "Город, що мав привілей на такий склад, обставляв околицю своїми митниками..."
7) Ярослав Врхліцький. Переклад Івана Франка. "Бар-Кохба":
"...поки вкінці укріплений і боронений ним город Бетар не впав у руки римлян".
Це свідчить про те, що класики з усієї України не цурались слова "гОрод". Тож скажу знову: до Огієнкової поради треба ставитись тільки як до вияву його вподоби.
Я ж написав "Слово город мені є любе".
Але добрість слова "город" не є приводом для цурання словом "місто".
Хиба ж я забороняю це Вам чи ще кому? Я тільки довів, що в Огієнкова не було иншого приводу, окрім своєї вподоби, давати першість "містові" проти "гОрода". Та ще скажу, що паскудство виганяти "гОрода" з офіційного вжитку через його подібність до московського слова.
"У Центральній, Східній і Південній Україні з давніх давен і досі в живій народній мові заведено вживати слова "го́род", а не "місто". "
Перше я позивався на ці Ваші слова, на що Ви не відвітили.
Тепер зрозумів. Я перебільшив, каюсь. Щоправда, сам у живій мові слова "місто" не чув.
Неграмотний, в українській мові є і город, і місто але не кожне місто город і не кожен город місто
Ви знову обговорюєте дописувача замість обмірковувать мовну справу. Одгук почався з《Неграмотний》, тож одповіді не заслуговує. Ідіть до дитсадка, нехай вас там спочатку навчать держаться в суспільстві.
"Дитсадка". Гидка совкова московщина від "мовознавця", що всім торочить про "московський вжиток".
Це пак не мовознавчий допис. Ви знову казитесь прилюдно. Ну то казіться собі й далі.
"Це пак не мовознавчий допис", – каже людина, що бігає в твіттері й геть усім пише про "московське" та "польсько-галицьке", розказуючи про свою "мовознавчість". А потім сипле московщиною: "дитсадки", "бикувать"... Мовознавець...
Ще не переказились? Ну то казіться далі. Може, колись напишете тут зрештою щось корисне, щось про мову.
Що зачепив правдою? Ще раз кажу, в українській мові є обидва слова, але означають вони дещо не одне й те ж. Ви хочете згідно з московським розумінням прибрати в мові одне слово на користь другого, того яке не відрізняється від московського
Городський голова... садівник? Ааа! Головний садівник!
Городський голова більше підходить на заміну слова "агроном".
Авжеж. Те, що Ви маєте на думці, називається "городній". Шуткуєте невдатно: r2u.org.ua: городський . Ви б пак хоч у словниці якій були подивились чи в корпусах української мови, щоб не ганьбиться. Та я ще тут таки давніше навів витяги з творів українських класиків, де вжито слова "гОрод".
Спитайте себе, що ви робите на словотворі, як не знаєте одмінності між словами r2u.org.ua: городський та r2u.org.ua: городній .
Це був жарт. Це по-перше. А пожартував я, бо слово город, хоч вживали б його мільйон років тому, вимерло на заміну слова місто. Нині головне слово для city це місто. До вашого відома, вже давненько не існує майже всіх тих східних, цетральних, північних і південних говірок про які ви говорите, бо вони або замінился російською, або суржиком, або сучасною літературною мовою. Є десь поодинокі села де говорять старою мовою, але це одиниці. У нас є чудове слово місто, але ви його чомусь цураєтеся. Мені не подобається цей ваш підхід, що виявляється, що все що східніше Хмельницької області це справжня, взірцева українська мова, а те що на Галичині, Волині та Карпатті, то якийсь дивний покруч з польською.
<Городський голова... садівник? Ааа! Головний садівник!>
U pẽtuy rẽd ouge idete? Ci isce u trètiy?
Це у вас гобі таке, принижувати інших?
Ви самі не знаєте відмінности між словами, вам аби українську лексику замінити московською
Я не буду докладно одповідать на слова про мою особу. Шкода, що вам батьки замість мізків напхали гівна в голову.
Goròd = ném. Burg, wdcui i Bürgermeister (Oberbürgermeister); mésto = nén. Stadt, wdcui i Stadtammann — obé "мер".
Goròd e "mésto" do Magdebourgyscoho praua, zu "goròdom = crêmlem, tuerduineiõ", a mésto e "mésto" za Magdebourgyscuim prauom, bez "goròda-crêmya/tuerduinye".
Слово «городськи́й» в значенні «міський» взагалі ніколи не вживалося. Слово «го́род» в значенні «місто» вживалося (хоча неможливо довести, що не під впливом московської мови), але, на превелике щастя, пішло з ужитку, тож повертати його не треба.
Город в древності це огорожене фортифікаційними спорудами поселення, місто відрізняється тим, що це поселення не огорожене. Обидва слова слов'янські та є в українській мові, але у московитів нема. Оце панслов'яністів і бісить. За фактом сучасні міста не є городами, бо сенсу їх огорожувати зараз нема, от тому це слово фактично в українській мові не вживається, за виключенням суржику де це слово вживається не за старим значенням, а як у московитів. По суті, якщо взяти Москву, то там згідно правильному значенню городом є лише те, що за стінами Кремля, все инше місто, але московити не слов'яни, тому їм до дупи
Городни́к — від город
Слово утворене на зразок робітник, ремісник, випускник, працівник тощо
* від основ гол-/гло- "головний", -міс- "місто, міський" та наростку -ар на позначення виконавця
Такий словотвір руська не знає.
Скорочення від міського голови. Перші дві літери від "міський" і перша літера від "голова".
Місто + -ар.
Місто + -ель. На зразок "волостель" (волость + -ель), тобто голова волости, яке запропонували як переклад губернатор
Slovo <uòlôsteily> e ne wd imene <uòlôsty> a wd corene *uold- déyeslova <uòlosti (uòlodõ, uòlodexi, uòlodeity, uòlodemo, uòlodete, uòlodõty, ...)> + *-tel- (ne *-el-), de *d-t da /st/. Ne'ma imên zu cepenemy *-tel- ne wd déyeslwf, a "mésto" ne e déyeslovo.
Crwmy toho, ne e pravo pisati <е> u <-тель>, u rousscé bo tam e /e͡i/ (to-b'-to ne /ɛ/), cyto, coli nenagòlosyene, xuitaie meidyu [e, eʲ] ta [i] (na pisymé cuiriliçeiõ: <-тель> ~ <-тіль>, na pr. <учитіль~учитель>).
Якшо дійсно від "волости", то маєте рацію. Гарне пояснення. Але шодо того, шо "не є правильно писати <е> в <-тель>", то тут не погоджуюся. Зроду пишемо в слові "вчитель" "е", тому й тута пишу "е". Ніколи не чув, шоби хтось вимовляв "вчитіль", тому й додаю так, як би вимовляв.
Калька моск. "градоначальник".