Так. Зброя - слов'янське слово, в інших мовах теж є його відповідники: чеська - zbraň, словац. - zbraň. А у поляків зараз зброя це - broń

Зброя є запозиченням, яким бездарем слід бути, аби замість того, щоб дослідити базу доказів одразуж захищати полонізм? Оружжя є в давньоруській мові, а зброя є явним полонізмом як і спис. Якщо ви хвора людина і ви називаєте московським наше питоме слово, то вам слід до лікарні лінгвістичної навідати ся, там вам скажуть, що московська має 60% староболгарської лексики і всі ваші хворі фантазії про "російське слово" закінчаться, коли ви зрозумієте, що овно загально слов'янське.

Бран, бронь, по українськи буде боронь як у словах боронити, українські питомі слова мають повноголосся, тому наведені вами слова є явними полонізмами та чехізмами.

В московській мові до речі теж є слово "зброя" рос. "сбруя/збруя" Читаємо: сбру́я (уже у Котошихина 52), диал. збро́я — то же, донской (Миртов), украинский збру́я. Возм., заимств. из польский zbroja «вооружение, снаряжение», которое могло бы быть связано с сербохорватский брȏj «число» (первонач. «надрез»), а также с брить, бре́ю и родственными (смотри на последнее слово, а также Бернекер 1, 87), ср. Желтов, ФЗ, I, 1876, вып. 4, страница 39; Грот, Фил. Раз. 2, 306 и сл.; Брюкнер 668; Преобр. I, 244.

Микола Ттт - тобі присвячується неучу: українська ору́жжя, білоруська ружжо́, російська ору́жие  є запозиченням з церковнослов'янської при питомому ружьё, давньоруська оружиɪе, старослов'янська орѫжие ὅπλον, μάχαιρα (Клоц., Супр.), болгарська оръ́жие, сербохорватська о̀ру̑жjе, словенська oróžje, rožjè «оружжє», чешська oruží, польська oręż. Сюди ж болгарське ръ́гам «колю, сверлю» (Младенів 387).  Споріднено до литовського reñgtis, rengiúos «споряджатися», aprangá «спорядження», apreñgti «постачати, споряджати, одягати», išreñgti «знімати, роздягати»; див. Махек, ZfslPh 18, 25 та сл.; Мi. ЕW 281; Маценауер, LF 18, 269 і сл.; Зубатий, AfslPh 16, 410. Останій відносить сюди ж чеське náruživý «палкий», литовське rangštùs «квапливий, поспішний», įrangùs «проворний, рухомий». Неприйнятно зближення із рос. ору́дие "знаряддя" і пояснення з давньосаксонська ārundi, давньоверхнімецька ārunti (на противагу Уленбеку у Пайскера 64). Пор. також руга́ть.

S. Velichko Як видно з наведених мною доказів, зброя НЕ Є загальнослов'янським, а лише запозиченям в чеську, а з неї в польську, а з неї в українську та вже російську, де таке слово теж є. А оружжя як ми бачимо дійсно загальнослов'янське та існує в усіх слов'янських мовах. Тому перш ніж писати "єрись" перевіряйте.

Слухай зброя то є слов'янське слово і не просто слов'янське, а усталене українське, і ти чи не розумієш різниці між зброєю та сбруєю? То ж різні за змістом слова Сбруя — это конская упряжь, предметы и принадлежности для запряжки, седлания и управления лошадьми[1]. Другой термин — конская амуниция.[2]. Українська мова природньо схожа на інші слов'янські мови й то саме можна сказати, що то чехи запозичили в українців, а не навпаки, тож не страждай дурнею. Яка вже різниця чи полонізм, чи церковнослов'янізм? Українська мова є окремою мовою в чомусь вона схожа на польську, що природньо, а в чомусь на церковно-слов'янську, що теж природньо й не варто бачити в усіх словах запозичення ніби в українській мові немає власних слів які теж з нашої мови хтось запозичив. Слово оружие не є спільнослов'янським хочаб тому, що його немає в українській

українська - зброя; словенська - zbraň, orožje; словацька - zbraň; чеська - zbraň.

