То мабуть і в польській "кolczuga" теж є російським словом? Вгамуйте вже нарешті свою параною!

Знайдете слово це мені, будьте люб'язні, у дорепресивних словниках?

І так, вікісловник подає російське "кольчуга" етимологією як "возможно, от польск. kolczuga".

Бздуру пише вятський Викисловарь.

А Ваші які думки про здрій "кольчуги"?

Ніт.

Ваші доводи?

З чинного письма є тяжко казати, що під <о> є, а ть же рефлексація фонеми "гармонізованого" (такий термін є чи не найкоректніший з погляду природи того процесу, замість терміна "ікавізм") *о є представлена дуже широким рядом алофонів. Беручи до уваги, що літери чинного письма загалом не здатні суть адекватно передати звуки руської мови, вдаючись до спрощення передачі тих чи тих звуків, алофони згаданої вище фонеми, наближені артикуляційно й акустично до або що містять елемент близький до голосного типу кардинального {о} (про термін кардинальні голосні: en.m.wikipedia.org: Cardinal vowels), пишуть літерою <о>, а алофони тої самої згаданої вище фонеми, наближені артикуляційно й акустично до або що містять елемент близький до кардинального {і}, пишуть літерою <і>. В обох випадках насправді звуки під тими літерами не суть тотожні зо звуки інших фонем, також писаних тими самими літерами, напр. <о> з *о не гармонізованого, <о> з *ъ, або <і> з *ѣ, *ѵ чи *е.
Напр., серед алофонів гармонізованого *о суть зокрема (втім, не вичерпно): {ʊ͡ɞ, ʉ͡ɞ, ʊ͡o, ʊ͡ɶ}, які в ненаголошеній позиції стають часто: {ʷo ~ ʷɞ ~ ʷɵ ~ ʷö} – тобо відбиток гармонізації там таки є, але через обмеженість письма ті алофони пишуть тотожно до алофонів фонеми негармонізованого /о/. Таким чином, оскільки склад з <о> в <кольчуга> є без наголосу, під тою літерою таки цілком імовірно можуть бути й питомі очікувані рефлекси гармонізованого *о, відмінні від алофонів негармонізованого *о, тільки письмо того бачити не дає. Як єсми више вже писав, рефлексація гармонізованого *о є значно складніша, ніж куце її представлення звуками {і} та {о}, тож не можемо казати, що написання через <і> є набагато адекватніша передача ніж через <о> відповідної фонеми надто в ненаголошеній позиції. Для письма кирилицею є тут найліпша, на мене, літера <ѡ> (паче, деякі давніші руські пам'ятки з сеї літери й користали писати те гармонізоване *о). Латиницею я для того беру літеру <w> (як прецедент, голосну фонему ся літера значить и в вельській мові). Таким чином, написання <кѡльчюга> – кирилицею, чи <cwlceuga> – латиницею би адекватно обіймала всю варіацію алофонів – близьких і до кардинального {о}, й до кардинального {і}, й до кардинальних {u} та {е} (бо серед рефлексів гармонізованого *о суть і такі), в тому числі й монофтонгічні й ди- чи трифтонгічні прояви тої фонеми.

Це як сперечатися, казати треба "прикольний" чи "прикільний". Слово однаково неукраїнське, бо до періоду СССР не панувало в Україні, і лиш за Сталіна його скопіювали зі москальських словників у словники української мови.

Ні, то є не те саме. В <прикóльний> є <о> під наголосом, там, будь се слово питомо, рефлекс би точно не був близький до кардинального {о}.

Річ у тім, що самого слова "прикольний", "прикільний" ніколи не було в українській мові в тямі "дотепний", і ні форма з "і" ні форма з "о" не може бути в українській мові питомою, розвиток "приколювання" до тями "мати дотеп" виникло в російській мові й поширили в українську лише у час Комуністичного Союзу.

Давньоруська мова це не єдина суцільна мова, це сукупність діялектів різних племен\народів. Якщо стоїте за питомість слова "кольчуга", маєте показати, в яких реґіонах писано пам'ятки, які свідчуть "кольчуга". Якщо покажете, що слово "кольчуга" масово використовували писці з Києва, Чернігіва, Галичі, тоді це слово може бути й питомим. Якщо пам'ятки, де це слово, є здебільшого з Болгарів, В'ятичів, Новгородців, то немає жодних гарантій, що це слово було рідне для русинів (українців)!
Допоки не надасте цієї інформації, твердження "є в давньоруській отже в українській" є просто маніпуляцією. В тій давньоруській мові діялектів було ледь не як в Японській мові, це була держава більша від усіх нинішніх Європейьских держав, єдиної мови не було. Що було в Новгороді, могло не побутувати в Холмі.
Якщо стоїте за слово, треба довести, що саме наші писці це слово плекали.

Ба більше, російський етимологічний словарь припускає російське "кольчуга" запозиченням від польського "kolczuga". Дуже дивно, що польська і російська мові мають ідентичне слово. Висновок, що або це росіянізм у польській мові, або полонізм у російській. Шанси, що два цліком різні народи цілком випадково придумають ідентичне буква в букву слово на ту саму річ, пробачайте, це якийсь луд.

Це такий спеціяльний польсько-російський тролінґ для змагунів за чистоту української мови. Тепер ми ніколи-ніколи не дізнаємось, у кого з них ми вкрали це слово...😢😢😢

Але й дійсно цікаво.