Микола Ттт - Навіщо ти брешиш? sum.in.ua: oruzhzhja Слово збрроя є в українській мові, ба більше воно всіма лінгвістами в усіх словниках зазначене як питомо українське. Сбруя і зброя означали те саме на початку, ці слова є полонізмами це факт. Слово Оружжя є в усіх без виключення слов'янських мовах, а збруя лише в західнослов'янських. Є структура слова за якою можна визначити його походження. Давньоруські південі діалекти породили українську мову, до того як Українські землі потрапили до польщі слова "зброя" ми ніде не зустрічаємо навідміну від слова "оружжя". ОСЬ ЧИТАЙ СЛОВО "оружжя" є в усіх слов'янських мовах: тобі присвячується неучу: українська ору́жжя, білоруська ружжо́, російська ору́жие  є запозиченням з церковнослов'янської при питомому ружьё, давньоруська оружиɪе, старослов'янська орѫжие ὅπλον, μάχαιρα (Клоц., Супр.), болгарська оръ́жие, сербохорватська о̀ру̑жjе, словенська oróžje, rožjè «оружжє», чешська oruží, польська oręż. Сюди ж болгарське ръ́гам «колю, сверлю» (Младенів 387).  Споріднено до литовського reñgtis, rengiúos «споряджатися», aprangá «спорядження», apreñgti «постачати, споряджати, одягати», išreñgti «знімати, роздягати»; див. Махек, ZfslPh 18, 25 та сл.; Мi. ЕW 281; Маценауер, LF 18, 269 і сл.; Зубатий, AfslPh 16, 410.

S. Velichko Слово "зброя" є лише в ахіднослов'янських мовах, а тпере читай де я є слово оружжя: українська ору́жжя, білоруська ружжо́, російська ору́жие  є запозиченням з церковнослов'янської при питомому ружьё, давньоруська оружиɪе, старослов'янська орѫжие ὅπλον, μάχαιρα (Клоц., Супр.), болгарська оръ́жие, сербохорватська о̀ру̑жjе, словенська oróžje, rožjè «оружжє», чешська oruží, польська oręż. Сюди ж болгарське ръ́гам «колю, сверлю» (Младенів 387).  Споріднено до литовського reñgtis, rengiúos «споряджатися», aprangá «спорядження», apreñgti «постачати, споряджати, одягати», išreñgti «знімати, роздягати»; див. Махек, ZfslPh 18, 25 та сл.; Мi. ЕW 281; Маценауер, LF 18, 269 і сл.; Зубатий, AfslPh 16, 410.

Слухай припини вже москалізми пропонувати, українською є зброя, а є збруя й то є різне. Польська є слов'янською мовою й нічого у тому дивного, що схожа на українську, от якби вона була англо-саксонською то тоді можна було говорити про запозичення, а так то є питоме українське слово, а так звані "староруські" то зазвичай староболгарські або инакше церковно-слов'янські. Доречі стосовно того, що зброя то лише у західно-слов'янських... Ти геть припух, а українська то яка західно чи східно?

До речі, білоруською теж зброя, тобто принаймні у більшости східньо-слов'янських мов це слово є

отже укр. - зброя; білор. - зброя, слов. - zbraň, orožje; словац. - zbraň; чеська - zbraň; польск. лише таке є - Uzbrojenie https://www.synonimy.pl/synonim/uzbrojenie/

Може, форму "зброя" можна якось деполонізувати, забравши польський вплив, і вивівши слово безпосередньо від праслов'янського *brьjǫ/*briti.

Є такий «чудовий» анекдот, що добре унаочнює наслідки від «оружжя»:

Дівчина збирається на танці, а мати повчає:
— дівчинко, ти ж бережи честь, бо знаєш як буває… До тебе підійде хлопець, потанцює, пригостить випивкою. Ви прогуляєтесь, він запросить зайти до нього, відтак кине тебе на ліжко, а тоді і ти, і твоя родина, і всі твої пращури будуть зневажені й збезчещені!

Дівчина вертається додому поночі й п'яна, а тоді розповідає матері:
— я підійшла до хлопця, потанцювала, пригостила його випивкою. Ми прогулялися, я напросилася до нього, відтак кинула його на ліжко, тож тепер і він, і його родина, і всі його пращури зневажені й збезчещені!

До чого тут ця дурнувата оповідка? До того, що незалежно від того, де та правда і що звідки походить, кожне спільне слово, наголос, словосполука чи прислів'я, посилює російську мову й послаблює українську.

Маю сумніви, що коли українці будуть вживати "броя" навзамін польського "зброя", то це сильно допоможе експансії Москви. Хіба що відбере у них арґумент, що українська мова – це страшно сполонізована російська.
До того ж, "оружжя" це не відповідник російському "зброя", а саме "армійська зброя".

+++

Гарне слово.
Якщо воно пов'язане первісно з "молоти, молот, бити", то може є сенс називати так саме зброю близького контакту, оружжя ближнього бою (палиці, ножі, мечі, киї, кастети, булави, заточки)?
У юриспруденції це має велике значення, якою зброєю вчинений напад, так можна було би довге "оружжя ближнього бою" (8 складів!) називати одним лаконічним односкладовим словом.

Вподобайка.

Глянув, Ви помилилися — словник дає не «какое-то оружие», а «какое-то орудие».

Бороня - питомо українське, а броня немає повноголося

БОРОНА́, и, жін. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування землі./ Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 219. sum.in.ua: borona

Бороня - московське слово. Не згодні? То покажіть де воно таке є "питомо українське".

S. Velichko Бороня - має повноголосся, питомо українські слова мають повноголося, бо лише повноголося було у давньоруській мові. Московським є слово "браня, броня". Ви хвора людина? Ви повноголосні слова які є питомо східнослов'янськими віддаєте московській мові? Ви мовний самовбивця? Українською "броня" було б "борона" ось воно sum.in.ua: borona Воно є в українській з вже іншим значенням. Якщо ви не розумієтеся на структурі східнослов'янської мови, а схоже ні, то не привласнюйте московській де 60% староболгаризмів українські питомі слова. ТАк для справки ясно, що в 10 ст. в Суздалі розмовляли так як і в Києві і повноголося було всюди, якщо вам це не подобається то хоча б не поширюйте брехню. Українські та російські слова так чи інакше схожі, бо мова предок одна, точніше немова, а споріднені діалекти.

Здається ви самі не розумієтеся на східньо-слов'янських мовах, зброя це українське слово й цілком можливо в инших мовах воно з'явилося саме з української

1. БоВласне "питомо українського" слова боронЯ не знайшов. 2. БоронА це не боронЯ :) 3. БоВласне знов написав чергові бездоказові твердження, що нібито "в 10 ст. в Суздалі розмовляли так як і в Києві" та що, мовляв, "мова предок одна... споріднені діалекти"... ⁾⁾⁾

Слово "бро́ня" походить від прасл. *brъnja, давньоруського брънѩ, тут нізвідки взятися повноголоссю, [ъ] дасть [о], ніколи – [і] (так само маємо й "верва", "вервечка", а не "верева", "веревечка").
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/3406-bronja.html#show_point

Важливо, що "бро́ня" це як і оружжя, так і панцир. Загалом комплектація (обладнання) воїна.

Карл-Франц Ян Йосиф, те "бронь, броня" яке "панцир" є з сканд. *brunja, з *u = друс. "ъ" (нині писано "о"), й не має нич спільного з питомими "бороти, боронити, боронь, бороня, борона, бороло, барати, борозна".

Єлисію, +
https://malid.is/leit/brynja

Єлисію,
Мене не хвилює подібність до "бороти", я про це і не думав. Річ в иншому:
Броня — Оружіе, броня (Словарь Грінченка)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/3406-bronja.html#show_point

КФЯЙ, ах се! Та то є твар взорований на лядський шиб *born- => bron- (ги *zolt- => zlot-, *gold- => glod-, *mold- => mlod-, *gord- => grod-, місто рус.: zolot-, golod-, molod-, gorod- тощо). Твар питомий був би: бороня (чи боронь), від прасл. *bornya (ставно: *bor-n-y-a).

Не розумію Вас. Словники подають "броня" (=зброя; але також і =панцир) від "брънѩ", де [ъ] міниться в [о], відки там узятися повноголоссю?

Карл-Франц Ян Йосиф,
за "бронь-панцир/броня" та "бронь-зброя" можуть бути дві різні слові різного здроя (походження) – перве з дсканд. *brunja "броня, панцир", а друге від ляд. broń "зброя".

Ага, тепер зрозумів.
Отже, сканд. *brunja давло у мові українській слово "бронь"\"броня" (=панцер).
А праслов'янське *bornь (що в мові польській дав broń) в мові українській мав дати "бо́ронь". В праслов'янській мові це слово значило "опір", але також і "бій".
В будь-якому разі, як зрозумів, жодне з цих двох слів (ні "бронь"\"броня", ні "боронь") не годиться для тями "зброя":(

Карл-Франц Ян Йосиф,
ну, що до *bor-n-, то, по перве, *bor-¹ в "бороти" (й похідних; рідно зокрема лат. ferire), та *bor-² в "боронь, борона, борозна, борозда, боронити, боронити" суть таки, віді, різного здроя; *bor-² є зокрема рідно лат. forāre "сверлити" (рівни: perforatio). По друге, *bor-² в прасл. було первісно вязано з тямами коло рільництва: слова від сього кореня знача первісно снасть рільничу: "боронь/бороня" зокрема первісно значи чотирикуту решітку з зуби боронити ( = рити, орати) персть, ролю. А вже потім із наряду того рільницького було користано в битві як про хистити (часть: решітка), і ранити (часть: зуби).
Такого бі виду прасл. *borny- перше наряд рільницький, пак наряд військовий:
_____
| | | | |
_____
| | | | |
_____
\/\/\/\/

Тобо на щаблі розвоя сього наряду в воєнний він таки був за "зброю". І хоча не "зброю про напад", а про захист, все же зброю. Все таки, й німецьке Gewehr "зброя" є первісно від *wer-/*war- "боронити, хистити", а не "напасти".

То може в такому разі доречно відродити слово "бо́ронь" зі значенням "зброя"?
Зблизить це і з нашими братами слов'янами ("оружжя" чеською – zbraň, словацькою – zbraň, польською – broń).

А "броня" (від сканд. *brunja) можна залишити за "панцир". Що на це думаєте?

Карл-Франц Ян Йосиф,
може б и тякло (було доречно). Ино про мене не бо близило би з иншими мовами словянськими – така мотивація є ми противна.

А чому ви противник того, щоб слов'яни мов брати і сестри могли один одного краще розуміти? Як на мене, то це прекрасно.

КФЯЙ, ну бо чого тоді просто не стати говорити вятською чи лядською? Тоді не що "краще", а гето найліпше ймемо розуміти ся з ними, з тими "братми та сестрами". Те, що різнить мову руську, може пестити йно руська мова - кожна бо їнша мова пестить своє, не до руської словакім, як не до словацької хорватім - кожен своє знає. То коли й вони своє пестять, и русин їхнє пестить, то хто йме руське пестити? Подумайте над сим отак. Іме ми кортіти лядськими слівцями поласувати, то я си потеревеню лядською з ким, або почитаю чи послухаю що тою мовою. А руське я крім у самій руській не почую ниде.

Поставлю питання по-йнакшому.
Допустимо, Ви шукаєте слово на заміну певному ґерманізму.
У вас є два слова з ЕСУМа. Одне слово часто трапляється в староукраїнській мові, і схоже слово є у чеській, словацькій та польській мові. Друге слово також часто трапляється у староукраїнській мові, але в західних слов'ян того слова немає. Невже не краще обрати з двох слів на заміну ґерманізму те, яке зрозуміє і чех і поляк?

КФЯЙ, не радше. То творімо вже словяньске есперанто тоді.

Слóвіо?

Andrii Andrii, без мене. :)

en.wikipedia.org: Interslavic language :)

Для чого щось вигадувати, коли є "вєлікій і маґучій"? [іронія]

Або... можна одразу перейти на реконструйовану праслов'янську!

Я за реконструйовану Індо-європейську! Принаймні за її пізні діялекти (серед яких можливо вже була якась подоба праслов'янської). За єдину мову від Шотландії до Шрі-Ланки з осередком в Україні! [жарт]

КФЯЙ, та дехто вже.

Andrii Andrii, від Сри-Ланки до Ісланду же :D

Про індоевропейську лишень хотів написати!
Жаль, реконструйована вона надто слабко, щоб нею можна було спокійно розмовляти. В такому разі можна було би заснувати імперію, яка би ціло розмовляла відновленою мертвою прамовою, і її жителі дивилися би на инші мови зверху мов на далеких дітей:)

1. *broy-o- → *брѡи- → "брій"; "брой-" ино в кісних падіх.
2. За тваром брій є знано їнший товк – не "зброя".

Гадав, [ь] не може дати [і], дивно.
А що думаєте про "броя" (не про "брой")?

Карл-Франц Ян Йосиф,
в *broy- пак нема *y (*ь) як голоски кореня. Голоска *y (*ь) є дієслівна, а йменна голоска кореня є *о. Для іє. та прасл. голоски кореня зовуть ступінь. Напр., в "везти" є корінь *wez- зо ступенем *е, в "віз, воз-" корінь *woz- зо ступенем *о. Голоску "а" є брано ге ступінь довготи від *о: в "магати" (по-/перемагати) є корінь *mōg- з ступенем довготи *ō від *о; *ō (довге *о) в прасл. → друс., і далі в рус. дало "а". Під голоскою "ѣ" (чинне письмо: "і") може бути ступінь довготи до *е: в "мітити (мѣтити)" є корінь *mēt-, з *ē (довге *е) від *е; а може бути й дифтонгичного походження від *oy, яке дало в прасл. *ē, а далі "ѣ" в друс., тоді про такий корінь кажемо: з дифтонгом в ступени *о (бо *о є часть дифтонга *oy); такий корінь є, напр., в "пѣти" (піти, співати), з коренем *poy- (порівн.: пѣти : поѭ). Голоска "и" може бути дифтонгичного походження, з *ey → прасл. *i, → друс., рус. "и"; напр., в: "бити, лити, пити, жити" з коренями *bey-, *ley-, *pey-, *gey(w)-, про які кажемо: корінь з дифтонгом в ступени *е. Або же "и" може бути ступінь довготи від первісного ступеня нульового, тобто від *y (*ь), напр., в "мигати" з *mig- проти "мжити (мьжити) з *myg-. Голоска "у" може бути з дифтонга *ou – тоді то є дифтонг зо ступенем *о: напр. в "будити" з *boud-; а може бути від носового дифтонга *oN, що в друс. дав "ѫ" (нині писано: "у"), напр. в "рубати (рѫбати)" з *roMb-, тоді кажемо корінь з дифтонгом носовим в ступени *о. Голоска "я (ѧ)" може бути з дифтонга носового *eN – тоді ступінь *е, або з дифтонга *yN, тоді ступінь *y (нульовий); для першого суть приклади: "сяде, ляже, дягти (відки: одяг)" з коренями *seNd-, *leNg-, *deNg-, а для другого: "яти (ѧти)" (взяти, брати, збиратися, цікавити, займати тощо), "жати (жѧти)", "тяти (тѧти)" з коренями *ym-, *gym-, *tyn-. Чи за "я (ѧ)" є ступінь *е (*eN), або *y (*yN) може часто бути тяжко вияснити, але помагає підбір інших тварів спільного кореня. Напр., виявити *eN помагає підбір твару з "у" (від *oN): рябий (первісно *"з зарубками") : "рубати" – з відношенням *remb- : *romb- (ступінь *е проти ступеня *о), "сяде" : "суд (сѫд)" (первісно *"сидіння, засідання"). А *yN прозраджує чергування з "й" чи нулем голосного в суч. рус. ("ь" в друс.): ѧти : име (йме), жѧти : жьме (жме), тѧти : тьне (тне).
Таким чином, як видно все те розмаїття є варіаціями коло всього дву голоску: *е, *о – їх нормальний ступінь, їх подовження, скорочення (ступінь нуля), дифтонги.

Ступінь *е в іє. та ранньопрасл. був як правило знак дієслова, а ступінь *о, як правило, знак именника. І загалом є принята первинність коренів зо ступенем *е, і вторинність коренів зо ступенем *о, ведучи до висновку про первинність дієслів над именниками.

Розуміння сього може бути в нагоді для засад словотвору.

Таким чином, в "брити" та "брѡй" є відношення дієслівного кореня *brey- зо ступенем *е дифтонга проти йменного кореня *broy- дифтонга.

Ще приклади таких відношень:
жити : гоїти : гай – *gey- : *goy- : *gōy- (→ *gay-);
пити : поїти – *pey- : *poy-;
чати (чѧти; "почати") : чинати (починати) : конати, кін : канати (доканувати) – *kyn- : *kin- (довге *y (*ь)) : *kon- : *kōn- (→ *a);
мелю : молоти : міль (*"дрібність ← молоте") : малати (розмалувати) – *mel- : *mol- : *mōl-;
пекти : пікати : опока, піт (*"випечене, витоплене") – *pek- : *pēk- : *pok-;
б(ь)рати : бере : бір, бор- (збір) : бирати – *byr- : *ber- : *bor- : *bir- (подовжене *y ступеня нуля);
чесати : косити – *kes- : *kos-;
мести : мітити : мотати : матати (розматувати) – *met- : *mēt- : *mot- : *mōt- тощо.

Тоді маю підозру, що звідси, від *brey і походить сучасне українське "бри́ть" (острие, лезвие).
r2u.org.ua: брить
То може, так і назвати зброю? Розширити тяму слова "брить" від просто "гострого краю; леза" до "зброї загалом"?

КФЯЙ, а вже, брить є від того же кореня.

Справляє враження дуже простої (простацької) мови та зайво нарочито маркує тяму "зброя" як те, що неодмінно має вбити. Та й дуративна основа <вбива-> зайво маркує тривання чи повторення дії.